08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8598/23 пров. № А/857/23897/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Калинич Я. М.) в адміністративній справі № 260/8598/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- скасувати, як незаконне, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за № 41 від 03.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 07 квітня 2021 року призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі № 260/716/23, 20.09.2023 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України направив матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугою років, однак рішенням № 41 від 03.10.2023 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 41 від 03.10.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 30.12.2021 та здійснити виплату заборгованості з пенсії за вислугу років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з істотним порушенням норм права, тому просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки у поданих позивачем документах для призначення пенсії календарна вислуга становить 22 роки 8 місяців 04 дні, що менше від необхідних 25 років.
Також апелянт подав додаткові пояснення в яких зазначив, що законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії передбачалось наявність необхідної календарної вислуги років. Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22.
Звертає увагу на невірне визначення дати призначення пенсії, а також на пропуск строку звернення до суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вказує, що в цих правовідносинах його право на призначення пенсії підтверджується наказом про звільнення та рішенням суду, а також пунктом 3 Постанови № 393 КМ України.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 07.04.2021 № 120о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області, з 07 квітня 2021 року. Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 22 роки 08 місяців та 04 дні; вислуга років на пільгових умовах 06 років 03 місяці 02 дні.
Позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою від 30 грудня 2022 року, в якій просив зарахувати йому до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільгованому обчисленні, сформовану за період з жовтня 2001 року по листопад 2015 року з розрахунку один місяць за півтора місяці служби та оформити всі необідні документи та подання про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і направити вказані документи до органу пенсійного фонду.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 01 лютого 2023 року № П-1/55/03-2023 повідомив позивача, що відповідно до наказу Департаменту від 07 квітня 2021 року № 120о/с на момент звільнення позивача зі служби в поліції, а саме станом на 04 квітня 2021 року, вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 22 року 08 місяців 04 дні, вислуга років на пільгових умовах 06 років 03 місяці 02 дні. Зазначило, що законодавець розмежовує поняття «календарна вислуга» та «вислуга років для призначення пенсії», тобто пільгова вислуга років зараховується лише для визначення розміру пенсії, відповідно до статей 13, 17, 17-1 Закону особи, яка набула право на пенсію, а саме у разі наявності достатньої (25 календарних років і більше) календарної вислуги років. З огляду на вищенаведене підстави для зарахування до календарної вислуги років періодів служби на пільгових умовах відсутні.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року в справі № 260/716/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Серед іншого зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 05 вересня 2001 року по 22 червня 2015 року, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби та зобов'язано Національну поліцію України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період з 05 вересня 2001 року по 22 червня 2015 року з розрахунку один місяць за півтора місяці служби.
У зазначеному рішенні суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 до вислуги на пільгових умовах періодів проходження позивачем служби з 05 вересня 2001 року по 22 червня 2015 року, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби з розрахунку 1,5 роки за 1 рік служби.
Зазначене рішення набрало законної сили 29.08.2023.
20.09.2023 Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України направив матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугою років, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі № 260/716/23.
Рішенням № 41 від 03.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило позивачу в призначенні пенсії, та зазначило, що в поданих документах для призначення пенсії за вислугу років, календарна вислуга років на дату звільнення позивача складає 22 роки 08 місяців 04 дні, а відтак підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Тобто, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність в особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 згаданого Закону щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
А передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за згаданим Законом та для позивача він складає 25 календарних років. Водночас, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постановою № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зважаючи, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 років, а тому у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах.
Спірним між сторонами цієї справи, є питання щодо застосування календарної вислуги років з урахуванням пільгової вислуги.
У своєму рішенні суд першої інстанції врахував, зокрема, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Тобто, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції також дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 383, чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а, на відміну від статті 12 Закону № 2262-XII, передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акта.
Водночас, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Відтак, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Тобто, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні.
Отже, згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 360/17/23, від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені висновки Верховного Суду не враховуються при розгляді цієї справи, оскільки у цьому випадку позивачу 20.09.2023 Сектором з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі №260/716/23, яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 29.08.2023, направлено відповідачу матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугою років, зокрема, витяг з наказу № 547 від 13.09.2023 та подання про призначення пенсії № 1094 від 11.09.2023, згідно яких календарна вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії на 07.04.2021 складає 29 років 06 місяців 28 днів.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зважаючи, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 25 років, а тому, у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
Щодо дати, з якої необхідно зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію, колегія суддів зазначає таке.
Так, за приписами пункту «б» статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Враховуючи, що позивач звільнений зі служби 07.04.2021, а звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ - 11.09.2023, тому з урахуванням вимог статей 48 та 50 Закону № 2262-ХІІ позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 11.09.2022.
Таким чином, пенсію ОСОБА_1 за вислугу років необхідно призначити з 11.09.2022.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку, що пенсію позивачу необхідно призначити з 30.12.2021, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в цій частині рішення суду необхідно змінити.
Доводи скаржника щодо пропуску строку звернення до суду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивач оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії № 41 від 03.10.2023, а звернувся до суду він 05.10.2023, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, який визначено статтею 122 КАС України.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Отже, попри правильне по суті вирішення справи, з огляду на доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, наявні підстави для зміни оскаржуваного рішення.
Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив цей публічно-правовий спір, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 229, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року в адміністративній справі № 260/8598/23 змінити, замінивши дату, з якої необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з «30.12.2021» на «11.09.2022».
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин