08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4520/23 пров. № А/857/22619/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (суддя Гомельчук С.В., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/4520/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.02.2023 за № 092950003377 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу; зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до трудового стажу позивача відповідно до трудових книжок період роботи з 01.09.1980 по 31.01.1983 в колгоспі "Перше Травня" та період роботи з 21.01.1983 по 05.11.1998 в радгоспі "Косівський" .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові з підстав наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що на день звернення з заявою про призначення пенсії згідно наданих документів вік заявника 63 роки, страховий стаж 10 років 11 місяців 7 днів. Зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки не зазначено повну дату народження заявника. Також зазначає, що до заяви про призначення пенсії для підтвердження періодів роти було додану копію наказу про прийняття ОСОБА_1 з 21.01.1983 робочим польової бригади №1, однак не надано копію наказу про звільнення, тому вважає, що зарахувати період роботи з 21.01.1983 по 05.11.1998 до страхового стажу нема підстав. Також зазначає, що в архівних довідках, доданих ОСОБА_1 до позовної заяви, не повністю зазначено прізвище, ім'я та по батькові позивача, що не дає можливості взяти до уваги зазначені довідки при вирішенні питання про призначення пенсії.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.02.2023 звернувся до ссрвісного центру Головного управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. До заяви подано, зокрема, трудову книжку колгоспника від 24.02.1983, трудову книжку НОМЕР_1 .
Дана заява передана на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке 09.02.2023 прийняло рішення № 092950003377 про відмову в призначенні пенсії за віком. В даному рішенні пенсійного органу зазначено: "Вік заявника 63 роки. Не працює. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (не менше 20 років). Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 23.11.2005 р. № 22-1 (зі змінами), орган, шо призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення пенсії документів. Страховий стаж особи становить 10 років 11 місяців 17 днів. До страхового стажу заявника не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки не вказана повна дата народження. Виписка з наказу також не може бути взята до уваги, оскільки відсутній запис про звільнення. Висновок: відмовити гр. ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу."
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Як передбачено ч.1, ч.2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до трудової книжки колгоспника від 24.02.1983, позивач наказом від 30.08.1980 № 11 призначений у будівельну бригаду в колгоспі “Перше Травня” з 01.09.1980. В 1980 році кількість відроблених людиноднів або число виходів на роботу за рік - 15, у 1981 році - 23, у 1982 році - 38. Звільнений з роботи за власним бажанням, наказ №2 від 31.01.1983. Записи внесені інспектором по кадрах, підписані та скріплені відповідними печатками.
Також, до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , внесено записи 1-6, а саме 21.01.1983 ОСОБА_1 прийнято на роботу трактористом тракторної бригади в радгосп “Косівський” (запис 1), який 09.06.1991 реорганізовано у колгосп “Спаський” (запис 2), 09.06.1991 переведений на посаду тракториста колгоспу “Спаський” (запис 3), 06.04.1995 колгосп “Спаський” реорганізовано в спілку селян “Спаська” (запис 4), 24.02.1996 переведений на посаду тракториста спілки селян “Спаська” (запис 5), 05.11.1998 звільнений з роботи за власним бажанням (запис 6), протокол №11 від 29.11.1998. Зазначені записи скріплені печатками та підписом голови правління спілки селян “Спаська”.
Отже, до трудової книжки позивача внесено запис про звільнення з посади тракториста спілки селян “Спаська” (реорганізованого підприємства з радгоспу “Косівський”(первісна назва).
Проте, як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено страховий стаж позивача 10 років 11 місяців 17 днів та до страхового стажу, зокрема, не зараховано період роботи в радгоспі “Косівський” у період з 21.01.1983 по 05.11.1998 (крім періоду з 15.06.1991 по 15.03.1996), у зв'язку з відсутністю запису про звільнення, а також через незазначення повної дати народження.
Слід зазначити, що на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 зазначена дата народження "1960" замість "19.01.1960". При цьому перша сторінка (титульний аркуш) підписана відповідальною особою та скріплена печаткою.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також відповідно до приписів пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
На час заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція), затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, згідно з пунктом 1.1. якої: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 4.1. встановлено, що у разі звільнення працівника, всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як передбачено п. 2.12 зазначеної Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Кабінетом Міністрів України 27.04.1993 прийнято Постанову № 301 "Про трудові книжки працівників". Відповідно до пункту 4 якої визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачка його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як передбачено пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний архівний витяг архівного відділу Косівської районної державної адміністрації від 01.05.2023 № Ч-9 з протоколу № 14 засідання правління колгоспу “Перше Травня” від 29 вересня 1980 року, архівний витяг від 01.05.2023 № Ч-10 з протоколу № 2 засідання правління колгоспу ім. “Перше Травня” від 31 січня 1983 року, архівний витяг від 01.05.2023 № Ч-11 з протоколу № 2 засідання правління колгоспу ім. “Перше Травня” від 31 березня 1983 року щодо прийняття, звільнення з роботи та виключення з членів вищевказаного колгоспу позивача. При оформленні даних документів допущена помилка у прізвищі " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ".
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані відомості підтверджують роботу (трудову участь) позивача в оспорюваний період у колгоспі "Перше Травня".
Також, наявна архівна довідка архівного відділу Коломийської районної державної адміністрації № 04-01/4-2 від 01.02.2023 про оплату праці колгоспу “Косівський” 1990-1995 рр. із зазначенням прізвища позивача - ОСОБА_1 .
Окрім цього в матеріалах справи наявна архівна довідка архівного відділу Коломийської районної державної адміністрації № 04-01/4-14 від 15.05.2023 про оплату праці колгоспу “Косівський” 1983-1989 рр. із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , архівну довідку № 04-01/4-19 від 02.06.2023 про оплату праці колгоспу “Косівський” 1996- 1998 рр. із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , за наявності в ній інформації про заробітну плату до квітня 1996 року. Довідки сформовані з книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу "Косівський".
Як вбачається з архівного витягу з розпорядження № 135 Коломийської районної державної адміністрації “Про перереєстрацію колгоспу “Спаський” у спілку селян “Спаська”” від 28 березня 1996 року у березні 1996 року відбулась реорганізація колгоспу “Спаський” у спілку селян “Спаська”, а згідно з архівною довідкою № 04-01/4-19 від 02.06.2023 наявна інформація з січня по березень 1996 року щодо щомісячної заробітної плати позивача.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність інших довідок на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Згідно зі статтею 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Як передбачено статтею 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відтак, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування документів щодо підтвердження стажу, проведення фактичних перевірок тощо.
Поряд з цим, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (абзаци 4, .5 п.1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1)
Як вірно зазначив суд першої інстанції, копія заяви про призначення пенсії не містить записів пенсійного органу про необхідність долучення додаткових документів. Також докази письмового повідомлення позивача при прийнятті заяви щодо надання додаткових довідок матеріали справи не містять.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що для зарахування періоду трудової діяльності в колгоспі до страхового стажу позивачу необхідно надати довідку про кількість відпрацьованих трудоднів, що, зокрема не вимагалось від нього під час розгляду його заяви (відповідні докази відсутні), то суд першої інстанції вірно зазначив таке.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
Разом з тим, відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як вже було зазначено, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках щодо вищевказаних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.02.2023 за № 092950003377 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення позивача в даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до стажу спірні періоди роботи з 01.09.1980 по 31.01.1983 в колгоспі "Перше Травня" та з 21.01.1983 по 05.11.1998 в радгоспі "Косівський".
Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 300/4520/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга