Справа № 750/638/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/421/24
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.28 ч.3 ст.152 КК України; та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.28 ч.3 ст.152 КК України - до 16 травня 2024 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Місцевий суд вказав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу місцевого суду скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та задовольнити її клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 на домашній арешт. В обґрунтування скарги зазначила, що клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відповідає вимогам ст.184 КПК України, так як заявлені ризики стороною обвинувачення не доведені, а їх мотивація зводиться лише до тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та покарання, що може загрожувати, а також тим, що у ОСОБА_9 відсутнє джерело постійного прибутку та він не працює на даний час. Вказує, що місцевий суд не зазначив, які саме ризики існують і на даний час не дають підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_9 , та якими доказами вони підтверджуються. Посилаючись на ризик незаконного впливу на свідків, сторона обвинувачення в клопотанні не зазначає, на яких саме свідків. На думку апелянта, невідповідність форми та змісту клопотання відповідно до норм КПК України, недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відсутність обґрунтування неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, дають підстави для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою її підзахисному. Також зазначає, що суд не в повній мірі врахував дані про особу ОСОБА_9 , який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має сталі соціальні зв'язки, був залучений до виконання завдань із оборони держави в період введення воєнного стану в Україні, за що отримав подяку.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та у задоволенні клопотання прокурора відмовити. У випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність обрання/зміни ОСОБА_10 запобіжного заходу, обрати не пов'язаний з триманням під вартою, одночасно визначивши ОСОБА_10 заставу в мінімальному розмірі, визначеному в п.3 ч.5 ст.182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 241720 грн. В обґрунтування скарги послався на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, порушуючи принцип рівності сторін, визначений ст. 22 КПК України, в порушення вимог ст.ст. 194, 196, 199, 370, 372 КПК України, без наявності будь-яких даних та обставин, в тому числі щодо наявності ризиків, суд не з'ясував законної мети та необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, належним чином не мотивував своїх висновків. Також судом не зазначено сукупністю яких саме обставин та матеріалів кримінального провадження підтверджується наявність ризиків, пославшись на положення ст.177 КПК України, не розкрив їх суть, чим порушив право на захист ОСОБА_10 . Крім того, судом не було враховано особу обвинуваченого, його молодий вік, наявність постійного місця проживання, міцні соціальні зв'язки, виключно позитивна характеристика. На думку апелянта, вказані вище обставини спростовують наявність попередньо заявлених стороною обвинувачення ризиків та висновки суду про неможливість зміни запобіжного заходу на більш м'який. Звертає увагу, що фактично ОСОБА_10 , будучи не повідомленим про підозру, під час проведення обшуку 04.07.2023 року вільно пересувався та мав реальну можливість покинути місце обшуку, але цього не зробив, що підтверджує необґрунтованість оголошеної підозри та відсутність заявлених ризиків, а сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення за умови необґрунтованості пред'явленого обвинувачення, не може бути підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Деснянського районного суду м. Чернігова знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 27.09.2022 за №12022270000000286, по обвинуваченню ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.28 ч.3 ст.152 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 за ч.4 ст.189 КК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , місцевий суд, ураховуючи, що передбачені ст.177 КПК України ризики не зникли, судове провадження не завершене, зважаючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання останніми процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим.
Посилання апелянтів на необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, та на відсутність доказів, які обґрунтовують обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та подальше тримання їх під вартою, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченим запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
За таких підстав даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Посилання в апеляційних скаргах захисників на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Також колегією суддів не встановлено і порушення права обвинуваченого ОСОБА_10 на захист.
За таких підстав суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянтів про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів не вважає слушними.
Наведені апелянтами дані, що характеризують осіб обвинувачених, не спростовують правильності висновків суду з врахуванням вищевказаних обставин.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2024 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4