Номер провадження: 11-сс/813/506/24
Справа № 947/36708/23 1-кс/947/2972/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12023162480000244 від 15.02.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Одеської області, громадянка України, з вищою освітою, неодруженої, дітей на утриманні не має, офіційно не працює, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2024відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023162480000244 від 15.02.2023 року відносно ОСОБА_8 .
Застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_8 строком до 04.05.2024 року, в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23:00 по 06:00 годин наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку слідчого судді тяжкість вчиненого злочину, вагомість доказів та розмір покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, свідчить про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам кримінального провадження, які обґрунтовували доцільність застосування такого виду запобіжного заходу до підозрюваної. Вказує, що за обставин наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя необґрунтовано дійшов висновку, що у даному випадку домашній арешт є доцільним та достатнім для забезпечення завдань кримінально процесуального закону на даному етапі кримінального провадження. Зазначає, що обмеження, які застосовуються під час домашнього арешту не позбавляють підозрювану можливості вийти з будинку та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрювану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 статті 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону цілком виконав, врахував їх при постановленні ухвали та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого та ніким з учасників не оспорюється, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, однак не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_8 раніше не судима, має вищу освіту, має постійне місце проживання.
Встановлені вище дані про особу підозрюваної, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, можуть свідчити про ступінь існування ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційній скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що під час апеляційного розгляду скарги прокурор не надав жодних доказів, які б підтверджували факт порушення підозрюваною ОСОБА_8 застосованого до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби та покладених на неї слідчим суддею обов'язків та підтвердив, що йому не відомі факти порушення підозрюваною застосованого до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При цьому, судова колегія враховує, що підозрювана ОСОБА_8 була присутня під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення її становища, що в свою чергу характеризує її як особу, яка навпаки не намагається переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вище викладене, слідчий суддя, взявши до уваги обставини кримінального правопорушення, дослідивши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в повній мірі врахував особу підозрюваної та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби, з покладанням на останню відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а повинні оцінюватись в сукупності з іншими матеріалами провадження, а саме з обґрунтованістю підозри, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчинених кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12023162480000244 від 15.02.2023 року відносноОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4