Справа № 127/10106/24
Провадження №11-сс/801/280/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції:
Доповідач: ОСОБА_1
04 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадження №12024020000000097 від 30.01.2024 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студенне, Піщанського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135,
ч. 3 ст. 286-1 КК України.
за участю:
прокурора: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
Захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням на нього додаткових обов"язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 року клопотання слідчого задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 квітня 2024 року.
Згідно клопотання слідчого близько 18.00 години 30.01.2024 водій ОСОБА_6 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Центральній в с. Яланець, Бершадської ТГ, Гайсинського району Вінницької області, поблизу Яланецької ЗОШ, в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_8 , який в районі правого краю дороги рухався в попутному напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, допустив наїзд на останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 від отриманих травм загинув на місці пригоди.
Відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 6 від 31.01.2023 ОСОБА_6 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, водій ОСОБА_6 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. 2.9 (а) та 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:
- п. 2.9 (а) - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Крім того, о 18.00 год. 30.01.2024 водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Центральній в с. Яланець, Бершадської ТГ, Гайсинського району Вінницької області, поблизу Яланецької ЗОШ, допустив наїзд на ОСОБА_8 , який рухався проїзною частиною в попутному напрямку, поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які можуть бути небезпечними для його життя і здоров'я, діючи умисно, маючи реальну можливість надати допомогу ОСОБА_8 , який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, таку допомогу потерпілому не надав, не вжив заходів для надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб, не викликав представників лікувального закладу, хоча повинен був і мав об'єктивну можливість це зробити, з метою уникнення відповідальності з місця події автомобілем зник.
Таким чином, ОСОБА_6 за вищевикладених обставин порушив вимоги пункту 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно якого:
- п. 2.10 - «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) «негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди»; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; г) «вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу»; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди».
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що слідчим не наведено доказів продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурором не було доведено, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, як того вимагають приписи ст. 183 КПК України.
Слідчим суддею залишилися поза увагою вимоги ст. 178 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, є учасником бойових дій, добровільно захищав Україну, понад рік служив на передовій, має місце реєстрації в АДРЕСА_2 , де мешкає з цивільною дружиною, 31.03.2024 року у підозрюваного народилася донька, що вказує на наявність міцних соціальних зв'язків.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, тому просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, захисника ОСОБА_5 , яка просила задоволити апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_6 , який підтримав думку свого захисника, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ст.199 ч.3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.177, 178, 183, 184 КПК України, бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
На думку апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 286-1, ч.1 ст. 135 КК України, про що 31.01.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
Постановою керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 від 23.03.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024020000000097 від 30.01.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України, до трьох місяців, тобто до 30.04.2024.
При розгляді апеляційної скарги, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя дослідив доводи клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, та з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій, а саме: отримати ухвалу про тимчасовий доступ до номерів мобільного оператора ПрАТ «Київстар», вилучити інформацію та опрацювати її, повідомити підозрюваному про зміну раніше повідомленої підозри; здійснити відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, в яких виникне необхідність для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та не зможе запобігти існуючим ризикам.
Твердження захисника ОСОБА_5 про недоведеність обставин, які виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язного з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту є безпідставними.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник ОСОБА_5 фактично погоджується з продовженням існування ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою.
Слідчий суддя, оцінюючи в сукупності обставини, які враховуються при продовженні запобіжного заходу, з урахуванням конкретних обставин та обсягу слідчих дій, які необхідно виконати у кримінальному провадженні, та виходячи з того, що досудове розслідування продовжено до 30.04.2024 року, зважаючи на суспільний інтерес вчиненого кримінального правопорушення, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», прийняв законне, обгрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
З вказаним висновком слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника .
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2