Єдиний унікальний номер 741/2144/23
Провадження № 2/741/130/24
м. Носівка 02 квітня 2024 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Фастівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерухомого майна та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка Чернігівської області померла ОСОБА_2 , яка за життя прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак юридично не оформила своїх спадкових прав. До складу спадщини входять: житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який належав померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 5 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 531, та земельна ділянка площею 0,1323 га, кадастровий №7423810100:01:004:0117, яка розташована в АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 квітня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 533. Він (позивач) є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, спадщину прийняв шляхом подачі відповідної заяви приватному нотаріусу Ніжинського районного нотаріального округу Дмитренко В.М. 23 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дмитренко В.М. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено йому (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1323 га, кадастровий номер 7423810100:01:004:0117. Постанова мотивована тим, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі постанови № б/н, виданої Фастівською державною виконавчою службою 13 грудня 2002 року, 10 серпня 2004 року за № 1228201 Фастівською міською державною нотаріальною конторою Київської області було накладено обтяження (арешт) на невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_2 . Відповідно до копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 листопада 2002 року державним виконавцем Омельчук С.А. відділу державної виконавчої служби Фастівського міського управління юстиції при примусовому виконанні рішення, виданого 27 березня 2002 року Фастівським міським судом про стягнення боргу в сумі 559,30 грн. з ОСОБА_2 на користь Фастівтепломережі та виконавчого збору в сумі 27,80 грн. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , проживаючої в АДРЕСА_2 . При цьому точна дата народження ОСОБА_2 та реєстраційний номер облікової картки податків у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відсутні. ОСОБА_2 в місті Фастів ніколи не проживала, з 20 березня 1981 року по 7 січня 2022 року постійно проживала та була зареєстрована в домоволодінні АДРЕСА_3 , а тому в місті Фастів не могла мати борги перед Фастівтепломережі. Наявність в Єдиному Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про обтяження спадкового майна, позбавляє його (позивача) можливості реалізувати свої спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_1 , а тому його право підлягає судовому захисту шляхом зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно).
ОСОБА_1 просив суд:
- зняти арешт з нерухомого майна, яке було накладено Фастівською міською державною нотаріальною конторою 10 серпня 2004 року за № 1228201 на підставі постанови серії АА № 811193 від 11 листопада 2002 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Фастівського міського управління юстиції Омельчук С.А. на невизначене майно, а саме все майно, власником якого є ОСОБА_2 ;
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис з реєстраційним номером обтяження № 1228201 від 10 серпня 2004 року про арешт майна ОСОБА_2 .
У судове засідання позивач та його представник - адвокат Гунько О.Ю. не з'явилися, подали до суду заяви, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили їх задовольнити, розгляд справи проводити без їх участі.
У судове засідання представник Першої Фастівської державної нотаріальної контори не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується його копією (а.с. 8).
ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , за його заявою приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М. до майна ОСОБА_2 було заведено спадкову справу.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
23 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дмитренко В.М. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 214/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1323 га, кадастровий номер 7423810100:01:004:0117. Постанова мотивована тим, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі постанови № б/н, виданої 13 грудня 2002 року Фастівською державною виконавчою службою, 10 серпня 2004 року за № 1228201 Фастівською міською державною нотаріальною конторою Київської області було накладено обтяження (арешт) на невизначене майно, а саме все майно, власником якого є ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 13).
З копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 листопада 2002 року, винесеної державним виконавцем Фастівського міського управління юстиції Омельчук С.А. (а.с. 12), вбачається, що при примусовому виконанні рішення, виданого 27 березня 2002 року Фастів м/с про стягнення боргу в сумі 559,30 грн. з ОСОБА_4 на користь Фастівтепломережі та виконавчого збору - 27,80 грн., було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , проживаючої в АДРЕСА_2 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить.
Заборона відчуження спадкового майна порушує права позивача, як єдиного спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, оскільки позбавляє його права належним чином зареєструвати за собою право власності на зазначений житловий будинок та у подальшому відповідно до ст. 317 ЦК України вільно ним володіти, користуватися та розпоряджатися.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ураховуючи однозначні положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223, ч. 5 ст. 1268 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця та належності спадкоємцеві спадщини з часу відкриття спадщини, у позивача виникло «законне сподівання» в успадкуванні житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1323 га, кадастровий номер 7423810100:01:004:0117, які фактично належали ОСОБА_2 .
Таке «законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про ознаки «законного сподівання» зазначено у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Підстави зняття арешту з майна, передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, ураховуючи те, що позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а чинні на даний час арешт та заборона на відчуження всього майна спадкодавця повністю унеможливлює реалізацію позивачем своїх спадкових прав, у тому числі на отримання свідоцтва про право на спадщину, а також відсутність у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 листопада 2002 року ідентифікуючих даних боржника, які б безспірно вказували на те, що саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є тією особою, на все майно якої накладено арешт в рамках виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Подання позивачем позову про зняття заборони на відчуження нерухомого майна є єдиним ефективним способом захисту його права на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов'язані практично забезпечувати відповідно до ст. 1 цієї Конвенції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, яке було накладено Фастівською міською державною нотаріальною конторою 10 серпня 2004 року за № 1228201 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Фастівського міського управління юстиції Омельчук С.А. серії АА № 811193 від 11 листопада 2002 року на невизначене майно, а саме все майно, власником якого є ОСОБА_2 .
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис з реєстраційним номером обтяження № 1228201 від 10 серпня 2004 року про арешт майна ОСОБА_2 .
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв