Справа №521/5298/24
Провадження №2/521/3680/24
09 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із позовом до Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позивач в своєму позові просить:
-визнати протиправною бездіяльність Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради щодо не забезпечення ОСОБА_1 житловою площею, відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
-стягнути з Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 1 427 720 гривень у якості грошової компенсації за належне йому отримання житлове приміщення.
В своєму позові ОСОБА_1 зазначає на те, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що дає йому право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, зазначає, що згідно рішення Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області від 30.08.2005 року №94 позивача було взято на квартирний облік. В подальшому Рішенням Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області «Про продовження терміну перебування на позачерговому квартирному обліку» від 13.06.2014 року, було продовжено термін перебування на почерговому квартирному обліку безтерміново.
Наразі позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Хаджибеївському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з правом позачергового надання житла номер у черзі - 32.
В порушення вимог п. 18 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у встановлені строки він та члени його родини до теперішнього часу не забезпечені житлом, як інвалід війни, тобто особа яка має переважне право перед всіма іншими категоріями позачерговиків на забезпечення житлом, відповідно до ч.1 ст. 46 ЖК України, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду, за захистом порушених прав.
Суддя, дослідивши матеріали заяви вважає, що у відкритті провадження потрібно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
При цьому, згідно з п.п. 3-4 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби(пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи з інвалідністю та прирівняні до них особи мають пільги на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що він має право на позачергове забезпечення житлом відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особа з інвалідністю внаслідок війни.
Набуття особою правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо пов'язане з проходженням нею військової служби.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Така гарантія соціального захисту як позачергове забезпечення житлом є однією з передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу, та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) вказано, що: «позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду».
Оскільки спір, що виник між сторонами, пов'язаний з реалізацією позивачем ОСОБА_1 права на отримання соціальної гарантії (пільги) у вигляді позачергового забезпечення житлом, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з проходженням військової (публічної) служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного обґрунтованим є висновок, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.
Отже, даний спір з приводу визнання неправомірних дій та стягнення грошової компенсації за неотримане житло визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що справа за позовом ОСОБА_1 до Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, -
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибеївської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду згідно із встановленими КАС України правилами предметної та територіальної юрисдикції.
Ухвалу надіслати позивачу разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена та підписана 09.04.2024 року.
Суддя: Д.Д. Громік