Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/360/24
Провадження № 3/499/293/24
Іменем України
08 квітня 2024 року смт Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І.В., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення 05.04.2024 року о 10:00 в с. Бузинове Березівського р-ну Одеської області ОСОБА_1 вчинив сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 , висловлюючись на її адресу грубою нецензурною лайкою в присутності малолітніх дітей, чим вчинив домашнє насилля психологічного характеру.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату та час судового засідання належним чином. Надав суду заяву, в якій зазначив, що вину не визнає та не «матюкався» до дружини.
Суд констатує та обставину, що особа обізнана про складення відносно нього протоколу та розгляд справи в Іванівському суді, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на офіційному веб-сайті Судова влада.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, та повідомленою про дату та час судового засідання не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення внаслідок винних дій останнього повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, які спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Зазначені обставини підтверджуються і вина доводиться матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; рапортом; заявою та поясненнями ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; поясненнями свідка ОСОБА_4 та іншими.
До обставин не визнання вини, зазначених в заяві ОСОБА_1 , суд ставиться критично, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, особу порушника.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП вбачається, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, відповідно до вимог ст..4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з правопорушника в дохід держави підлягає 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.40-1, ч.2 ст.173-2, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ