Справа № 120/12714/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
09 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідача) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо неврахування відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.03.2012 по 01.07.2021 при перерахунку пенсії на підставі довідки №15 від 10.03.2020, довідки №75 від 02.08.2021, довідки №нб/н-372 від 02.08.2021, довідки №0000-000015 від 01.07.2022 року, довідки №280 від 02.08.2021 та відомостей про стан індивідуального особистого рахунку від 01.01.2021.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2023 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідок №15 від 10.03.2020, №75 від 02.08.2021, №нб/н-372 від 02.08.2021, №280 від 02.08.2021 року про заробітну плату за період роботи з 01.03.2012 по 01.07.2021.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок №15 від 10.03.2020 року, №75 від 02.08.2021, №нб/н-372 від 02.08.2021, №280 від 02.08.2021 про заробітну плату за період роботи з 01.03.2012 по 01.07.2021 року. В задоволенні решти вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що довідки про заробітну плату №15 від 10.03.2020 року, №75 від 02.08.2021 року, №нб/н-372 від 02.08.2021 року, №0000-000015 від 01.07.2022 року, №280 від 02.08.2021 року та відомості про стан індивідуального особистого рахунку від 01.01.2021 року містять інформацію про заробітну плату (дохід) за періоди страхового стажу, набутого не на території України, то при обчисленні пенсії не можуть бути враховані.
Також зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023 року.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 23.08.2021 року отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09.08.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відповідь на адвокатський запит від 08.08.2023 (вх.№Б/Н від 08.08.2023) надало копію рішення про призначення пенсії за віком та копії матеріалів пенсійної справи про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховано при розрахунку пенсії ОСОБА_1 22.08.1961 народження.
У змісті позовної заяви представник позивача зазначив, що з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, відповідач прийняв рішення обчислювати середній заробіток для обчислення пенсії позивача за період роботи у Російській Федерація як "0", тоді як у матеріалах пенсійної справи наявні усі необхідні відомості про дійсний заробіток для обчислення пенсії позивача.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо неврахування відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.03.2012 по 01.07.2021 при перерахунку пенсії на підставі довідки №15 від 10.03.2020 року, довідки №75 від 02.08.2021 , довідки №нб/н-372 від 02.08.2021, довідки №0000-000015 від 01.07.2022, довідки №280 від 02.08.2021 та відомостей про стан індивідуального особистого рахунку від 01.01.2021, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частиною 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VІ визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Основним принципом цього договору є те, що держави домовились між собою про збереження пенсійних прав громадян, які працюють на територіях цих держав. Визначальним є застосування законодавства тієї держави, де проживає особа. Ця держава несе всі витрати на пенсійне забезпечення незалежно від місця, де набутий трудовий стаж. Отже, основним принципом пенсійного забезпечення за даною Угодою є територіальний принцип, якій суттєво відрізняється від принципу інших міжнародних договорів - пропорційного принципу, коли кожна держава несе фінансову відповідальність за періоди роботи, набуті на її території.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З огляду на вказану норму та враховуючи те, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000, але такий облік не охоплює осіб, які працювали поза межами України, Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі №560/5001/21 прийшов до висновку, що підтвердження нарахованої заробітної плати для осіб, які працювали поза межами України та мають право на призначення пенсії в Україні, має відбуватися на підставі первинних документів.
Поряд з цим, у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.11.2023 у справі 560/764/21, а також у вже згаданій вище постанові від 29.01.2024 Верховний Суд вказав на можливості врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману поза межами України (в російській федерації), лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4.2 Порядоку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком від 25.08.2021, окрім іншого, надано довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, зокрема №15 від 10.03.2020, №75 від 02.08.2021, №нб/н-372 від 02.08.2021, №280 від 02.08.2021.
Жодних зауважень до наданих довідок відповідачем у відзиві на позовну заяву не викладено.
За таких обставин, заробітна плата позивача за період з 01.03.2012 по 01.07.2021 підлягала врахуванню при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно довідок №15 від 10.03.2020 року та №нб/н-372 від 02.08.2021 року, №280 від 02.08.2021 року роботодавець підтверджує, що за вказаний період всі відрахування в Пенсійний фонд російської федерації здійснювалися у встановленому порядку (а.с. 33-36).
Разом з тим, судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо посилань відповідача на припинення з 01.01.2023 участі у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням довідок №15 від 10.03.2020, №75 від 02.08.2021, №нб/н-372 від 02.08.2021, №280 від 02.08.2021 про заробітну плату за період роботи з 01.03.2012 по 01.07.2021 року.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.