Справа № 560/14693/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
08 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
09.02.2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі №826/6797/15 встановлено, що наказом МВС України від 16 січня 2015 року за №48о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 , заступника начальника Полонського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
Наказом УМВС в Хмельницькій області від 31 січня 2015 року за №22о/с «По особовому складу» встановлено вислугу років станом на 16 січня 2015 року в календарному обчисленні - 23 роки 1 місяць 22 дні, пільгової служби немає.
Вказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі №826/6797/15, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, вищезазначені накази визнано протиправними та скасовано в частині звільнення позивача та встановлення вислуги років.
Цим рішенням також поновлено позивача на посаді заступника начальника Полонського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області - начальника міліції громадської безпеки з 16 січня 2015 року.
Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 31.05.2021 за №2о/с «Про особовий склад» поновлено позивача на посаді заступника начальника Полонського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки УМВС, з 16 січня 2015 року.
Наказом Управління МВС України в Хмельницькій області від 03.09.2021 за №9о/с «Про особовий склад» позивача звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «а» (за віком).
Зазначеним наказом встановлено вислугу років станом на 06 листопада 2015 року - 23 роки 11 місяців 12 днів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі №560/6085/22, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року:
- визнано протиправним висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України Ліквідаційної комісії, який викладений у листі за №101-П/121/12/05-2022 від 05.05.2022, щодо незарахування до вислуги років (стажу) ОСОБА_1 періоду з 07.11.2015 по 02.09.2021.
- зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України Ліквідаційну комісію врахувати до стажу ОСОБА_1 час його служби до звільнення з посади заступника начальника Полонського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки УМВС, а саме з 07.11.2015 по 02.09.2021.
На виконання судових рішень у справі №560/6085/22 управлінням Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії видано наказ №1 о/с від 24.02.2023 «Про особовий склад», яким в часткову зміну наказу УМВС від 03.09.2021 №9 о/с вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим з вислугою років станом на 03 вересня 2021 року - 29 років 09 місяців 07 днів.
У подальшому позивач звернувся до ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» із заявою від 29 березня 2023 року про присвоєння йому статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення.
Листом від 05 квітня 2023 року за №33/43-П-231 ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» повідомило позивача, що зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу не передбачено. Згідно матеріалів облікової справи, календарна вислуга років на день звільнення з органів внутрішніх справ становить 21 рік 11 місяців 20 днів, що становить менше 25 календарних років.
Водночас, у листі вказано про те, що в МВС України уповноваженим структурним підрозділом з видачі (заміні) посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» визначено Департамент пенсійних питань та соціального захисту. Сектор із соціальних питань і роботи з постраждалими та членами їх сімей ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» такими повноваженнями не наділений.
В зв'язку з цим, 13 квітня 2023 року позивач звернувся із відповідною заявою про присвоєння статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі відповідного посвідчення до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України.
Листом від 02.05.2023 позивачу повідомлено, що видачу посвідчень та нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" здійснює Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС. Для належного оформлення матеріалів рекомендовано звернутись до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області. Також наведено перелік документів, які є підставою для видачі посвідчення та нагрудного знака.
12 травня 2023 року позивач звернувся з заявою та відповідними документами до Державної установи «Територіальне об'єднання МВС України по Хмельницькій області».
Однак листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 16 червня 2023 року за №43006/49-10355-2023, який направлений позивачу ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» разом з супровідним листом від 20.06.2023 за №33/43/П-326, повідомлено, що період вимушеного прогулу, зарахований Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі №560/6085/22 до стажу служби, не може автоматично вважатися бездоганною службою у цей період та враховуватися під час прийняття рішення про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Вказано, що ОСОБА_1 не має права на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
Вирішальним у цьому спорі є питання, чи включається період вимушеного прогулу до вислуги років для визнання громадянина України ветераном органів внутрішніх справ відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР.
Колегія суддів зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого особа з вини власника або уповноваженого ним органу була позбавлена можливості працювати. Якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то особа могла би і надалі реалізовувати своє право на працю.
Особі, яку поновлено на посаді після незаконного звільнення, з дня поновлення на посаді поновлюються усі права, які могли бути реалізовані у випадку продовження проходження служби (роботи).
Отже, факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Роботодавець у такому випадку не має підстав одержувати вигоду від незаконного звільнення або покладати негативні наслідки незаконного звільнення, як додатковий тягар, на працівника.
Факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника.
Крім того, період вимушеного прогулу зарахований до вислуги років згідно рішення суду у справі №560/6085/22.
Тому такий враховується при вирішенні питання про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Доводи апелянта про те, що судовим рішенням не було зобов'язано зарахувати період вимушеного прогулу до періоду бездоганної служби, є помилковими, оскільки наведених висновків не спростовують.
Крім цього, посилання апелянта на те, що копія наказу Головного управління МВС України в Хмельницькій області від 24.02.2023 №l o/с не містить інформації про саме "календарну" вислугу років (зазначено лише тривалість "вислуги років"), також є безпідставними, оскільки вказане свідчить про відсутність зазначення такої інформації саме у цьому наказі, а не відсутність такої вислуги у позивача.
При цьому ще у наказі УМВС в Хмельницькій області від 31 січня 2015 року за №22о/с «По особовому складу» було зазначено про відсутність пільгової служби у позивача.
Вказане свідчить про наявність у позивача достатньої календарної вислуги років (більше 25 років) для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про відсутність підстав для надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ є помилковим.
Також суд враховує, що Порядок видачі посвідчення ветерана органів внутрішніх справ затверджено постановою Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002, якою затверджено зразок та опис посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", а також поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".
У свою чергу, пунктом 3 Порядку видачі посвідчення ветерана військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1601 від 30.08.1999, передбачено, що підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", є наказ про звільнення з військової служби в запас або відставку.
У спірному випадку позивач був звільнений у запас.
Отже, надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ також є підставою для видачі йому відповідного посвідчення та нагрудного знака.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом відновлення порушених прав позивача буде визнання протиправними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ, а також у видачі посвідчення “Ветеран органів внутрішніх справ” та нагрудного знака “Ветеран органів внутрішніх справ” та зобов'язання Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ, а також видати посвідчення “Ветеран органів внутрішніх справ” та нагрудний знак “Ветеран органів внутрішніх справ”.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.