604/284/24
3/604/232/24
09 квітня 2024 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в особі судді Сташківа Н.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працевлаштованого,
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
22 лютого 2024 року о 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, своїми діями ОСОБА_1 міг спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП повторно протягом року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, просив застосувати до нього покарання у виді штрафу та звільнити від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що згідно з ч.2 ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП не є обов'язковою, враховуючи стислі строки, встановлені ст.38 КУпАП, відведені для розгляду справ про адміністративні правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності та згоду особи що притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, окрім визнання ним своєї вини, також підтверджується зібраними у справі матеріалами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №365543 від 22 лютого 2024 року, в якому зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення;
-рапортом помічника чергового ВП №5 (смт.Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 22 лютого 2024 року та реєстрацію ЄО за №517 від 22 лютого 2024 року про надходження повідомлення від ОСОБА_3 про вчинення відносно її матері домашнього насильства її братом ОСОБА_1 , а саме що він ображає її нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 лютого 2024 року отриману від ОСОБА_3 , відповідно якого 22 лютого 2024 року о 09:30 годині її брат ОСОБА_1 , вчинив стосовно їхньої матері домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22 лютого 2024 року, згідно яких 22 лютого 2024 року близько 09 год. 30 хв. її син ОСОБА_1 , вживав алкогольні напої та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою;
-постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Статтею 1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено поняття домашнього та психологічного насильства, а саме: «3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи»;
Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на батьків (мати, батько).
Згідно ч.1 ст.173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки він вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП повторно протягом року та його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.34, ст.35 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його провини та ставлення до вчиненого, суд вважає, що в цілях виховання ОСОБА_1 слід накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Однак, в силу п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій,у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.33,34,35,40-1,251,283,284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена через Підволочиський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.Б.Сташків