3/441/274/2024 441/438/24
09.04.2024 суддя Городоцького районного суду Львівської області Малахова-Онуфер А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВАП УПП у Львівській області ДПП на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майстра в ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», проживаючого на АДРЕСА_1
за ч. 4 ст. 140 КУпАП, -
за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 025013 від 06.02.2024, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за експлуатацію автомобільної дороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород», не вжив заходів щодо своєчасного забезпечення безпеки дорожнього руху, допустив падіння дерева на проїзну частину означеної дороги, що призвело до ДТП, а саме 29.08.2023 о 20 год. 15 хв., на 22 км + 880 м автодороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород», падіння дерева на автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Захисник Якубович В.П. у письмових поясненнях від 18.03.2024 факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому у вину правопорушення заперечив, мотивуючи в основному відстністю доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні правопорушення, заперечень щодо розгляду справи за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 , не подав.
Вивчивши адмінматеріали, оцінивши докази в їх сукупності, доходжу наступного висновку.
За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Частина 4 цієї статті встановлює відповідальність за вчинення будь-якого з названих вище порушень, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
З системного аналізу вказаної норми статті вбачається, що суб'єктом вказаного правопорушення можуть бути службові або посадові особи, до кола повноважень яких входить дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху, а також громадяни.
Згідно з вимогами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Зазначена вище норма закону є бланкетною, а тому вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діях посадової особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 140 КУпАП передбачає необхідність аналізу нормативно-правових актів, які регламентують діяльність у цій сфері суспільних відносин, а також безпосередніх функціональних обов'язків посадових осіб, до компетенції яких входить забезпечення цих правил, норм та стандартів. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено, які саме професійні обов'язки покладались на винну особу, відповідно до яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо), та які з цих обов'язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 025013 від 06.02.2024 не зазначено, що саме інкримінується у вину ОСОБА_1 , як і не зазначено, які правила, норми і стандарти порушено останнім.
У матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 є посадовою особою, яка відповідальна за належне утримання дорожнього полотна на ділянці дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода (22 км + 880 м автодороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Згідно п. 1 Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 29.08.2023, ОСОБА_1 є керівником підприємства на якого покладено обов'язок забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (автодорога Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород») на 22 км + 880 м на якій 29.08.2023 о 20 год. 15 хв., сталася дорожньо-транспортна пригода, тоді як згідно копії наказу № 376-0000000695 від 10.04.2019 про прийняття на роботу та долученої до протоколу посадової інструкції, останній прийнятий на роботу у структурний підрозділ ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» майстром, при цьому долучена копія організаційної структури Підрядника - не читабельна (а.с. 9, 13-15, 18, 19).
З урахуванням положень частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» (рішення від 30 травня 2013 року) та «Карелін проти росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_1 мав обов'язок стежити за належним експлуатаційним утриманням автодороги Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород», зокрема на ділянці 22 км + 880 м та був на той час відповідальною посадовою особою за належне утримання доріг для забезпечення умов безпеки руху, в т.ч. на цій ділянці.
Крім цьому, з системного аналізу диспозиції ч. 4 ст. 140 КУпАП вбачається, що відповідальність за ч. 4 ст.140 КУпАП настає при наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями, передбаченими частинами першою, другою або третьою цієї статті та наслідками у виді створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а в даному випадку діями чи бездіяльністю зі сторони ОСОБА_1 (у разі, якщо він дійсно мав відповідні обов'язки) та дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце, та завдала потерпілому матеріальної шкоди.
Відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов'язані з ним внутрішнім необхідним зв'язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили. Для встановлення існування такого причинного зв'язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана якимись іншими обставинами.
У матеріалах справи відсутні докази, які б безпосередньо підтверджували, що саме дії/бездіяльність ОСОБА_1 стали причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого мало місце порушення частини 4 статті 140 КУпАП.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, і його дії призвели до ДТП матеріали справи не містять.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, доходжу висновку про закриття провадження в справі на ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю його вини уповноваженою на складання протоколу особою, а відповідно і відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 287 КУпАП, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів.
С у д д я А.М.Малахова-Онуфер