№ 336/3361/24
пр. 1-кс/336/430/2024
10 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання
старшого слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 (телефон НОМЕР_1 )
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, неодруженого, маючого середньо-спеціальну освіту, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , на посаді старший стрілець, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України є раніше не судимий,
по кримінальному провадженню № 12024082080000562, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із вищевказаним клопотанням, яким просить застосувати до вищеназваного підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор наполіг на заявленому клопотанні за викладеними в ньому підставами.
Захисник, з думкою якого погодився й підозрюваний, заперечив на подане клопотання, вказуючи на необґрунтованість останнього. Просив обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши клопотання та доводи прокурора наданими доказами, суддя дійшов висновку про те, що подане клопотання не підлягає задоволенню на підставі нижче наведеного.
Як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами справи, у провадженні слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
09 квітня 2024 року, ОСОБА_6 , повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
З обставин підозри слідує, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та проходячи службу за мобілізацією на посаді старшого стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07 квітня 2024 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар долонею правої руки в область обличчя, від якого останній впав на підлогу. Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_6 , наніс ОСОБА_7 , не меньше трьох ударів лівою ногою, взутою в кросівок в область обличчя. Від отриманих тілесних ушкоджень 08 квітня 2024 року ОСОБА_7 було госпіталізовано до Запорізької обласної клінічної лікарні, де він помер. Згідно лікарського свідоцтва про смерть, наданого КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР № 2133 від 09.04.2024 року, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок дислокації, набряку головного мозку, крововиливів під оболонки головного мозку та закритої внутрішньочерепної травми.
Як зазначає слідчий, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вищевказана підозра є обґрунтованою, підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема доказами: протоколом огляду місця події від 08.04.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , лікарським свідоцтвом про смерть.
При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
За змістом клопотання слідчого, наразі наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, підозрюваний обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. При цьому, санкція такої норми Закону про кримінальну відповідальність передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого лочину, може вдатися до відповідних дій, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Наведене дає суду достатні підстави вважати наявним щодо підозрюваного ризика, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчим у власному клопотанні є посилання на існування й інших ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, доказів на підтвердження вказаних прокурором інших ризиків суду надано не було, сторона обвинувачення обмежилася лише їх констатацією.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.
При оцінці можливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на ньогої процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, підозрюваний є військовослужбовцем, має зареєстроване місце постійного проживання, що не було спростовано стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Більш того, підозрюваний є раніше не судимою особою та не має оголошень про підозру у вчинені інших кримінальних правопорушень.
Вказані обставини зменшують ступінь ризика, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, прокурором суду належними достовірними та переконливими доказами не було доведено, чому інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти вказаному ризику та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є критичним.
Разом з цим, суд враховує закріплену в п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і розтлумачену в п. 86 рішення ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30 січня 2018 року «презумпцію на користь звільнення» з урахуванням того, що запобігти встановленому ризику можливо, шляхом застосування до обвинуваченого домашнього арешту за зареєстрованим місцем постійного проживання з покладенням відповідних обов'язків.
На думку суду, застосування саме такого запобіжного заходу буде достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку із застосуванням домашнього арешту підозрюваного слід звільнити з-під варти в порядку ч. 3 ст. 202 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177 ч.1 п.1, 179, 180, 184,193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 8 червня 2024 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1) прибувати до органів досудового розслідування та/або суду за першим викликом;
2) повідомляти органам досудового розслідування та/або суду про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу органів досудового розслідування та/або суду.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Цю ухвалу передати для виконання відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за місцем проживання підозрюваного, зобов'язавши названий орган негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладанням вищеперелічених обов'язків.
Термін дії обов'язків, покладених судом на підозрюваного визначити в межах дії запобіжного заходу, тобто по 8 червня 2024 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає виконанню після її проголошення.
Визначення часу оголошення повного тексту ухвали 10 квітня 2024 року о 12-00 год.
Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє її виконання. Слідчий суддя ОСОБА_1