ЄУН: 336/807/24
Провадження №: 3/336/1025/2024
08 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
за участі: потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Богословсько В.А.,
встановила:
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 180569 від 21.01.2024, складеного інспектором СРПП ВП №2 ЗРУП капітаном поліції Галичем Р.М. слідує, що 21.01.2024 об 11.00 годині, ОСОБА_1 , на 521 км. а/ш Запоріжжя-Маріуполь, керуючи транспортним засобом «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виїжджав з боку села Григорівське. В результаті ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих немає. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні 11.03.2024 року ОСОБА_1 провину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив суду, що в той день не порушував ПДР. Працівники поліції невірно склали протокол відносно нього. Зазначив, що водій транспортного засобу ВАЗ 21099, виїхав на головну дорогу, а коли побачив, що по ній рухається автомобіль під моїм керуванням, почав здійснювати рух заднім ходом. В результаті чого, він почав гальмувати, його машину «понесло» вправо, в результаті чого і трапилось ДТП..
11.03.2024 року в судовому засіданні адвокат Неткал О.О. вважав складання протоколу відносно водія ОСОБА_1 не правильним, зазначивши, що працівники поліції помилково вважали винним останнього, оскільки обставини зазначені в протоколі не підтверджені належними доказами. Зазначив, що водій ОСОБА_1 рухався по головній дорозі, в той час, як з другорядної дороги виїхав транспортний засіб ВАЗ 21099, який не надав перевагу в русі водію ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Opel Astra». Заявив клопотання про призначення у справі судової комплексної інженерно-транспортної експертизи
04.04.2024 на адресу суду надішли письмові пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Богословського В.А., згідно яких останній просить відмовити у задоволенні клопотання щодо призначення експертизи та вважав за необхідне притягнути водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. (а.с.32-35)
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив суду, що не порушував ПДР. Він бачив перед перехрестям знак «Дати дорогу» та знав, що виїжджає з другорядної дороги на головну. Він під'їхав максимально близько до головної дороги. Він бачив, що з лівого боку рухається «Opel Astra», а з правого - вантажний автомобіль. Він не виїжджав на головну дорогу. Після чого, транспортний засіб «Opel Astra» почав гальмувати та здійснив зіткнення з його автомобілем. Вважає, що водій «Opel Astra» винен у ДТП.
Адвокат Богословський В.А. просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, зазначивши, що водій ОСОБА_2 виїхав на головну дорогу бампером транспортного засобу, а не колесами, а отже фактично його транспортний засіб не знаходився на головній дорозі.
08.04.2024 перед початком судового засідання на адресу суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Неткал О.О. щодо відкладення судового засідання через хворобу ОСОБА_1 .
Дослідивши клопотання адвоката Неткал О.О. щодо відкладення судового засідання, заслухавши думку ОСОБА_2 та його представника - адвоката Богословського В.А., які заперечували щодо відкладення справи, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволені, оскільки доказів хвороби ОСОБА_1 адвокатом надано не було. Окрім того, інтереси останнього представляє адвокат Неткал О.О., який в попередньому судовому засіданні окреслив свою позицію щодо складеного протоколу за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 та мав можливість прийняти участь у судовому засіданні, але з невідомих причин до суду не з'явився. Окрім того, суд бере до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні ДТП, а відтак і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.
Об'єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єкт правопорушення загальний.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортним засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Враховуючи, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що було звернуто увагу в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України та відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Вимоги цього пункту означають, що знання Правил є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху, чітке виконання їх положень сприяє взаємній довірі та повазі, безпечному співіснуванню на дорозі всіх учасників дорожнього руху, будь-які відхилення від положень цих правил можуть привести до ДТП, заподіянню шкоди майну, здоров'ю та життю людей.
За змістом пунктів 1.4 та 1.5 Правил дорожнього руху України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Досліджені в судовому засіданні матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП, письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фототаблиця ДТП, копія постанови про накладення штрафу на водія ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, копія водійського посвідчення ОСОБА_2 , не доводять беззаперечно та поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_1 п.12.1 та п. 2.3 «б» ПДР України та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, згідно письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 21.01.2024 зазначено, що 21.01.2024 він рухався на транспортному засобі «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_1 , зі сторони м.Оріхів в бік м.Запоріжжя зі швидкістю приблизно 80 км/год. Доїжджаючи до перехрестя а/ш М-08 та вул. Грушевського с.Григорівське він побачив, що з вказаної вулиці намагається виїхати на перехрестя автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_2 , на його смугу руху. Після чого, водій ОСОБА_1 почав гальмувати та подавати звукові сигнали, задля уникнення зіткнення, оскільки ВАЗ 21099 зупинився. Зіткнення транспортних засобів відбулось на перехресті, оскільки водій автомобіля ВАЗ 21099 передньою частиною свого автомобіля виїхав на головну дорогу, а саме на смугу, по якій рухався ОСОБА_1 . Коли водій ВАЗ 21099 побачив, що автомобіль «Opel Astra» рухається по головній дорозі, почав рух заднім ходом, тому водій ОСОБА_1 почав гальмувати задля уникнення ДТП. (а.с.4)
Згідно письмових пояснень водія ОСОБА_2 від 21.01.2024 зазначено, що він 21.01.2024 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 виїжджав з с. Григорівське по вул. Грушевського та, доїжджаючи до перехрестя зазначеної вулиці а/8 М-08, знизив швидкість руху оскільки виїжджав на головну дорогу з другорядної. Доїхавши до перехрестя він зупинився щоб надати рух автомобілям, які рухалась по головній дорозі. В цей момент він побачив, що по головній дорозі зліва від нього рухається автомобіль «Opel Astra» зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який почав гальмувати та допустив зіткнення з його автомобілем. (а.с.5)
Покази водія ОСОБА_1 щодо вибору швидкості руху в дорожній обстановці підтверджується схемою місця ДТП, згідно якої судом встановлено, що водій ОСОБА_1 рухався по головній дорозі, що підтверджується знаком 2.1 (а.с.10), відповідно до якого останній мав перевагу в русі, а водій ОСОБА_2 зобов'язаний був виконати вимоги вказано знаку, а саме «Дати дорогу». Зі схеми ДТП також встановлено, що водій ОСОБА_1 рухався по своїй правій смузі на відстані 1 метра до правого краю проїзної частини дороги, що підтверджується схемою ДТП. Коли для водія ОСОБА_1 виникла небезпека для руху по головній дорозі, він, відповідно до п. 12.3 ПДР, почав гальмувати для уникнення зіткнення з автомобілем, під керуванням ОСОБА_2 , який виїжджав з другорядної дороги, чим створив небезпеку для руху. Той факт, що водій ОСОБА_1 своєчасно прийняв заходи для зупинки транспортного засобу підтверджуються слідами юзу коліс від його автомобіля, які зафіксовані на фотографіях з місця ДТП (а.с. 11).
Оцінюючи ступінь пошкоджень автомобілів, довжину гальмівного шляху та юзу коліс, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 рухався з безпечною та дозволеною швидкістю руху в даній дорожній обстановці.
Окрім того, оцінюючи пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про механізми ДТП, схему місця ДТП, приходжу до висновку, що небезпеку та аварійну обстановку своїми діями створив водій ОСОБА_2 , грубо порушивши вимоги ПДР, а саме не виконав вимоги пункту 2.1 ПДР «Дати дорогу».
Щодо пояснень ОСОБА_2 стосовно того, що він начебто зупинився на перехресті перед головною дорогою, повністю спростовується схемою ДТП та долученими до матеріалів справи фотографіями (а.с.11), з яких чітко вбачається, що передня частина транспортного засобу ВАЗ 21099 знаходиться на проїзній частині головної дороги, а юз коліс транспортного засобу «Opel Astra» свідчить про те, що водієм ОСОБА_1 для уникнення зіткнення було застосовано гальмування з метою зниження швидкості та зупинки транспортного засобу. Але під час юзу коліс його автомобіль втратив керованість та змінив напрямок руху, що вже не залежало від волі та дій водія ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що долучені до справи про адміністративне правопорушення матеріали не містять доказів винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог пунктів 12.1 та 2.3 «б» ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Водночас, суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката Неткал О.О. про призначення у справі судової комплексної інженерно-транспортної експертизи, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним провадження у справі закрити, оскільки згідно з ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 124, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 257, 276, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Н.С. Звєздова