Іменем України
06.10.10 Справа №25/107/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лолі Н.О.,
за участю
представника кредитора - Овсієнко А.В., довіреність № ВМР 926039 від 02.04.10;
боржник ФОП ОСОБА_2 - не з'явився;
ліквідатора - арбітражний керуючий Овсієнко А.В. (постанова суду 21.06.2010 р.);
представника ПАТ ВТБ Банк - Шмит О.М., довіреність № 639/11.5.2 від 09.08.10;
представника ПАТ «Альфа-Банк»- Сосницький Д.В., довіреність № 1164/09 від 28.10.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Запорізька регіональна дирекція»ПАТ ВТБ Банк та Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 25/107/10
за заявою: Фізичної особи підприємця -ОСОБА_5, м. Запоріжжя,
до: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя,
про визнання банкрутом,
Постановою господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 25/107/10 (суддя Дьоміна А.В.) визнано банкрутом фізичну особу -підприємця ОСОБА_2, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Овсієнко Аллу Вікторівну, встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог в один місяць, зобов'язано ліквідатора здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон про банкрутство), відмінено арешт на майно боржника, накладений ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2010 р. у даній справі (а.с.47-48, т.1).
Постанова суду мотивована неспроможністю боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5- у розмірі 282 460,70 грн. у зв'язку із недостатністю грошових коштів та майна для погашення боргу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ПАТ «ВТБ Банк»в особі Відділення «Запорізька регіональна дирекція»ПАТ ВТБ Банк, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжі звернулись з апеляційними скаргами до Запорізького апеляційного господарського суду.
Заявники просять скасувати постанову господарського суду та припинити провадження у справі. З підстав, викладених в апеляційних скаргах, заявники вважають постанову такою, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин справи. Заявники звертають увагу на те, що судом не було з'ясовано питання щодо наявності у боржника майна, у зв'язку з чим зроблено невірний висновок щодо відсутності у нього майна для погашення заборгованості перед кредитором. При цьому вказують, що вартість майнових активів боржника у вигляді нерухомого майна перевищує суму боргу перед кредитором.
Відповідними ухвалами апеляційні скарги були прийняті до провадження, об'єднані в одне провадження для сумісного перегляду, слухання справи призначено на 06.10.2010 р.
Розпорядженням в. о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2488 від 06.10.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий -Шевченко Т.М. (доповідач), судді -Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В. Зазначеною колегією справу прийнято до провадження відповідною ухвалою.
06.10.2010 р. від ПАТ «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення ПАТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжі надійшла письмова заява про відмову від апеляційної скарги на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.10р. по справі № 25/107/10, з посиланням на приписи ст. 100 ГПК України щодо обізнаності про наслідки відмови від апеляційної скарги.
У судовому засіданні присутні представники сторін відмовились від здійснення фіксування судового процесу, не заперечували проти прийняття судом відмови ПАТ «ОТП Банк»в особі РВ ПАТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжі від апеляційної скарги.
Ухвалою від 06.10.2010 р. прийнято відмову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк»(м. Запоріжжі) від апеляційної скарги на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 25/107/10, апеляційне провадження за цією скаргою припинено.
У судовому засіданні представники банків ПАТ «ВТБ Банк»в особі Відділення «Запорізька регіональна дирекція»ПАТ ВТБ Банк, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»підтримали доводи апеляційної скарги.
Ліквідатор та представник ініціюючого кредитора, з підстав, викладених у письмових відзивах (приєднано до матеріалів справи) проти доводів заявників заперечила, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову господарського суду -без змін.
В судовому засіданні 06.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 порушено за заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 в порядку статей 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі за текстом - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду від 21.06.2010 р. визнано банкрутом ФОП ОСОБА_2, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Овсієнко Аллу Вікторівну, встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог в один місяць, зобов'язано ліквідатора здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тощо.
Положення ст. 53 Цивільного кодексу України передбачають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Такий порядок передбачений, зокрема, ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, яка має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку). В свою чергу, вимоги кредиторів до боржника - фізичної особи мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть.
Окрім того, частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом. При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону про банкрутство, в якому, зокрема, зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора. За приписами частини 8 статті 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
До розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. N 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.
Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог наявністю у боржника боргу за виконані роботи згідно договору підряду № 2 від 12.04.2008 р. у сумі 282 460,70 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Запорізької області у справі від 29.03.2010 р. № 25/47/10. На виконання рішення суду виданий наказ від 12.04.2010 р., який був пред'явлений кредитором до виконання у Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ.
14.04.2010 р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду.
27.05.2010 р. постановою державного виконавця виконавчий документ (наказ № 25/47/10 від 12.04.2010 р.) повернуто стягувачу у зв'язку із відсутністю у боржника майна на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Таким чином, для порушення провадження у справі про банкрутство боржника вимоги ініціюючого кредитора повинні сукупно скласти більше 265200 грн.
На час звернення із заявою про банкрутство розмір вимог ініціюючого кредитора становлять 282 460,70 грн., тобто більше, ніж 300 мінімальних заробітних плат.
Однак, справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
Встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження відкрито 14.04.2010 р., а кредитор звернувся до господарського про порушення справи про банкрутство 11.06.2010 р., тобто у той період, коли не сплинув встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк після пред'явлення до виконання документу, що підтверджує безспірні кредиторські вимоги, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, відповідно до положень ст. 128 ГК України та 52 ЦК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Висновок господарського суду відсутність у боржника майна для задоволення вимог кредитора ґрунтується лише на факті повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Втім, такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Апеляційною інстанцією встановлено, що боржнику належать на праві власності наступні об'єкти нерухомості:
- Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю;
- Будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_4;
- Нежитлове приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5;
- Нежиле приміщення, що розташовано за адресою: АДРЕСА_6;
- Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Оцінка наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, передбачена ч. 5 статті 60 ГК України. Лише після оцінки у встановленому законодавством порядку вартості наявного майна боржника у повному обсязі можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що процедура банкрутства вже здійснювалась відносно ФОП ОСОБА_2 у справі № 25/187/09 за заявою самого боржника.
У рамках вказаної справи було встановлено, що боржнику також належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.
До того ж, боржник у своїй заяві про порушення справи про банкрутство (№ 25/187/09) та письмових поясненнях по даній справі вказував на наявність у нього заборгованості перед кредиторами:
- перед ЗАТ «КБ «ПриватБанк»за договором №14.11949 від 11.05.2007р. у розмірі -163.977 доларів США та 5.563 грн.;
- перед ЗАТ «КБ «ПриватБанк»за договором №130/УК від 21.11.2007р. у розмірі - 30.000 грн.;
- перед ЗАТ «КБ «ПриватБанк»за договором №192 від 21.09.2005р. у розмірі - 3.123 доларів США;
- перед ЗАТ «Альфа-Банк»за договором №SМЕ0005424 від 07.11.2007р. у розмірі - 198.900 доларів США;
- перед ВАТ «ВТБ Банк»за договором №01 від 21.03.2008р. у розмірі -2.133.942 грн.;
- перед ЗАТ «ОТП Банк»за договором №СМ.-201/188/2008 від 15.07.2008р. у розмірі -121.107 доларів США;
- перед фізичною особою - ОСОБА_7 за договором цільової позики від 15.12.2008р. у розмірі - 40.000 грн.;
- перед фізичною особою - ОСОБА_8 за договором цільової позики від 06.11.2008р. у розмірі - 60.000 грн.;
- перед фізичною особою ОСОБА_9 за договором цільової позики від 05.11.2008. у розмірі -50.000 грн.;
- перед фізичною особою ОСОБА_10 за договором цільової позики від 05.11.2008р. у розмірі -50.000 грн.;
- перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за договором підряду від 12.04.2008р. у розмірі -279.430,39 грн.
Втім, слід відмітити, що кредитори, яких боржник зазначив у своїх письмових поясненнях по даній справі, господарським судом не викликались, судові акти по даній справі їм не направлялись.
Господарський суд не з'ясував, з врахуванням зазначених боржником відомостей щодо наявності інших кредиторів та майна банкрута, не повідомлено цих осіб про розгляд справи.
Процедура ліквідації є завершальною стадією провадження у справі про банкрутство, у якій реалізуються активи боржника для здійснення розрахунків із кредиторами.
Для реалізації активів в першу чергу необхідним є виявлення всіх кредиторів, з якими будуть проводитись розрахунки, а також з'ясовується наявність у боржника майна, яке може бути включено у ліквідаційну масу підприємця-банкрута.
Отже, за переконанням колегії суддів, господарський суд неповністю з'ясував всі обставини справи, без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відносно приватного підприємця ОСОБА_2, визнав його банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення провадження по даній справі відносно ФОП ОСОБА_2, оскільки відсутні докази того, що кредиторські вимоги ініціюючого кредитора не можуть бути задоволені боржником протягом встановленого Законом про банкрутство строку, а майна боржника дійсно недостатньо для погашення боргу перед кредитором, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає припиненню (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ).
За таких обставин, постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом прийнята з неповним встановленням обставин справи, без врахування зазначених вище норм законодавства, а отже є такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне здійснити в порядку ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво шляхом заміни Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на Публічне акціонерне товариства ВТБ Банк у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, що підтверджується Статутом ПАТ ВТБ Банк (реєстрація від 29.07.2010 р.) та Свідоцтвом про державну реєстрацію № 725805 від 29.07.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись 25, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на Публічне акціонерне товариства ВТБ Банк.
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Відділення «Запорізька регіональна дирекція»АТ ВТБ Банк та Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 25/107/10 скасувати.
Провадження у справі № 25/107/10 припинити.