Іменем України
06.10.10 Справа №4/99-пн-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Лолі Н.О.,
за участю:
представника позивача: Лобець І.В. довіреність б/н від 25.06.2010;
Шенгелія О.Р., паспорт НОМЕР_1 від 09.03.2000, довідка
статуправління, директор;
представника відповідача: Літвінов О.В., довіреність б/н від 01.10.2010 р.;
представника 3-ї особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Інтер» (м. Дніпропетровськ)
на рішення господарського суду Херсонської області і від 29..06.2010 р. у справі № 4/99-ПН-10
за позовом Закритого акціонерного товариства «Інтер»(м. Дніпропетровськ),
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Чаплинського відділення ВАТ «Кредитпромбанк»Херсонської філії (смт. Чаплинка Херсонської області),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -приватний нотаріус Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко Світлана Анатоліївна ( АДРЕСА_1)
про скасування виконавчого напису нотаріуса,
25 травня 2010 року Закрите акціонерне товариство «Інтер» звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Чаплинського відділення ВАТ «Кредитпромбанк»Херсонської філії про скасування виконавчого напису нотаріуса від 05.08.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2291, який вчинено приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко С.А. на договорі іпотеки від11.07.2007 р. № 32/03/І02/07-КЛТ, укладеному між ВАТ «Кредит промбанк»та ЗАТ «Інтер».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги відсутністю доказів безспірності боргу, про стягнення якого нотаріусом вчинено виконавчий напис.
Господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 29.06.2010 року у справі №4/99-ПН-10 (суддя Ємленінова З.І.) в позові відмовив (том 4 а.с.10).
Рішення суду мотивовано тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом дотримано приписи ст. 35 Закону України «Про іпотеку», положення Закону України «Про нотаріат». Крім того, місцевий господарський суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту не співвідноситься із встановленим законом способами захисту порушеного права або його відновлення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Херсонської області, Закрите акціонерне товариство «Інтер» звернулось із апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.
Просить рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 р. у справі № 4/99-ПН-10 скасувати, позовні вимоги задовольнити. Вважає, що оспорюване рішення прийнято господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо безспірності заборгованості позивача за кредитним договором. Стверджує, що при вчиненні нотаріусом виконавчого напису ним не було дотримано приписів закону щодо завчасного надіслання іпотекодавцю письмової претензії.
Посилаючись на статті Цивільного процесуального кодексу України та Постанову Пленуму Верховного суду України № 2 від 31.01.1992 р. «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», позивач стверджує, що він обрав вірний спосіб захисту своїх порушених прав.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційна скарга ЗАТ «Інтер»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.10.2010 року.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду від 06.10.2010 № 2493 справу № 4/99-ПН-10 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Т.М., судді Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В. Відповідною ухвалою справа прийнята колегією суддів до провадження.
Представники сторін від здійснення фіксування судового процесу технічними засобами відмовились.
В судовому засіданні 06.10.2010 року представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надіслав, в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.
Третя особа (приватний нотаріус Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко С.А.) в судове засідання не з'явилась, письмовий відзив на апеляційну скаргу не надіслала.
В судовому засіданні 06.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, Запорізькій апеляційний господарський суд знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, за наступних обставин.
Як свідчать матеріали справи, 11 липня 2007 року між позивачем і відповідачем у справі було укладено кредитний договір №32/03/07-КЛТ. Відповідно до умов даного договору та додаткових угод до нього позивач отримав кредит в межах загальної суми 905000,00грн. зі строком повернення - не пізніше 10.07.2009 року (том 1 а.с.21).
Позивач, в свою чергу, зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити відсотки, комісії за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів - також пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з пунктами 3.4.3, 3.4.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту шляхом щомісячного перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок банку відповідно до додаткових угод та погасити заборгованість за кредитом не пізніше 10 липня 2009 року.
Господарським судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем у справі (позичальником за кредитним договором) той факт, що Банк повністю виконав зобов'язання за кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальником укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 32/03/І02/07-КЛТ від 11.07.2010 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано комплекс - консервний завод, що знаходиться за адресою: с. Надеждівка Чаплинського району Херсонської області, вул. Степова 66, що складається з наступних об'єктів: прохідна літ. «А», свердловина літ. «Б», трансформаторна літ. «В», склад літ. «Г», консервний цех, навіс літ. «Д», насосна літ. «Е», вагова літ. «Ж», туалет літ. «З», огорожа та споруди № 1-3 загальною площею 4372,3 кв. м, та належить іпотекодавцю (ЗАТ «Інтер») на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Чаплинською державною нотаріальною конторою 22.03.2006 року за реєстровим № 716; право власності за ЗАТ «Інтер» зареєстровано в КП «Каховське бюро технічної інвентаризації»30.03.2006року за реєстраційним № 6194560 (том 1 а.с.59).
У пунктах 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та пунктах 1.2, 3.2.2, 4.1 договору іпотеки сторони передбачили право іпотекодержателя (відповідача) звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання. У випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за договором кредиту банк, відповідно до пунктів 3.1.4, 3.1.6 кредитного договору, вправі вимагати дострокового стягнення кредиту та процентів, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором зобов'язання не буде виконано належним чином, а саме: при недотриманні позичальником умов кредитного договору; погіршення фінансового стану позичальника; при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.
У пункті 4.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування разом із основною сумою кредиту процентів, штрафних санкцій, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на майно та з утриманням і збереженням майна, інші витрати.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»«У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, у зв'язку із порушенням позичальником (позивачем у справі) зобов'язань за кредитним договором (непогашення заборгованості у встановлений кредитним договором строк) Банк, відповідно до приписів ст. 35 Закону України «Про іпотеку», 23.06.2008року звернувся до позивача з вимогою № 07/06 про усунення порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а саме, вимогою про повернення банку на протязі 30 днів суми кредиту, процентів за користування кредитом, сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату процентів. Цим же листом позивач був попереджений, що у разі невиконання вимог за кредитним договором, банк буде вимагати повного дострокового повернення кредиту та зверне стягнення на предмет іпотеки. Зазначена вимога одержана позивачем, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.67). Відповідь на одержану вимогу позивач відповідачу не надав.
Матеріали справи також свідчать, що позичальником вимога Банку не була виконана.
В результаті приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко С.А. 05.08.2008 року було вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки від 11.07.2007року № 32/03/І02/07-КЛТ, укладеному між ВАТ «Кредит промбанк»та ЗАТ «Інтер»в забезпечення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.
З огляду на наведені обставини справи та подані докази колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом ані ним, ані відповідачем у справі, не було порушено положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (далі за текстом Перелік).
Пунктом 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання.
Колегія суддів наголошує, що закон не зобов'язує нотаріуса перевіряти безспірність документів, які подані нотаріусу відповідно до зазначеного Переліку.
Колегія суддів також відзначає, що позивач, наполягаючи на тому, що документами, які були подані відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не підтверджується безспірність заборгованості за кредитним договором, що заборгованість існує у меншому розмірі.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач, в підтвердження своїх доводів не надав ані суду першої, ані апеляційної інстанції даних про борг, який у нього існує перед позивачем згідно його розрахунків.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем були додержані вимоги закону щодо подання нотаріусу необхідних документів, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача, а тому у нотаріуса не було правових підстав для відмови у вчиненні виконавчого напису.
Не суперечать приписам закону і висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає способам захисту, визначеним відповідним законом .
Так, відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи зі змісту наведеної статті Закону спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Боржником та стягувачем у даному спорі є юридичні особи.
Отже, даний спір підвідомчий господарським судам України, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на норми Цивільного процесуального кодексу України в обґрунтування своїх доводів та заперечень є неправомірним та колегією суддів до уваги не приймається.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України закріплюють наступне: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеним законом способом.
Отже, особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене цивільне право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати визначений законом спосіб захисту своїх прав.
У ч. 3 ст. 15 ГПК України закріплено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.
З огляду на приписи ст.ст. 12,15 ГПК України та враховуючи положення статті 20 ГК України господарські суди розглядають спори за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса.
Як свідчать матеріали справи, позивач способом захисту своїх прав скасування виконавчого напису нотаріуса, що не відповідає встановленим законом способам захисту прав. Враховуючи компетенцію господарських судів, він може захистити права осіб лише у спосіб, визначений законом.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позову також і з тих підстав, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.
Колегією суддів не встановлено порушень господарським судом норм процесуального права при винесенні рішення, тому доводи заявника апеляційної скарзі в цієї частині до уваги не приймаються.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Інтер»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 р. у справі № 4/99-ПН-10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області і від 29.06.2010 р. у справі № 4/99-ПН-10 залишити без змін.