Іменем України
24.09.10 Справа №16/139/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лолі Н.О.,
за участю
представника заявника скарги (ПАТ «ОТП Банк») Димитрашко Д.В. (дов. б/н від 02.11.09);
боржник не з'явився;
ліквідатор - арбітражний керуючий Нікітенко М.О. (постанова господарського суду від 11.06.10, НОМЕР_1 від 22.05.97);
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя, м. Запоріжжя,
на постанову господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. у справі № 16/139/10
про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м. Запоріжжя)
Постановою господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. у справі № 16/139/10 (суддя Ніколаєнко Н.А.) визнано банкрутом фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О., визначено строк пред'явлення кредиторських вимог в один місяць, зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
Постанова суду мотивована неможливістю боржника задовольнити безспірні грошові вимоги перед кредиторами та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, також боржником доведено, що вартість його майнових активів менша ніж визначена ним сума заборгованості, план погашення боргів відсутній, пропозиції щодо укладення мирової угоди також відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, АТ «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду та припинити провадження у справі. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає постанову винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Банк посилається на те, що заборгованість боржника не пов'язана із здійсненням ним підприємницької діяльності, оскільки кредитні кошти надавались на споживчі цілі, а тому підстави для застосування до боржника положень Закону про банкрутство відсутні.
Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 05.08.2010 р. відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційна скарга прийнята до провадження, слухання справи призначено на 24.09.2010 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2391 від 24 09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шевченко Т.М. (головуючий, доповідач), Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д. Ухвалою від 24.09.2010 р. зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.
За заявою представника банку та ліквідатора апеляційний розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
У судовому засіданні представник банку підтримав доводи апеляційної скарги.
Ліквідатор проти апеляційної скарги заперечив, вважає, що процедура банкрутства до ФОП ОСОБА_4 застосована правомірно, підстав для скасування постанови суду не вбачає, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 24.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 порушено в порядку статті 48 Закону України про банкрутство.
Постановою господарського суду від 11.06.2010 р. визнано банкрутом фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікітенка М.О., тощо.
Положення ст. 53 Цивільного кодексу України передбачають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Такий порядок передбачений, зокрема, ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, яка має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку). В свою чергу, вимоги кредиторів до боржника - фізичної особи мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть.
Боржник обґрунтовує необхідність застосування до нього процедури банкрутства наявністю заборгованості перед банками за кредитними договорами, перед іншими кредиторами за договором позики, про надання послуг бухгалтерського обліку, тощо, а саме:
- перед АТ «Приватбанк» в сумі 170679,23 грн. за кредитно-заставним договором № ZPJCA800000083 від 04.03.2008;
- перед АТ «ОТП Банк» в розмірі 2293675,30 грн., з яких 786485,20 грн. за кредитним договором № ML-200/869/2008 від 09.04.2008 р., 669537,50 грн. за кредитним договором № RM-SME 200/384/2008 від 26.08.2008 р., 837652,60 грн. за кредитним договором № СМ SME 200/385/2008 від 26.08.2008 р.;
- перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 151391,43 грн., з яких 94840,79 грн. за кредитним договором № 014/02-2/33 від 29.01.2007 р., 56550,64 грн. за договором № 010/17-16/486 від 18.09.2007 р.;
- перед ФОП ОСОБА_8 в розмірі 15920,00 грн., що виник з правовідносин поставки за накладною № 756 від 22.06.2009 р.;
- перед ОСОБА_9 в сумі 280008,00 грн., що виник з договору позики від 03.10.2008 р.;
- перед ФОП ОСОБА_10 в розмірі 18600,00 грн. за договором № 15 про надання послуг бухгалтерського обліку від 02.01.2009 р.;
- перед ФОП ОСОБА_11 в сумі 7500,00 грн. за договором № 13/10 про надання бухгалтерських послуг від 01.01.2010 р.;
- ФОП ОСОБА_12 в розмірі 8400,00 грн. за договором № 2 найму (оренди) приміщень від 01.10.2009 р.
За розрахунком боржника загальна сума кредиторських вимог до боржника по вказаним договорам становить 2946173,96 грн.
Дослідивши умови кредитних договорів, укладених між банками та боржником, колегія суддів приходить до висновку, що громадянин ОСОБА_4 має зобов'язання, що виникли у нього перед банками у зв'язку із оформленням кредитів для використання кредитних коштів на споживчі цілі (власні потреби). Між тим, відсутні докази, що підтверджують обставини виникнення таких зобов'язань між банками та боржником саме як суб'єктом підприємницької діяльності, а не з фізичною особою без такого статусу.
Також вбачається з обставин справи, що правовідносини, які виникли між боржником та ФОП ОСОБА_8 не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності боржника, оскільки накладна виписана на ім'я гр. ОСОБА_4
Договір позики від 03.10.2008 р. також укладений між фізичними особами ОСОБА_9 та ОСОБА_4, про що вбачається з преамбули договору, в тому числі підписи сторін договору не скріплений печатками фізичних осіб - підприємців.
Разом з тим, слід зазначити, що справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що:
- вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними;
- боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами);
- сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
До розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 5 квітня 2001 р. N 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів.
Виконавчі документи чи розрахункові документи, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, в матеріалах справи відсутні.
Отже, господарський суд без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відносно ФОП ОСОБА_4, визнав його банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
Заявником не надано, а в матеріалах справи відсутні належні докази наявності безспірної заборгованості у боржника перед кредиторами.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення провадження по даній справі відносно ФОП ОСОБА_4, оскільки зобов'язання боржника перед банками та ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_9 не пов'язані із здійсненням боржником підприємницької діяльності, а також відсутні докази того, що кредиторські вимоги є безспірними, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає припиненню (п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ).
За таких обставин, постанова господарського про визнання боржника банкрутом прийнята з неповним дослідженням матеріалів справи, неповним встановленням обставин справи, без врахування зазначених вище норм законодавства, а отже є такою, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, на постанову господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. у справі № 16/139/10 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 11.06.2010 р. у справі № 16/139/10 залишити без змін.
Провадження у справі № 16/139/10 припинити.