Іменем України
11.06.10 Справа №17/7-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників:
від позивача: Іщенко І.В., довіреність № 07-01-03/1 від 11.01.10;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватної виробничо-комерційної фірми «Аліна-А», м. Херсон,
на рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2010р. у справі № 17/7-10
за позовом: Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»в особі Херсонської філії АСК «Укррічфлот»«Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім.Комінтерну», м. Херсон,
до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми «Аліна-А», Херсон,
про стягнення суми,
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1481 від 11.06.2010р. справу № 17/7-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Яценко О.М. (доповідач); суддів: Кагітіної Л.П., Кричмаржевського В.А., яка прийняла справу до свого провадження.
За заявою представника позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.02.2010р. у справі № 17/7-10 (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто ПП ПВКФ «Аліна-А»на користь АСК «Укррічфлот»в особі Херсонської філії АСК «Укррічфлот»«Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну»20156,61грн. основної заборгованості, 1305,48грн. 3% річних, 9924,84грн. збитків від інфляції, 313,87грн. державного мита та 205, 87грн. витрат на оплату ІТЗ судового процесу. В решті позову в частині стягнення 33,66грн. річних та 4558,98грн. збитків від інфляції відмовлено. З АСК «Укррічфлот»в особі Херсонської філії АСК «Укррічфлот»«Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну»стягнуто на користь державного бюджету 7,00грн. державного мита.
Рішення суду мотивовано ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527, 625 ЦК України, а також умовами договору оренди, на підставі яких суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з виплати орендної плати підлягають стягненню з нього борг з виплати орендної плати, а також 3 % річних та збитки від інфляції. Відмовляючи в позові в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 4558,98грн. на 3 % річних у сумі 33,66грн. господарський суд відмовив через невірний розрахунок вказаних сум позивачем.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПП ПВКФ «Аліна-А»звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що господарським судом при розгляді справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Умовами договору сторони передбачили право орендаря за зворотну оплату виконаних покращень об'єкту оренди. Оскільки ним були виконані роботи по реконструкції об'єкту оренди, то по домовленості з позивачем, проведення розрахунків за підрядними роботами між сторонами повинні здійснюватися в порядку взаємозаліку грошових вимог обох підприємств, зокрема по орендній платі. Вважає, що господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо об'єднання розгляду даної справи зі справою господарського суду м. Києва № 48/355 посилаючись на ч. 2 ст. 58 ГПК України, оскільки дана норма вказує на суб'єктний склад сторін, а не ставить вимогу щодо їх однакового процесуального статусу у різних справах. На підставі зазначеного просить суд рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
У судове засідання ПП ПВКФ «Аліна-А»свого представника не направило, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлене належним чином.
АСК «Укррічфлот»в особі Херсонської філії АСК «Укррічфлот»«Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну»письмового відзиву не надала, її представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення господарського суду Херсонської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без присутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.01.2007р. між філією АСК «Укррічфлот»«Херсонським суднобудівним-судноремонтним заводом ім. Комінтерну»та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Аліна-А»укладено договір оренди нежилого приміщення №05-3/3-3 (а.с.59-62), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежиле побутове приміщення, розташоване за адресою м. Херсон, Карантинний острів, 1, загальною площею 84,78 кв.м. Згідно з п.4.5 договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з дня підписання акту приймання-передачі.
На виконання п. 1.1. договору 01.01.2007р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі.
Пунктом 6.1 договору сторони дійшли згоди про те, що за використання об'єкта оренди орендар щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату в розмірі, визначеному в додатку до договору. Крім орендної плати орендар повинен компенсувати орендодавцю витрати, пов'язані з забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, тепло та водопостачанням, з охороною території та забезпеченням пропускного режиму.
Згідно з п.6.5. договору щомісячна орендна плата сплачується орендодавцю авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який вноситься орендна плата.
У зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів та компенсаційних витрат за договором, позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням змін та уточнень) про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди від 01.01.2007р. у сумі 20156,61грн., 14483,82грн. інфляційних втрат та 1339,14грн. трьох відсотків річних.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні приписи викладені і в статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно з ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу за актом прийому-передачі предмет договору. Відповідач же свої зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконав. Платежі за оренду не сплачувалися. Позивач просив стягнути заборгованість за орендну приміщення в сумі 20156,61грн.
Оскільки за розрахунками суду сума заборгованості становить більшу суму, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині у межах позовної вимоги.
Що стосується застосування позовної давності до заявленої до стягнення заборгованості з орендних платежів за січень 2007 року з урахуванням поданої позивачем 18.02.2010р. заяви про зміну підстав позову колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В разі, якщо сторона заявила про застосування позовної давності, до стягнення може підлягати лише та сума боргу, виникнення якої не виходить за межі встановленого періоду позовної давності.
Період стягнення основної заборгованості позивачем заявлено з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. З позовною заявою Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот»в особі Херсонської філії АСК «Укррічфлот»«Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну»до господарського суду Херсонської області звернулася 22.12.2009р. При зміні підстав позову позивачем не було змінено період стягнення, а лише уточнено договір, за яким існують зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку зміна підстав позову не вплинула на перебіг строку позовної давності, а тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності до основної заборгованості в частині стягнення орендних платежів за січень 2007 року відсутні.
Щодо заявлення відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування позивачем пені колегія суддів зауважує, що позивачем не заявлялися позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені, а лише основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Пеня, відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня не є тотожним поняттям інфляційних втрат та відсотків річних, стягнення яких регулюється ст. 625 ЦК України.
Таким чином, вимога про застосування строків позовної давності до пені за прострочення платежів є безпідставною, оскільки позивачем вимога про стягнення пені взагалі не заявлялася.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 483,82грн. інфляційних збитків та 1339,14грн. 3 % річних.
Колегія судів також погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог у цій частині виходячи з наступного.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
При перевірці правильності розрахунку позовних вимог в частині стягнення 14483,82грн. інфляційних збитків та 1339,14грн. річних судом першої інстанції правильно встановлено, що обрахунок даних зобов'язань позивачем здійснено невірно та задовольнив вимоги лише у розмірі 9924,84 грн., а розмір річних відповідно 1305,48грн.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарським судом не витребувано та не об'єднано до розгляду дану справу та справу № 48/355 за позовом ПВКФ «Аліна-А»до АСК «Укррічфлот»про стягнення заборгованості по договору підряду, оскільки предмети спору у цих справах не є однорідними, стосуються виконання різних договорів (договору оренди та договору підряду). Об'єднання цих справ утруднить їх розгляд. Крім того, вказані справи розглядаються різними господарськими судами.
Крім того, колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на взаємозалік орендних платежів та суми за договором підряду № 04-8/1780 від 11.09.2006р., укладеним між сторонами спору, оскільки вказаним договором такий взаємозалік не передбачений, а відповідачем у відповідності до ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано суду доказів того, що сторонами погоджено здійснити такий взаємозалік. Лист відповідача, адресований позивачу, від 26.01.2004р. № 17, яким відповідач просить здійснити розрахунок за виконані роботи в рахунок майбутніх взаєморозрахунків, не свідчить про прийняття цієї пропозиції позивачем, взаємозалік вказаних платежів в рахунок орендних за договором від 01.01.2007р. не здійснено.
Посилання відповідача на п. 7.2.9 договору оренди також не можуть бути прийняті як доказ здійснення взаємозаліку платежів з орендної плати, оскільки у даному пункті договору мова йде про обов'язок орендаря не здійснювати покращення об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця. Правовідносини сторін щодо укладення та виконання договору підряду, на який при цьому посилається відповідач, є окремим спором, який розглядається іншим господарським судом.
Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі наведеного вище, а також з огляду на таке.
Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при прийнятті клопотання позивача про зміну підстави позову, оскільки, на думку ПВКФ «Аліна-А», у даному випадку позивачем було змінено і підстави, і предмет позову, колегія суддів зазначає:
з тексту позовної заяви та доданого до неї розрахунку вбачається, що позивачем з дня звернення до суду з позовом заявлялися вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди № 06/22-450 від 01.02.2006р. за період з 01.01.2007р. по 01.10.2009р. У подальшому позивачем надавалися суду заяви про зміну підстави позову та про уточнення позовних вимог.
Колегія суддів не вбачає у заяві позивача про зміну підстави позову зміну і предмету позовних вимог, оскільки у даному випадку позивачем помилково у позовній заяві було зазначено, що заборгованість у відповідача утворилася за договором від 01.02.2006р., оскільки сам розрахунок, доданий до неї, був здійснений за період, коли між сторонами був вже укладений та діяв договір оренди від 01.01.2007р., і згідно умов саме цього договору. Таким чином, заява позивача про зміну підстави позову, а саме, стягнення за договором від 01.01.2007р., а не за договором від 01.02.2006р., не змінила предмет позовних вимог - стягнення боргу по орендним платежам, інфляційних втрат і 3% річних, та період, за який вимоги про стягнення були заявлені. Неодноразова зміна суми позовних вимог не є зміною предмету позову.
За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Аліна-А», Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2010р. у справі № 17/7-10 залишити без змін.
Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Аліна-А», Херсон, залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 22.02.2010р. у справі № 17/7-10 залишити без змін.