Іменем України
11.06.10 Справа №14/180-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників:
від позивача: Сотниченко В.В., довіреність № 100 від 08.02.10;
від відповідача: не з'явився;
від прокурора: Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 09.02.2010 р.
розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон,
на рішення господарського суду Херсонської області від 08.02.2010 р. у справі № 14/180-09
за позовом: Прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон,
до відповідача: Приватного підприємства «Основа», м. Херсон,
про стягнення 39365,07 грн.,
Ухвалами суду від 06.04.2010р. та 25.05.2010 р. розгляд справи відкладався. Колегія суддів змінювалась.
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1479 від 11.06.2010р. справа № 14/180-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Яценко О.М.; суддів: Кагітіної Л.П., Кричмаржевського В.А., яка прийняла справу до свого провадження.
За заявою представника позивача та прокурора судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами. У судовому засіданні за їхньою згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.02.2010р. у справі №14/180-09 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що договір був посвідчений нотаріально, тому і додаткові угоди відповідно до ст. 654 ЦК України мали бути нотаріально посвідчені. З посиланням на ч.1 ст. 220 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що майнові вимоги з посиланням на нікчемний правочин не можуть бути задоволені.
Не погоджуючись з таким рішенням, Управління комунальної власності Херсонської міської ради звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що додаткові угоди до договору оренди підписані сторонами та скріплені печатками, жодна із сторін не наполягала та не вимагала нотаріального посвідчення цих угод, відповідач фактично користується майном, що свідчить про виконання договору. Повернення майна за актом приймання-передачі не відбувалося, додаткові угоди не містять протиправних умов. На підставі зазначеного просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник Управління комунальної власності підтримав вимоги апеляційної скарги.
ПП «Основа»проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, а саме: вважає додаткові угоди недійсними у зв'язку з тим, що вони нотаріально не посвідчені, отже, вони не створюють на підставі ст. 216 ЦК України юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У зв'язку з тим, що позовні вимоги ґрунтуються на додаткових угодах до договору, які є нікчемними, вважає, що підстав для задоволення позову немає. Також звертає увагу суду на те, що договір оренди є продовженим на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки заяв від сторін договору про його припинення не було. Також пояснив, що перша додаткова угода від 06.06.(рік не вказано) була підписана 05.11.2008р., а не 06.06.2007р., як вказує позивач. Просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ПП «Основа»у судове засідання 11.06.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Прокурор у судовому засіданні 11.06.2010р. підтримав доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2005р. між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ПП «Основа»укладено договір оренди № 1165 окремо розташовані будівлі в м. Херсоні, по вул. Леніна, 7 (літери “В”, “З”), загальною площею 185,1кв.м, які є комунальною власністю, для здійснення підприємницької діяльності.
Строк дії договору сторони встановили до 24.11.2008р.
Відповідно до п. 3. 2 Договору орендна плата становить 486,70грн. за базовий місяць оренди і повинна перераховуватись відповідачем на розрахунковий рахунок Управління комунальної власності не пізніше 1 числа наступного за звітним місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути переглянуто, на вимогу однієї із сторін, у разі зміни її методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У подальшому сторони укладали додаткові угоди № 1 від 06.06.2007р. та № 2 від 20.03.2009р. щодо збільшення розміру орендної плати.
Відповідно до наданих копій платіжних доручень ПП «Основа»сплачувало орендну плату Управлінню комунальної власності у розмірі, визначеному п. 3.2 договору без урахування укладених додаткових угод.
Вважаючи, що відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо неповної оплати орендних платежів, позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПП «Основа»заборгованості за договором оренди (з урахуванням додаткових угод) у сумі 39365,07грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди слід задовольнити з наступних підстав.
Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції послався на ст. 654 ЦК України та дійшов висновку про нікчемність додаткових угод у зв'язку з відсутністю їх нотаріального посвідчення.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 651 ЦК України).
Згідно з п. 11.2 договору оренди зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 653 ЦК України).
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 793 ЦК України).
На підставі зазначеного колегія суддів робить висновок, що форма договору може бути або усною, або письмовою. Нотаріальне посвідчення договору не є його формою.
Посилання у статтях 653, 793 ЦК України на нотаріальне посвідчення договору не є підставою вважати нотаріальне посвідчення формою договору, оскільки це є лише посвідчення договору, укладеного сторонами у певній формі -усній або письмовій.
Договір оренди між сторонами спору був укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Додаткові угоди до вказаного договору щодо збільшення орендної плати укладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.
Таким чином, форма договору -письмова -при укладенні цих додаткових угод сторонами додержана. Законом не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення додаткових угод до нотаріально посвідченого договору. Отже, висновок господарського суду першої інстанції щодо нікчемності у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення додаткових угод до договору оренди від 24.11.2005р. № 1165 є невірним.
Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 06.06.2007р. до договору оренди орендна плата за користування будівлею становить 17941,71грн. без врахування ПДВ за рік. Орендна плата становить 1495,14грн. за базовий місяць оренди (червень) згідно з рішенням міської ради від 29.09.2000р., перераховується орендарем Управлінню комунальної власності на розрахунковий рахунок не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Усі інші умови договору залишаються без змін.
Додатковою угодою № 2 від 20.03.2009р. до договору оренди сторони узгодили, що орендна плата становить 34165,20грн. без урахування ПДВ за рік. За базовий місяць (березень) становить 2847,10грн.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні приписи викладені і в статтях 525, 526 ЦК України.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу за актом прийому-передачі предмет договору.
Відповідач же свої зобов'язання в частині сплати орендної плати виконував неналежним чином, сплачуючи орендну плату частково, не враховуючи її збільшення, погоджене сторонами у додаткових угодах до договору. Позивач просив стягнути заборгованість за орендну будівлі з 06.06.2007р. по 31.07.2009р. у сумі 35700,55грн. (нараховано орендної плати 62601,61грн., сплачено відповідачем 27014,83грн., борг -35700,55грн).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
Відповідачем у відповідності до ст. 33 ГПК України не надано суду та у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати ПП «Основа»заборгованості з орендної плати у сумі 35700,55грн.
За таких обставин, оскільки розрахунок позивачем проведений правильно, колегія суддів задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь Управління комунальної власності 35700,55грн. заборгованості з орендної плати відповідно до договору оренди від 24.11.2005р. № 1162 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами.
Посилання ПП «Основа» на відсутність зазначення року в даті укладення додаткової угоди №1 від 06.06.2007р. до договору оренди, а також те, що фактично вона була підписана сторонами 05.11.2008р., колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в самому тексті цієї угоди зазначено, що орендна плата за базовий місяць оренди (червень) становить 1495,14грн. Крім того, у розрахунку плати за базовий місяць оренди комунального майна, який є додатком до додаткової угоди, розрахунок орендної плати здійснений саме за червень 2007 року як базовий місяць оренди.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується до бюджету (орендодавцю) відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі не більше двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості.
Пеня за період з 06.06.2007р. по 31.07.2009р. нарахована в сумі 3664,52грн. Розрахунок розміру пені колегією суддів перевірений, здійснений вірно.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Управління комунальної власності Херсонської міської ради та скасування рішення господарського суду Херсонської області від 08.02.2010р. у справі № 14/180-09 як такого, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, у тому числі за апеляційний перегляд рішення суду, відповідно до ст.49 ГПК України покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.2 ч.1 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м.Херсон, задовольнити.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 08.02.2010р. у справі №14/180-09 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Основа», м. Херсон на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон, 35700,55грн. основного боргу, 3664,52 грн. пені, 393,65грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Основа», м. Херсон Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон 196,83грн. державного мита за апеляційний перегляд.