10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"19" жовтня 2010 р. Справа № 18/744-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивачів:
- Міністерства оборони України: не з'явився,
- квартирно-експлуатаційного відділу: не з'явився,
від відповідача: не з"явився,
від прокуратури: Барілов Д.В. (посвідчення №588),
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "07" липня 2010 р. у справі № 18/744-10 (суддя Саврій В.А.)
за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в
особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у
спірних відносинах для захисту інтересів квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький
до підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький
про виселення із займаного нежитлового приміщення
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010р. в справі №18/744-10 позов військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах для захисту інтересів квартирно-експлуатаційного відділу до підприємця ОСОБА_2 про виселення із займаного нежитлового приміщення задоволено.
Виселено підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 168,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь квартирно-експлуатаційого відділу м. Хмельницький.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповністю встановлені всі обставини, що мають значення для справи, а при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вказав, що відповідно до п. 3.7 договору №116/202 від 30.07.2002р. орендна плата сплачувалась останнім попередньо за наступний місяць, тобто вчасно та в повному обсязі, відповідно до акта виконаних робіт відповідачем проводились поліпшення орендованого приміщення та здійснювалась плата за землю, передбачена нормами чинного законодавства.
Зазначив, що договірні відносини між сторонами не були припинені, оскільки рахунки-фактури №18 та №2 за лютий-березень 2010 року відповідачем були оплачені.
Крім того, 09.12.2009р. на адресу позивача підприємцем ОСОБА_2 надіслано пропозицію продовжити дію договору оренди №116/2002 від 30.07.2002р., що підтверджується повідомленням про вручення листа.
На думку скаржника, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендаря не було повідомлено про намір використовувати майно на власні потреби.
Вважає, що оскільки орендні правовідносини виникли ще 03.07.2002р., що підтверджує факт довготривалого використання об"єкта оренди, то відповідач першочергово має право на продовження договору оренди.
18.10.2010р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв"язку з хворобою.
Представники позивача в засідання суду не з"явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить копія реєстру вихідної кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 26.08.2010р. Крім того, позивачі своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу також не скористалися.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез"явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
03.07.2002р. між квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницького та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди №116/2002 нежитлового приміщення площею 168,2 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі п. 2.1 договору оренди між КЕВ м. Хмельницького та підприємцем ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
01.03.2007р. між сторонами внесено зміни до договору оренди №116/2002 від 03.07.2002р., згідно з якими даний договір припиняє свою чинність 10.02.2010 року.
01.12.2009р. на адресу підприємця ОСОБА_2 надіслано повідомлення про те, що договір оренди №116/2002 від 03.07.2002р. на новий строк укладатися не буде (а.с. 30), яке останній отримав 04.12.2009р. (а.с. 29).
Крім того, про намір позивача припинити договір оренди підприємець ОСОБА_2 був попереджений 26.02.2010р., про що свідчить копія повідомлення про вручення (а.с. 27).
У зв"язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не звільнив орендоване ним приміщення, військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького звернувся до суду з позовом про виселення підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 168,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з останнього заборгованості по відшкодуванню витрат на водопостачання в сумі 489,65 грн., витрат на центральне опалення в сумі 35513,34 грн.
В процесі розгляду справи прокурором заявою від 30.06.2010р. (вх. №01-24/6923) змінено позовні вимоги, згідно з якою він просив висилити підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 168,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010р., як вже зазначалось, позов задоволено.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Крім того, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності врегульовано Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.
Так, ст. 17 цього Закону встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Однією з підстав закінчення терміну дії договору оренди державного майна, визначених у статті 26 вказаного Закону, є закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що договір №116/2002 від 03.07.2002р. є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах або про укладення між сторонами іншого договору, об'єктом якого є нежитлове приміщення, що й у договорі №116/2002 від 03.07.2002р., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави користуватися приміщенням, розташованим по АДРЕСА_1 площею 168,2 кв.м.
Крім того, змінами до умов договору передбачено, що він діє до 10.02.2010р., таким чином позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, повідомив підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди.
Слід зазначити, що статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до вимог вимог чинного законодавства, а саме ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України договір оренди №116/2002 від 03.07.2002р. припинив свою дію, а тому позовні вимоги військового прокурора Хмельницького гарнізону є законним та обгрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог військового прокурора Хмельницького гарнізону.
Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 07.07.2010р. у справі №18/744-10 є законним та обгрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07 липня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2- без задоволення.
2. Справу №18/744-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 7 прим.:
1 - до справи;
2,3 - позивачам;
4 - відповідачу;
5 - військовій прокуратурі Хмельницького гарнізону;
6 - військовій прокуратурі Житомирського гарнізону,
7 - в наряд.