10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" вересня 2010 р. Справа № 8/2297
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Барткової Ж.М. - представника за довіреністю №1023-НЮ від 06.04.2009р.,
від відповідача: Банашко І.Ю. - представника за довіреністю від 17.08.2010р.,
від третьої особи: Хворостовського Е.С. - представника за довіреністю №1765 від 03.12.2009р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", м.Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "03" червня 2010 р. у справі № 8/2297 (суддя Смаровоз М.В.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", м.Київ
до Закритого акціонерного товариства "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест", м.Хмельницький
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький
про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.09.2003р. про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.1998р. №22,
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.06.2010р. у справі №8/2297 в позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (м.Київ) до Закритого акціонерного товариства "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест" (м.Хмельницький) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (м.Хмельницький) про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.09.2003р. про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.1998р. №22 відмовлено (а.с.92-94).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.97-98), в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та, зокрема, зазначає, що:
- судом першої інстанції не було взято до уваги, що в матеріалах даної справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності, а констатація ним у відзиві на позов факту пропуску позивачем такого строку не відповідає приписам ч.3 ст.267 ЦК України й не може вважатись заявою про застосування до спірних у даній справі відносин строку позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку;
- про порушення свого права позивач дізнався лише під час розгляду судом зустрічного позову ЗАТ "ЗТВФ "Будінвест" про стягнення вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у справі №9/798, а тому строк позовної давності слід рахувати з моменту ознайомлення ДТГО "Південно-Західна залізниця" із зустрічним позовом, тобто з 19.10.2009р.;
- крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги, що в п.3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №-2-05/11 вказано, що недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав і обов'язків, а тому до вимог про визнання недійсними угод строки позовної давності не застосовуються.
Представник позивача в засіданні суду підтримала апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві від 17.08.2010р. на апеляційну скаргу (а.с.109-110) та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають оскаржене рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що:
- посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що вказівка відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає встановленим ч.3 ст.267 ЦК України вимогам до заяви про застосування строку позовної давності, є помилковим, оскільки в п.30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення;
- також твердження позивача про те, що про порушення свого права він дізнався лише під час розгляду судом справи №9/798 про стягнення вартості невід'ємних поліпшень, є безпідставним, оскільки додаткова угода №2 від 01.09.2003р. до договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.1998р. №22 підписана представником ДТГО "Південно-Західна залізниця", вказаний договір виконувався в повному обсязі, до того ж, відповідач сплачував орендну плату за користування приміщенням, а тому позивач був обізнаний про укладення спірної додаткової угоди й про передачу відповідачеві додатково в оренду з 01.09.2003р. приміщення площею 243,9 кв.м по вул. Проскурівській, 92.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу №10-08-02815 від 20.09.2010р. (а.с.117) та її представник в засіданні суду також заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, просять залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, зокрема, зазначає, що нею відповідно до п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, було погоджено розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ст.Хмельницький від 02.09.2003р., який є додатком додаткової угоди №2 до договору №22 від 01.04.1998р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.04.1998р. між Жмеринським відділком Південно-Західної залізниці (Орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест" (Орендарем) було укладено угоду №22 про оренду приміщення (на підставі наказу Фонду Держмайна від 19.04.1995р. №457) (а.с.10-11), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду строком на десять років з 01.04.1998р. по 31.12.2008р. приміщення по вул.Проскурівській, 92, загальною площею 850 кв.м.
Листом №367 від 23.06.2003р. (а.с.71-72) начальник вокзалу станції Хмельницький на прохання ЗАТ ЗТВФ "Будінвест" повідомив начальника ДТГО "Південно-Західна залізниця" про можливість додатково надати решту площі розміром 198,3 кв.м та дозволити провести капітальний ремонт за рахунок ЗАТ ЗТВФ "Будінвест".
Заступник начальника Південно-Західної залізниці листом №НЗО-2-54 від 11.07.2003р. (а.с.12), адресованим начальнику вокзалу ст.Хмельницький, надав дозвіл передати в оренду ЗАТ "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест" залишки площі, яка не використовується, передбачивши резервування 85 кв.м для філії АБ "Експрес-банк" та дозволив проведення ремонту приміщень за рахунок орендаря з погодженням кошторису балансоутримувачем.
01.09.2003р. між ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі начальника залізниці з загальних питань Копила Петра Антоновича, що діяв на підставі довіреності №406-НЮ від 25.06.2003р., та Закритим акціонерним товариством "Зовнішньоторгівельна виробнича фірма "Будінвест" в особі генерального директора Коліжука Олександра Володимировича, що діяв на підставі Статуту, у зв'язку із виникненням у Орендаря необхідності в розширенні площі орендованого приміщення та наявності площі, яка не використовується, було укладено додаткову угоду №2 до договору №22 від 01.04.1998р. (а.с.13), згідно якої пункт 1.1 договору №22 від 01.04.1998р. доповнили наступним: Орендодавець передає, а Орендар додатково приймає з 01.09.2003р. приміщення площею 243,9 кв.м по вул.Проскурівській, 92; загальна площа орендованого приміщення складає 613,4 кв.м.
Відповідно до додаткової угоди пункт 3.6 договору №22 від 01.04.1998р. доповнено наступним: У разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи шкоди, визнаються власністю Орендаря. Якщо Орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою Орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, Орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти.
Додаткова угода №2 від 01.09.2003р. погоджена заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області Савчуком В.Ф. 02.09.2003р. та підписана повноважними представниками сторін й скріплена печатками.
10.12.2009р. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест" про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 01.09.2003р. про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна від 01.04.1998р. №22 (а.с.2-4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що при укладенні додаткової угоди всупереч закону не було додержано процедури погодження з органом управління майном (Міністерством транспорту та зв'язку України), а тому відповідно до приписів ст.ст.203,215, 216 ЦК України, ст.207 ГК України таку додаткову угоду слід визнати недійсною.
Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.06.2010р. в позові було відмовлено (а.с.92-94).
Судова колегія апеляційного господарського суду, проаналізувавши обставини справи в сукупності з наявними в ній доказами, погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає таке.
Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди №2 від 01.09.2003р.) цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву (а.с.40-41), зокрема, просив суд відмовити позивачеві у позові на тій підставі, що Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" пропущено трирічний строк позовної давності при поданні позову про визнання спірної угоди недійсною.
Як передбачено пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, місцевий господарський суд, беручи до уваги, що спірну угоду укладено 01.09.2003р., дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу України про позовну давність, за винятком строку позовної давності, тривалість якого має визначатися на підставі Цивільного кодексу Української РСР.
У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст.71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Як вбачається з матеріалів справи та вже вказувалось в цій постанові, спірну угоду між ДТГО "Південно-Західна залізниця" в особі начальника залізниці з загальних питань Копила Петра Антоновича, що діяв на підставі довіреності №406-НЮ від 25.06.2003р., та Закритим акціонерним товариством "Зовнішньо-торгівельна виробнича фірма "Будінвест" в особі генерального директора Коліжука Олександра Володимировича, що діяв на підставі Статуту, було укладено 01.09.2003р.
Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не міг не знати про порушення свого права на час укладення спірної угоди, позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду.
Як зазначено в п.30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.
Отже, зважаючи на викладену відповідачем у відзиві на позов (а.с.40-41) заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, яка фактично відповідає вимогам ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову, зважаючи на пропуск позивачем строку позовної давності й незаявлення ним клопотання про відновлення цього строку
При цьому, судом також підставно не взяті до уваги твердження позивача про те, що до вимог про визнання недійсними угод строки позовної давності не застосовуються, оскільки в п.7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вказано, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним позовна давність застосовується.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 03.06.2010р. у даній справі є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" не є переконливими, спростовуються наведеним вище та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2010 року у справі №8/2297 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", м.Київ - без задоволення.
2. Справу №8/2297 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - третій особі,
5 - в наряд