10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"07" жовтня 2010 р. Справа № 9/620
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Щелков П.С. (довіреність від 20.07.2010р.),
від відповідача: Пасічник А.Й. (довіреність №128 від 14.12.2007р.),
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія"
на рішення господарського суду Житомирської області
від "15" жовтня 2009 р. у справі № 9/620 (суддя Алексеєєв М.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна" (м.Київ)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія" (м.Малин)
про стягнення 73851,19грн.
з перервою в судовому засіданні з 30.09.2010р. по 07.10.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія" про ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнення 69572,02грн. заборгованості, 10018,37грн. інфляційних нарахувань, 1652,57грн. 3% річних та 4574,36грн. пені.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2009р. у справі №9/620 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія", м.Малин про стягнення 73851,19грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна" - 69572,02грн. боргу, 4563,10грн. пені, 10018,37грн. інфляційних нарахувань, 1651,13грн. 3% річних, 858,05грн. державного мита та 117,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- позивачем не було надіслано на адресу відповідача сертифікати відповідності, сертифікати якості та технічні паспорти на поставлений товар;
- судом невірно проведено розрахунок пені та 3% річних;
- судом неповно досліджено докази, наявні в матеріалах справи;
- судом було розглянуто справу без участі представника позивача.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт про залишення позову без розгляду.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуваний судовий акт законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павелто Україна" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія" (відповідач у справі) договору за №34-07 від 20.08.2007р. та додатків №1,2,3,4,7,8,9 до договору №34-07 від 20.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар (автозапчастини до вантажних причепів і напівпричепів) на загальну суму 352659,96грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 17.03.2008р., актами приймання-передачі товару №2 від 15.03.2008р., №3 від 05.05.2008р., №4 від 09.06.2008р.
В пункті 5.2 договору сторони погодили, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на пізніше 3 календарних днів з моменту підписання договору або відповідної специфікації в розмірі 20% від вартості відповідної партії товару. Остаточна оплата у розмірі 80% здійснюється по письмовому повідомленню продавця щодо готовності товару до поставки, але не пізніше 3 календарних днів до моменту отримання товару покупцем.
Згідно актів приймання-передачі товару, сторони погодили, що вартість партії товару сплачується покупцем в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки.
Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 283087,94грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 69572,02грн.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 ГК України).
А відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки розрахувався за поставлений товар лише частково, тому його заборгованість перед позивачем складає 69572,02грн., що підтверджується належним чином оформленими документами.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки основний борг відповідача становить 69572,02грн., а відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі, господарський суд Житомирської області, проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну правову оцінку, правомірно стягнув зазначений борг з відповідача.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 10018,37 грн. інфляційних нарахувань, 1652,57 грн. 3% річних та 4574,36 грн. пені.
Відповідно до п.8.3 договору, у випадку невиконання (прострочення) термінів поставки партії товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно заяви про збільшення позовних вимог розмір пені за період з 01.10.2008р. по 08.01.2009р. становить 4574,36 грн.
Однак, перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, з чим погоджується і колегія суддів, що пеня за вказаний період складає 4563,10грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано річні в розмірі 1652,57грн. та інфляційні в розмірі 10018,37грн.
Розрахунок інфляційних відповідає вимогам законодавства.
Однак, перевіривши розрахунок 3% річних, суд першої інстанції встановив, що розмір 3% річних за період з 01.10.2008р. по 16.07.2009р. становитиме 1651,13грн.
Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 4563,10грн. пені, 1651,13грн. 3% річних та 10018,37грн. інфляційних нарахувань.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ненадання позивачем відповідачу сертифікатів відповідності, сертифікатів якості та технічних паспортів на поставлений товар, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2.1 договору, товар повинен повністю відповідати стандарту ГОСТ 14650-69. Кожна одиниця товару повинна мати ідентифікаційний номер та паспорт із підтвердженням якості.
Згідно п.7.1 договору, у випадку невідповідності поставленого товару до специфікації, покупець повинен заявити про це в термін не більше 2 (двох) робочих днів з дати поставки.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем був прийнятий товар без зауважень, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі №2 від 15.03.2008р., №3 від 05.05.2008р. та №4 від 09.06.2008р.
Крім того, жодних звернень та заперечень з боку ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" до позивача щодо ненадання сертифікатів відповідності не було (матеріали справи не містять доказів про протилежне).
Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2010р. прокуратурою Малинського району Житомирської області було проведено перевірку фактів використання ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" комплектуючих складових деталей, які були отримані по накладним та актам приймання-передачі від ТОВ "Павелто Україна".
В ході перевірки з'ясовано, що поставлені ТОВ "Павелто Україна" комплектуючі складові деталі були використані ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" при зборці напівпричепів ПМ-47, за винятком вісі RMB 12SISO1 з АБС сенсором (2шт.) та ресорної підвіски В 912018 (1шт.), які знаходяться у підзвіті начальника механічно-складального цеху машинобудівного заводу.
А отже, прийнятий ТОВ "Малинська промислово-фінансова компанія" від ТОВ "Павелто Україна" товар відповідав необхідним технічним характеристикам, введений в експлуатацію, а тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з'ясуванням обставин спору, а тому передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська промислово-фінансова компанія" - без задоволення.
2. Справу №9/620 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 6прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3-5 - відповідачу (11600, м.Малин Житомирської області, вул.Лісовий кордон, 58;
11601,м.Малин Житомирської області, вул.Кримського, 116;
10008, м.Житомир, вул.В.Бердичівська, 41, кв.75)
6 - в наряд