10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"12" жовтня 2010 р. Справа № 18/35-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Чорний В.А., довіреність від 10.01.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Житомирської області
від "30" серпня 2010 р. у справі № 18/35-НМ (суддя Соловей Л.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна група "Звягель", м. Новоград-Волинський Житомирської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" звернулося до суду з позовом про зобов'язання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна група "Звягель" вчинити дії спрямовані на здійснення платежу за виконавчим написом нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. по переказним векселям серії АА №0063641 від 11.06.2009р. та АА №0010948 від 15.07.2009р. (а.с.2-4)
У червні 2010 року ТОВ "Сервісоптторг" уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна група "Звягель" вчинити дії спрямовані на здійснення платежу за виконавчим написом нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. по переказним векселям серії АА №0063641 від 11.06.2009р. та АА №0010948 від 15.07.2009р. (а.с.51).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року у справі №18/35-НМ відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна група "Звягель" про зобов'язання відповідача вчинити дії спрямовані на здійснення платежу за виконавчим написом нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В. по переказним векселям серії АА №0063641 від 11.06.2009р. та АА №0010948 від 15.07.2009р. (а.с.78-80).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ "Сервісоптторг" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю з підстав, викладених у скарзі (а.с.87-90).
Вважає, що судом першої інстанції, встановлено факт порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Позивачем доведено порушення свого права згідно статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, обгрунтовано на підставі яких норм чинного законодавства підлягають захисту порушені права, а отже суд першої інстанції з порушенням норм матеріального права дійшов до неправомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, що в свою чергу призвело до прийняття у справі незаконного рішення. З норм чинного законодавства України випливає, що кожна особа має право на будь-яким не забороненими законом способами захищати свої права від порушень, у тому числі у спосіб, обраний позивачем.
Вказує, що у статті 2 Закону України "Про судоустрій", яка визначає завдання суду, зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і Законами України.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічна група "Звягель" передбаченим статтею 96 ГПК України правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався та свого повноважного представника в судове засідання не направив.
Враховуючи приписи статті 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р., не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності вищевказаного представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
11 червня 2009 року та 15 липня 2009 року ТОВ "Поліграфічна група "Звягель" (відповідач) видав ТОВ "Сервісопторг" (позивач) переказний вексель серії АА №0063641 зі строком платежу за пред'явленням не раніше 10.07.2009р. на суму 389222,40 грн. та переказний вексель серії АА №0010948 зі строком платежу за пред'явленням не раніше 13.08.2009р. на суму 122336,40 грн. (а.с.7,12)
15.01.2010р. ТОВ "Сервісопторг" пред'явив векселі серії АА №0063641 від 11.06.2009р. та серії АА №0010948 від 15.07.2009р. до платежу, за якими відповідач частково оплатив суму 305200,00 грн.
У зв'язку із неповною оплатою векселів, 18.01.2010 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В, опротестовано вищезазначені векселі про несплату проти платника-акцептанта ТОВ "Поліграфічна група "Звягель", про що складені акти про протест векселя про неоплату, зареєстровані в реєстрі за №140,142 (а.с. 9; 14).
20.01.2010 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В на підставі статей 283, 284, 287, 288, 290, 293 Закону України "Про нотаріат" та пункту 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999р. за №1172, вчинено виконавчі написи з пропозицією стягнення наступних сум: суми основного залишкового боргу за векселем серії АА №0063641 - 84022,40 грн., витрати по вчиненню протесту векселя -1840,00 грн., витрати по вчиненню виконавчого напису -1840,00 грн. та суми основного боргу за векселем серії АА №0010948 - 122336,40 грн., витрати по вчиненню протесту векселя - 2223,40 грн., витрати по вчиненню виконавчого напису - 2223,40 грн., зареєстровані в реєстрі за № 141,143 (а.с. 10, 15),
29.01.2010 року ВДВС Новоград-Волинського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача 126783,20 грн. та 87702,40 грн. та винесено відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.17-18).
Вважаючи, що ВДВС Новоград-Волинського МУЮ не змогло виявити наявність на рахунках відповідача грошових коштів та встановити місцезнаходження майна, на яке можна звернути стягнення, позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на здійснення платежу за виконавчими написами нотаріуса на підставі переказних векселів.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, - який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.
Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис нотаріуса при наявності умов щодо дії строків виникнення права вимоги, вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат").
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання.
Згідно статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Зокрема, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.
За правилами частини б статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення (в даному випадку - виконавчий напис нотаріуса), державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Згідно із статті 4 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані виконавчі написи знаходяться на виконанні у відділі ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції.
Як вбачається з листа Головного управління юстиції у Житомирській області від 13.04.2010 року №13/03-06/2949 державним виконавцем вживаються заходи, передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" для примусового виконання цих виконавчих написів (а.с.76).
Крім того, відповідач частково здійснює погашення боргу за виконавчими написами нотаріуса, що підтверджується, зокрема, платіжними документами (а.с.70-72).
Таким чином, право позивача на одержання заборгованості за опротестованими векселями захищено шляхом вчинення нотаріусом виконавчих написів; зазначені виконавчі написи знаходяться на виконанні у державній виконавчій службі.
Позивач ставить вимогу про зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на здійснення платежу за виконавчими написами нотаріуса. Проте вказана вимога спрямована на повторне виконання виконавчих документів, за якими вже проводяться виконавчі дії.
Господарський суд першої інстанції вірно вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці цінні тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень господарського суду щодо зобов'язання сторони вчиняти дії, спрямовані на виконання виконавчих документів, які вже пред'явлені до виконання.
Господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 ГПК України, статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті16 ЦК України та статті.20 ГК України.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі:
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Вказаними нормами Цивільного та Господарського кодексів України не передбачений такий спосіб захисту права як зобов'язання вчинити дії, спрямовані на здійснення платежу за виконавчим написом нотаріуса, який знаходиться на виконанні і по якому вчиняються виконавчі дії. Тому вимога позивача не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
У даних правовідносинах права позивача передбачені статтями 8 та 55 Конституції України, не порушені. Господарський суд не має повноважень у позовному провадженні спонукати до виконання виконавчих документів. Якщо позивач вважає, що його права порушені на стадії виконання виконавчих написів нотаріуса, він може оскаржити дії державного виконавця у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"
Інші доводи апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Тому рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.2010 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2010 року у справі №18/35-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", м. Дніпропетровськ - без задоволення.
2. Справу №18/35-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд