10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"30" вересня 2010 р. Справа № 6/106-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Вінницької області
від "25" травня 2010 р. у справі № 6/106-10 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Комунального вищого навчального закладу "Тульчинське училище культури", АДРЕСА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про звільнення займаного приміщення,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.06.2010р. у справі №6/106-10 позов Комунального вищого навчального закладу "Тульчинське училище культури" про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 43,8кв.м. в адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_1 з передачею його позивачеві задоволено.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального вищого навчального закладу "Тульчинське училище культури" 85,00грн. витрат з державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та припинити провадження у справі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- не зважаючи на те, що власником нерухомого майна, яке є предметом договору оренди від 01.02.2005р., є Вінницька обласна рада, якою було дано погодження на укладення цього договору, господарський суд першої інстанції не залучив її до участі у справі, чим порушив права обласної ради та відповідача;
- свій висновок про те, що орендодавець заявив про припинення дії договору оренди, місцевий господарський суд обґрунтовував, посилаючись на лист заступника голови Вінницької обласної ради №207-20-167 від 08.12.2009р., однак, судом не враховано, що відповідно до п.19 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про продовження строку дії договору вирішується виключно на пленарних засіданнях обласної ради, а тому, відсутність у матеріалах справи рішення ради є свідченням неналежності такого доказу, як вищевказаний лист, який підписаний посадовою особою, у якої суд не встановлював наявності повноважень на це, а також оформлений 08.12.2009р. - до закінчення строку дії договору оренди, тоді як, згідно положень ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", заява має бути подана після закінчення строку дії договору;
- суд безпідставно розцінив лист позивача №25 від 05.02.2010р. як доказ подання орендодавцем заяви про припинення дії договору оренди, оскільки в даному листі не йдеться про припинення дії цього договору, як це вимагає ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а вказано про звільнення приміщення;
- незаконність висновку суду першої інстанції про припинення договору оренди в зв'язку із закінченням строку його дії підтверджується тим, що відповідно до п.7.1. договору оренди орендодавець зобов'язався продовжити строк його дії терміном на 5 років ще при його укладенні, а згідно домовленості сторін та волевиявлення власника майна останній рішенням 22 сесії 4-го скликання Вінницької обласної ради №885 від 21.07.2005р. погодив умови договору оренди;
- місцевий господарський суд, не взявши до уваги, що позивач заявив позов про звільнення займаного приміщення, неправильно застосував вимоги п.2 ч.1 ст.83 ГПК України та вийшов за межі позовних вимог, прийнявши рішення про передачу орендованого майна позивачеві;
- судом порушено правила підвідомчості та неправильно застосовано п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, оскільки даний спір фізичної особи-підприємця з суб'єктом владних повноважень - органом місцевого самоврядування - є публічно-правовим спором, а тому на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому апеляційним господарським судом 06.07.2010р. за вх.№02-01/4628, заперечив проти доводів відповідача, надавши пояснення ні їх спростування. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача, відповідач або уповноважений ним представник на виклик в судове засідання не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 13.09.2010р., беручи до уваги приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з довідкою Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької обласної ради №825 від 16.09.2010р. (а.с.73), Статутом комунального вищого навчального закладу "Тульчинське училище культури" (а.с.18-38), останнє знаходиться у спільній комунальній власності територіальних громад Вінницької області, підпорядковане управлінню культури Вінницької обласної державної адміністрації, а майно училища, в тому числі учбове приміщення, що знаходиться по вул.Леніна,52 у м.Тульчин, є спільною власністю територіальних громад Вінницької області та передане йому в оперативне управління.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2005р. між Тульчинським училищем культури та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір на оренду приміщення, що належить до обласної комунальної власності (а.с.8-12), у відповідності до п.1.1. якого Тульчинське училище культури (за договором "орендодавець") продовжило підприємцю ОСОБА_1 (за договором "орендар") строкове платне користування частиною нежилого приміщення загальною площею 55,2кв.м., яке складається з двох кімнат, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є власністю територіальних громад Вінницької області та передане орендодавцю в оперативне управління.
Рішенням Вінницької обласної ради №885 від 21.07.2005р. погоджено вищевказаний договір оренди (а.с.75).
Відповідно до п.п.2.1.-2.3. договору оренди володіння та користування майном вважається продовженим одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного майна, який складається на протязі десяти днів з моменту підписання сторонами цього договору; передача майна в оренду не спричиняє передачу права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад Вінницької області, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.
У разі припинення договору об'єкт оренди повертається орендодавцеві аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Об'єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі (п.2.3. договору оренди).
Як передбачено пунктом 5.1. договору оренди, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно для підприємницької діяльності, дозволеної Законом України, яка не заважатиме проведенню навчання в училищі, та не зашкоджуватиме збереженню будівлі.
Згідно п.7.5. договору орендодавець зобов'язався по закінченню терміну оренди прийняти орендоване приміщення за актом, приймання - передачі вказаного майна.
В п.10.1. договору сторони погодили, що він діє з моменту підписання сторонами договору на термін до 1 лютого 2010 року.
Пунктом 10.5. договору передбачено, що дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
21.04.2010р. Тульчинське училище культури звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 43,8кв.м. в адмінбудинку по АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, зокрема, що листом №25 від 05.02.2010р. (а.с.14) повідомляв відповідача про закінчення терміну дії договору оренди 01.02.2010р. та просив його до 20.02.2010р. звільнити орендоване приміщення з передачею його по акту приймання-передачі, однак, вказана вимога залишена підприємцем без задоволення, що стало приводом для звернення з даним позовом до суду.
Судовою колегією враховується наступне.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
В ч.6 ст.283 Господарського кодексу України (ГК України) зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.284 ГК України передбачено, що сторони за договором визначають строк його дії.
Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як зазначалося вище, п.10.1. договору сторони погодили, що він діє з моменту підписання сторонами договору на термін до 1 лютого 2010 року.
Крім того, п.7.5. договору сторони встановили порядок повернення приміщення у разі закінчення терміну дії оренди.
Приписами ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Така ж правова позиція викладена в ч.4 ст.284 ГК України, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Вказану норму сторони у справі відтворили в 10.5. договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що власник переданого відповідачеві в оренду приміщення - Вінницька обласна рада - листом №207-20-1162 від 08.12.2009р. (а.с.13) повідомила орендаря та орендодавця цього приміщення - підприємця ОСОБА_1, а також Тульчинське училище культури, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 55,2кв.м. закінчується 01.02.2010р. й в зв'язку з відкриттям в училищі культури відділення образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і збільшенням кількості студентів обласна рада не в змозі продовжувати термін дії договору оренди та поставила підприємцеві вимогу до дати закінчення терміну дії договору оренди звільнити орендоване приміщення з оформленням сторонами відповідного акту приймання-передачі.
З посиланням на вказаний лист, Тульчинське училище культури 05.02.2010р., тобто, з дотриманням встановленого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячного строку після закінчення строку дії договору оренди (01.02.2010р.) надіслало відповідачеві листа за №25 від 05.02.2010р. (а.с.14), в якому вказало на неможливість продовження договору оренди на новий строк та просило, у відповідності до п.2.3. цього договору, звільнити орендоване приміщення до 20.02.2010р. з підписанням акта приймання-передачі.
Відповідач отримав вказаний лист 10.02.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням №6846 (а.с.5).
Тобто, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, ч.1 ст.785 ЦК України, ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у відповідача у зв'язку з закінченням строку дії договору виник обов'язок повернути приміщення саме позивачу, а у останнього - право вимагати виконання цього зобов'язання відповідачем.
Приймаючи до уваги те, що зі сплином терміну дії договору позивач вчинив дії, що свідчать про його відмову від пролонгації договору, виключається настання наслідків, передбачених ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
З врахуванням того, що матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги позивача про звільнення приміщення, останній цілком обґрунтовано звернувся до суду для врегулювання спору в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданим сторонами доказам в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права на звернення з вказаним позовом та необхідність задоволення позову у зв'язку з відсутністю у відповідача будь-яких правових підстав для користування спірним приміщенням.
Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.19 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про продовження строку дії договору вирішується виключно на пленарних засіданнях обласної ради, а з огляду на відсутність відповідного рішення обласної ради лист заступника голови Вінницької обласної ради №207-20-167 від 08.12.2009р. є неналежним доказом, до уваги не беруться, оскільки пунктом 19 ч.1 ст.43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку. Питання про відмову у продовженні строку дії договору оренди до даного переліку не включено. Тобто, відповідач витлумачив дану норму на свій розсуд. Посилання відповідача на те, що суд безпідставно розцінив лист позивача №25 від 05.02.2010р. як доказ подання орендодавцем заяви про припинення дії договору оренди, оскільки в даному листі не йдеться про припинення дії цього договору, як це вимагає ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а вказано про звільнення приміщення, також є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Норма ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди), а також обставина направлення відповідної заяви протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, оскільки в разі недотримання вказаного місячного строку договір оренди вважається пролонгованим.
Як випливає зі змісту листа №25 від 05.02.2010р., відповідача було з дотриманням встановленого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомлено про неможливість продовження договору оренди від 01.02.2005р. та звільнення приміщення, тобто, у даному листі зафіксоване заперечення позивача щодо продовження дії договору, що розглядається судом як заява позивача про припинення договору оренди за правилами ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Доводи відповідача про те, що господарським судом першої інстанції порушено правила підвідомчості та неправильно застосовано п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, оскільки даний спір фізичної особи-підприємця з суб'єктом владних повноважень - органом місцевого самоврядування - є публічно-правовим спором і має розглядатись адміністративним судом, є необґрунтованими й такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач же не є суб'єктом владних повноважень, а спір між сторонами виник з господарського договору.
Відтак, даний спір має вирішуватись господарським судом.
Посилання відповідача на те, що власником нерухомого майна, яке є предметом договору оренди від 01.02.2005р., є Вінницька обласна рада, якою було дано погодження на укладення цього договору, й господарський суд першої інстанції, не залучивши її до участі у справі, порушив права обласної ради та відповідача, є необґрунтованими, оскільки листом №207-20-167 від 08.12.2009р. обласна рада засвідчила своє волевиявлення на припинення з відповідачем договірних правовідносин з оренди спірного приміщення і, крім того, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди від 01.02.2005р., де наймодавцем є позивач.
Твердження відповідача про те, що місцевий господарський суд не встановлював наявності повноважень заступника голови Вінницької обласної ради на підписання листа №207-20-167 від 08.12.2009р., не спростовують те, що факт закінчення терміну дії договору оренди та відсутність наміру саме наймодавця (позивача у справі), є підставою для звільнення відповідачем приміщення.
Доводи відповідача стовного того, що вищевказаний лист оформлений 08.12.2009р. - до закінчення строку дії договору оренди, тоді як, згідно положень ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", заява має бути подана після закінчення строку дії договору, спростовуються тим, що, виходячи ж зі змісту ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умовою для припинення договору оренди є направлення відповідної заяви саме орендодавцем, що і було зроблено позивачем 05.02.2010р., після закінчення терміну дії договору оренди від 01.02.2010р.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що місцевий господарський суд не взяв до уваги, що позивачем заявлено позов лише про звільнення займаного приміщення, та вийшов за межі позовних вимог, прийнявши рішення про передачу орендованого майна позивачеві.
Частина 1 ст.785 ЦК України, ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Виходячи з цих норм, суд сформулював свій висновок щодо обов'язку відповідача повернути приміщення, підстави для користування яким у відповідача відпали.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 травня 2010 року у справі №6/106-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу №6/106-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд