10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"05" жовтня 2010 р. Справа № 15/2069
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність від 25.05.2010р. (брала участь у судовому засіданні 14.09.2010р.),
від відповідачів:
- ТОВ "Вєста Україна": Карманов А.М., довіреність від 01.07.2010р.,
- СПД ОСОБА_4: не з'явився,
В порядку ст.30 ГПК України приймав участь представник Житомирської митниці - спеціаліст з питань митного оформлення вантажів у міжнародному перевезенні:
ОСОБА_5, посвідчення НОМЕР_3 від 12.05.2008р. (брав участь у судовому засіданні 14.09.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "22" лютого 2010 р. у справі № 15/2069 (суддя Муха М.Є.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Хмельницький
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ
2) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Хмельницький
про стягнення 8972,96 грн.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Хмельницький
про стягнення 9862грн.13коп. , -
з перервою у судовому засіданні з 14.09.2010р. по 05.10.2010р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2010р. (оформлено та підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 26.02.2010р.) у справі №15/2069 позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення 8972,96 грн. задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Вєста Україна" на користь підприємця ОСОБА_1 - 3400,00 грн. заборгованості по оплаті за перевезення вантажу, 3424,50 грн. заборгованості за понаднормовий простій, 28,83 грн. 3% річних, 19,63 грн. інфляційних втрат, 1478,25 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 232,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 100,52 грн. витрат на оплату державного мита.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_4 на користь підприємця ОСОБА_1 - 100,00 грн. боргу, 1,48 грн. витрат по оплаті державного мита, 3,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,75 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В зустрічному позові ТОВ "Вєста Україна" до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9862,13 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Вєста Україна" посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового акту норм матеріального права.
Зазначає, що твердження підприємця ОСОБА_1 про те, що ТОВ "Вєста Україна" не виконані правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів встановлені в ст. 11, відповідно до якої відправник зобов'язаний до передачі вантажу додати до накладної чи представити в розпорядження транспортера необхідні документи та сповістити всю інформацію, яка вимагається для виконання митних та інших формальностей, є помилковим. Так, всі документи для виконання перевезення вантажу позивачу за первісним позовом були надані СМR накладна та рахунок фактура. Ненадання позивачем за первісним позовом для заповнення книжки МДП регулюється не Конвенцією про Договір міжнародного перевезення вантажів, а Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року. Однак, позивач за первісним позовом не підтвердив того факту, що в нього знаходилась належним чином оформлена книжка МДП, як це вимагали умови заявки доручення на перевезення.
На думку відповідача-1 за первісним позовом, вимога підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки ці витрати у відповідності до ст.44 ГПК України не підлягають стягненню.
14.09.2010р. представником ТОВ "Вєста Україна" було подано заяву про уточнення позовних вимог. Однак, вказана заява не може бути прийнята судовою колегією до розгляду, оскільки суперечить вимогам ст.ст.22,101 Господарського процесуального кодексу України.
В засідання суду відповідач-2 за первісним позовом - підприємець ОСОБА_4 повноважного представника не направила.
На адресу Житомирського апеляційного господарського суду 01.06.2010р. від підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що відповідач-2 за первісним позовом оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Крім цього, підприємець ОСОБА_4 просить розгляд апеляційної скарги ТОВ "Вєста Україна" здійснити без участі її представника (а.с.134).
За наведених обставин та враховуючи приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез'явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Представник ТОВ "Вєста Україна" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Пояснив, що 29.05.2009 року між ТОВ “Вєста Україна” та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №483 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Позивач за первісним позовом посилається на інший договір б/н про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.06.2009 року, який в дійсності, між сторонами по справі не укладався та оригінал якого у позивача відсутній. На підставі п.2.2.6 договору відповідач надіслав позивачу транспортну заявку-доручення на перевезення вантажу №16 від 01.06.2009р. відповідно до якої позивач мав здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Новгород - Волинський (Україна) ТОВ “Церсаніт Інвест”, г.Железнодорожный (Россия), ООО “Золотой Ирис”. Відповідно до умов заявки позивач за первісним позовом повинен був при проходженні митниці скористатися процедурою МДП (TIR-Carnet) встановленої у Митній Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, яка набрала чинності для України 11.10.1994 року. Вказав, що водій позивача, при завантаженні вантажу не оформивши Книжку МДП поїхав проходити митний кордон на підставі СМR накладної №0473437, що і призвело до затримки в доставці вантажу. Пунктом 2.1.3 договору встановлено, що відповідач-1 за первісним позовом зобов'язується забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень. Цими документами в даному випадку є Книжка МДП, СМR накладна та рахунок фактура. Пояснив, що пунктом 2.1.12 договору передбачено, що позивач за первісним позовом зобов'язаний доставити довірений відправником вантаж в обумовлений термін у пункт призначення і видати його одержувачу, зазначеному в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR). Відповідно до CMR накладної №0473437 завантаження транспортного засобу було здійснено - 05.06.2009р., розвантаження - 17.06.2009р. Загальна затримка в доставці вантажу складає - 8 діб.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.136) та у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Вєста Україна" - без задоволення. Пояснила, що відповідно до ст.538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Вказала, що відносини по перевезенню вантажу між сторонами ТОВ “Вєста Україна” та підприємцем ОСОБА_1 регулюються договором про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.06.2009р. та заявкою-дорученням на перевезення вантажу №16 від 01.06.2009р. Крім цього, безпосередню участь у перевезенні вантажу бере участь і брокерська контора, яка залучається експедитором. Зазначила, що підготовка та надання перевізнику документації необхідної для замитнення вантажу належить до обов'язків замовника - ТОВ “Вєста Україна”. Крім того, вказала, що при замитненні брокер відмовився брати у водія TIR №UX 6242485, обґрунтовуючи це тим, що дана митниця замитнює лише по CMR, а замовники вантажу повинні надіслати гарантійний лист на митницю для підтвердження вантажу. Таким чином, замитнення вантажу відбулося лише по CMR. При проходженні російської митниці замовник не надав гарантійного листа для отримання свого товару, внаслідок чого виникли проблеми при проходженні митниці. Водій простояв понаднормово 5 днів, оскільки були відсутні необхідні документи, які повинен був заповнити брокер або гарантійний лист від замовника. Загальний простій автомобіля складає 9 діб на суму 3424,50грн.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримала позицію підприємця ОСОБА_1
Представник Житомирської митниці - спеціаліст з питань митного оформлення вантажів у міжнародному перевезенні в судовому засіданні 14.09.2010р. пояснив, що TIR - це гарантія оплати при проходженні митниці. Якщо була подача TIR, то повинна бути декларація. Вказав, що TIR надається фірмою-перевізником. Зазначив, що відсутність даного документа могла спричинити затримку на митниці. Пояснив, що TIR заповнюється митними брокерами, а водієм TIR заповнюватися не може.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно із домовленістю між підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (експедитор) укладено договір перевезення вантажу.
У відповідності до заявки-доручення №007/5 на перевезення вантажу від 01.06.2009р. автомобіль ВХ 3750АК/ВХ7499ХХ здійснив рейс згідно із маршрутом м. Новоград-Волинський-Москва, що підтверджується CMR.
Заявкою - дорученням передбачено термін та умови перевезення.
Так, нормований простій визначено: на завантаження/замитнення - 48 робочих годин; на розвантаження/розмитнення - 48 робочих годин.
Дата та час доставки - 09.06.2009р.
Сума замовлення - 9500грн. (в т.ч. 300грн. по території UA).
Строки та умови оплати - 10 банківських днів по оригіналу CMR, рахунок, акт, н/н, підтвердження про прибуття.
Додатковими умовами заяви-доручення визначено, що за запізнення на завантаження чи розвантаження більш ніж на 2год., з вини перевізника - з нього утримується штраф 50$ як за добу запізнення; наднормовий простій 50$ за кожну добу згідно листа простою.
Заявкою дорученням обумовлено, що експедитор несе відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.
Позивач за первісним позовом стверджує, що при замитненні, брокер не взяв у водія ТIR №UX62424485 обґрунтовуючи це тим, що дана митниця замитнює тільки по СМR, а замовники вантажу повинні надіслати гарантійний лист на митницю для підтвердження вантажу (зі слів брокера). Замитнення автомобіля було здійснено по СМR. Замовники відмовилися надати гарантійний лист для отримання свого товару, внаслідок чого виникли проблеми при проходженні російської митниці. Автомобіль простояв на митному переході з 06.06.2009р. по 11.06.2009р. Прибув на розмитнення 12.06.2009р., розмитнення почалось 15-16.06.2009, а розвантаження 17.06.09р. З врахуванням чого, загальний простій складає 9 діб.
Оригінали документів, а саме CMR, рахунок, акт, н/н, підтвердження про прибуття направлено відповідачу 06.07.2009р. та отримано останнім 08.07.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
17.06.2009р. на адресу ТОВ "Веста Україна" підприємцем ОСОБА_1 направлено претензію з вимогою погасити заборгованість по оплаті за послуги перевезення вантажу в розмірі 9500,00 грн. та 3424,50 грн. надурочного простою за 9 діб.
У відповіді на претензію ТОВ "Веста Україна" повідомило, що відмовляє підприємцю ОСОБА_1 у сплаті 3424,50 грн. наднормового простою на підставі невиникнення умов при настанні яких виникає обов'язок сплати штрафних санкцій. Зазначило, що згідно із заявкою-доручення автомобіль було замовлено під ТIR корнет, прибувши до місця завантаження водій не надав документ і не було оформлено ТIR. Згідно із правилами перевезення вантажів водій є представником компанії на завантаженні (розвантаженні) як перевізника так і ТОВ "Веста Україна" і при виникненні будь-яких обставин, які перешкоджають виконанню договору-замовлення повинен повідомити замовника про неможливість їх невиконання. Водій ОСОБА_6 не попередив про те, що виїхав в сторону митного переходу без оформлення ТIR. Зауважило, що вказані обставини призвели до понесення додаткових витрат в розмірі 3500,00 грн. з боку ТОВ "Веста Україна", оскільки перевізник не вчинив будь-яких дій щодо виконання взятих на себе зобов'язань стосовно своєчасної доставки вантажу на 09.06.2009р. Вказані обставини знімають з товариства відповідальність сплати будь-яких простоїв по даному перевезенню.
Із акту №1613 від 30.06.2009р. прийняття-здачі виконаних послуг по вантажних перевезеннях вбачається, що загальна вартість робіт становить 9500,00 грн. Акт з боку ТОВ "Веста Україна" підписана з застереженням про те, що з врахуванням затримки доставки вантажу, ТОВ "Веста Україна" буде виставлена претензія на адресу перевізника.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2009р. ТОВ "Веста Україна" направлено на адресу позивача лист (вих. 2503) з пропозицією провести залік взаємних однорідних вимог. В даному листі зазначено, що заборгованість ТОВ "Веста Україна" перед позивачем становить 3424,50 грн. по сплаті штрафних санкції. В свою чергу позивач має зобов'язання перед ТОВ "Веста Україна" в сумі 3500,00 грн. за витрати на гарантійний лист. З врахуванням викладеного ТОВ "Веста Україна" запропоновано підприємцю ОСОБА_1 припинити вказані зобов'язанні шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вказаний лист підприємцем ОСОБА_1 залишено без відповіді та відповідного реагування.
08.09.2009р. ТОВ "Веста Україна" на адресу підприємця ОСОБА_1 направлено претензію №2569 з вимогою сплатити штрафні санкції в розмірі 2285,55 грн. за порушення строків доставки вантажу.
ТОВ "Веста Україна" проведено оплату послуг по перевезенню вантажу в сумі 6000грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку підприємця ОСОБА_1
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний договір поруки укладений між підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) та підприємцем ОСОБА_4 (поручитель). За умовами вказаного договору поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором за неналежне виконання ТОВ "Веста Україна" (боржник) зобов'язань за договором на перевезення вантажу від 01.06.2009р. укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Веста Україна".
Згідно із п.2.1 вказаного договору поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань перед кредитором на суму 100,00 грн.
Пунктом 2.2 цього договору визначено, що поручитель несе пропорційну своєму зобов'язанню перед кредитором відповідальність за відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням відповідного зобов'язання збитків, а також сплату неустойки та відсотків.
Враховуючи те, що заборгованість по оплаті за отримані послуги по перевезенню вантажу ТОВ "Веста Україна" в добровільному порядку в повному обсязі не погашено, підприємцем ОСОБА_1 подано позов про стягнення з ТОВ "Веста Україна" 3400,00 грн.
Також позивач за первісним позовом просив суд стягнути з ТОВ "Веста Україна" 3424,50 грн. заборгованості за понаднормовий простій, 28,83 грн. 3% річних, 19,63 грн. інфляційних втрат, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Враховуючи те, що зобов'язання ТОВ "Веста Україна" забезпечені згідно із договором поруки, позивач просив суд стягнути з відповідача-2 - підприємця ОСОБА_4 - 100,00 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.06.2009р., укладеного між підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Веста Україна" (експедитор).
Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" подало зустрічну позовну заяву, у якій (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 4500,00 грн. штрафних санкцій за затримку подачі транспортного засобу під завантаження/розвантаження, 761,00 грн. штрафних санкцій за запізнення на завантаження та розвантаження транспортного засобу, 4000,00 грн. витрат пов'язаних з представництвом інтересів ТОВ "Вєста Україна" в суді, 601,13 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи.
Мотивуючи позовні вимоги ТОВ "Вєста Україна" посилається на договір №483 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 29.05.2009р., укладеного між підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Веста Україна" (експедитор).
З врахуванням того, що сторони в підтвердження та заперечення своїх вимог посилаються на різні договори по перевезенню вантажів, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги вказані вище договори.
Розглядаючи питання про обгрунтованість прийнятого 22.02.2010р. господарським судом рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 ЦК України).
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Враховуючи, що між сторонами виникли відносини в галузі міжнародного автомобільного перевезення вантажів, регулювання цих відносин має здійснюватися положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, прийнятої в Женеві 1956 року, яка набрала чинності для України 17 травня 2007 року (далі - Конвенція).
Частиною 1 ст.9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно із ст. 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, яку він може вимагати. У розділі 19 СМR "Особливі узгоджені умови" передбачено, що перевізник уповноважений робити запис щодо відсутності необхідних документів для розмитнення чи про невручення їх іншій особі.
У вантажній накладній при наявності потреби може вказуватись перелік документів, які надаються перевізнику (ст. 6 Конвенції).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо перевезення вантажу виконала.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" повинно було провести розрахунок за отримані послуги перевезення у десятиденний термін з моменту отримання оригіналів документів.
Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що оригінали траспортної документації отримано відповідачем-1 08.07.2009р.
Оскільки заявкою дорученням передбачено, що строк оплати становить 10 банківських днів по оригіналу CMR, відповідач-1 повинен був провести розрахунки за надані послуги перевезення до 20.07.2009р.
Відповідач-1 плату за послуги перевезення в повному розмірі не провів. Станом на 20.07.2009р. його заборгованість перед підприємцем ОСОБА_1 склала 3500,00 грн.
У відповідності із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтоване нарахування відповідачу-1 - ТОВ "Вєста Україна" 19,63 грн. інфляційних втрат та 28,83 грн. 3% річних за період з 20.07.2009р. по 27.10.2009р. за порушення строків виконання грошових зобов'язань у сумі 3500,00 грн.
Стосовно позовних вимог до відповідача-2 - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 100,00 грн. за договором поруки слід зазначити наступне.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
В договорі поруки, укладеним між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_4, остання зобов'язалась солідарно відповідати з ТОВ "Веста Україна" перед кредитором в частині боргу в сумі 100, 00 грн.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно задоволив первісний позов в частині стягнення з ТОВ "Веста Україна" 3400,00 грн. заборгованості по оплаті за перевезення вантажу, 28,83 грн. 3% річних, 19,63 грн. інфляційних втрат та з підприємця ОСОБА_4 100,00 грн.
Щодо задоволення судом першої інстанції позовної вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача-1 3424,50 грн. заборгованості за понаднормовий простій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Заявкою-дорученням від 01.06.2009р. передбачено, що експедитор несе відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.
Відповідно до ст.11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати (ч.1). Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника (ч.2).
Враховуючи викладене місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що підготовка та надання перевізнику документації необхідної для замитнення вантажу належить до обов'язків замовника - ТОВ "Веста Україна".
Як вбачається з наявних у справі доказів, автомобіль простояв на митному переході з 06.06.2009р. по 11.06.2009р. (5 днів), що підтверджується відмітками дат на СМR, - відмітка Житомирської митниці з датою замитнення 05.06.2009 року. Після чого водій прибув 06.06.2009 року на українську сторону Новгород-Сіверську митницю (штамп з датою на СМR), з іншої сторони була Брянська митниця (відповідно до відмітки в СМR дата митного контролю 11.06.2009 року). Автомобіль прибув на розмитнення 12.06.2009.р, відповідно до відміток Зеленоградської митниці розмитнення почалось 15-16.06.2009р., а розвантаження 17.06.2009 року.
Відповідно до заявки-доручення нормованим простоєм вважається 48 год. Таким чином, розмитнення та розвантаження повинно було відбутися 12-13.06.2009 року. Тобто, тривалість понаднормованого простою на Зеленоградській митниці становила 4 дні, а загальний простій автомобіля складає 9 діб.
Згідно наданих позивачем пояснень затримка автомобіля на кордоні відбулась через відсутність документації необхідної для розмитнення.
Однак, як вбачається, додатковими умовами заяви-доручення визначено, що за наднормовий простій з вини перевізника з нього утримується штраф 50$ за кожну добу згідно листа простою. Відповідно до п.5.2. договору від 01.06.2009р. (аналогічна умова міститься і у договорі від 29.06.2009р.) передбачалось, що будь-які претензії щодо простоїв приймаються при наявності відміток в CMR про час прибуття та відбуття автомобіля і відраховуються з початку письмового повідомлення Перевізником Експедитора про простій.
В матеріалах справи відповідних доказів немає.
При цьому причина простою не вказана і в СМR.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведена норма містить принципи належності та допустимості доказів на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників господарського процесу.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-1 за первісним позовом штрафних санкцій, оскільки обставини затримки у перевезенні вантажу жодними доказами не підтверджені.
Також не підлягають задоволенню й вимоги первісного позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн. з огляду на положення ст.ст. 44, 48 ГПК України, вимоги Закону України "Про адвокатуру", оскільки судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження вартості адвокатських послуг, що надавались по цій справі, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 12.10.2008р., укладений між підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_7, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №148 від 21.02.2005р., розрахункову квитанцію №178244 про оплату юридичних послуг в сумі 1500,00 грн.
При дослідженні умов договору про надання юридичних послуг від 12.10.2008р. щодо підстав оплати послуг адвоката, колегія апеляційного суду встановила, що предметом цього договору не була заборгованість за спірними відносинами, оскільки на момент його укладення цього спору ще не існувало (спір виник між сторонами пізніне, у 2009 році).
Крім того, надана позивачем розрахункова квитанція №178244 про оплату юридичних послуг в сумі 1500,00 грн. не є належним доказом оплати наданих послуг у зв'язку з тим, що не відповідає вимогам форми №РК-1 розрахункової квитанції, наведеної в додатку №3 до Положення "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, а саме: в наданій розрахунковій квитанції не зазначено дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.
Стосовно заявлених ТОВ "Веста Україна" зустрічних позовних вимог про стягнення з підприємця ОСОБА_1 4500,00 грн. штрафних санкцій за затримку подачі транспортного засобу під завантаження/розвантаження та 761,00 грн. за запізнення подачі на завантаження та розвантаження транспортного засобу апеляційний суд зазначає наступне.
Обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, всупереч вимог ст.33 ГПК України, жодними доказами не підтверджуються. Крім того позивач за зустрічним позовом помилково застосовує до цих обставин умови п.5.2 договору, на який здійснює посилання, оскільки наведені ним обставини можливо було б кваліфікувати як прострочення у перевезенні вантажу, оскільки вантаж доставлений перевізником не у відповідності до заявки -доручення 09.06.09р., а пізніше. Проте, таких вимог у суді першої інстанції позивачем за зустрічним позовом заявлено не було, а надане апеляційному суду уточнення від 14.09.10р. не може бути прийнято до уваги в силу приписів ст.22 ГПК України.
Колегія суддів Житомирського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Вєста Україна” за зустрічним позовом про стягнення 4000,00 грн. витрат пов'язаних з представництвом інтересів ТОВ "Вєста Україна" в суді та 601,13 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи заявлені саме як витрати пов'язані з представництвом інтересів в суді та прибуттям до місця розгляду справи не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського України і тому задоволенню не підлягають.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 9862,13 грн.
Відповідно до положень ст.103 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення щодо задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Вєста Україна" 3424,50 грн. заборгованості за понаднормовий простій, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; змінити рішення в частині судових витрат, в іншій частині рішення залишити без змін.
Витрати на сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2010 р. у справі №15/2069 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Вєста Україна" 3424,50 грн. заборгованості за понаднормовий простій, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині; змінити рішення в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
"Позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Хмельницький про стягнення 8972,96 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (м. Київ, Московський проспект, 6, код ЄДОРОУ 35322154) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 3400,00 грн. заборгованості по оплаті за перевезення вантажу, 28,83 грн. 3% річних, 19,63 грн. інфляційних втрат, 49,98грн. витрат з оплати державного мита, 155,64грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 100,00 грн. боргу, 2,04грн. витрат з державного мита, 4,72грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" м. Київ до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Хмельницький про стягнення 9862,13 грн. відмовити".
3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Хмельницької області.
4. Справу №15/2069 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддруковано: 5 прим.:
1 - до справи;
2 - ТОВ "Вєста Україна";
3,4 - СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_4
5 - в наряд