10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"05" жовтня 2010 р. Справа № 7/796-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства "Нове життя"
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "08" червня 2010 р. у справі № 7/796-10 (суддя Крамар С.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ВІМ", м.Хмельницький
до Приватного орендного підприємства "Нове життя", с.Карижин Віньковецького району Хмельницької області
про стягнення 156 229, 59 грн., -
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.06.2010р. у справі №7/796-10 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВІМ” до Приватного орендного підприємства "Нове життя” про стягнення 156 229,59 грн.
Стягнуто з Приватного орендного підприємства "Нове життя” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ВІМ" - 128 851,39 грн. основного боргу, 4 966,95 грн. 3% річних, 21 775,87грн. втрат від інфляції, 1 555,94 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.58-59).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне орендне підприємство "Нове життя" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду (а.с.62-63).
Мотивуючи апеляційну скаргу Приватне підприємство "Нове життя" стверджує, що:
- акт звірки розрахунків не підписаний керівниками, не містить терміни виконання зобов'язання, враховує господарські операції, що не підпадають під умови договору №08-КП від 11.04.2005р.;
- квитанції до прибуткових касових ордерів на загальну суму 60 525, 90 грн. не є належними доказами у справі, так як не містять посилань на договір поставки №08-КП від 11.04.2005р.;
- перерахування позивачем коштів за окремими платіжними дорученнями не є належними доказами, оскільки в них не вказано посилання на договір №08-КП від 11.04.2005р.
Учасники процесу не скористались своїми правами на участь в судовому засіданні: повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином (а.с.70).
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Нове життя" відкладався в зв'язку з нез'явленням представників сторін, та враховуючи, що свою позицію стосовно рішення місцевого господарського суду відповідач висловив в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами. При цьому приймається до уваги також і той факт, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався ухвалою від 27.07.2010р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін та невиконанням вимог апеляційної інстанції.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги Приватного орендного підприємства "Нове життя”, перевіривши дану господарським судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 11 квітня 2005 року між ТОВ "Агро-ВІМ” (покупець) та ПОП "Нове Життя” (продавець) укладено договір № 08-КП (а.с.14), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію власного виробництва та іншу продукцію, а покупець прийняти її та оплатити (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість та розвернута номенклатура продукції передбачається сторонами в накладних, рахунках та інших супроводжувальних документах на товар, що поставляється або специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору розрахунки з продавцем виконуються попередньою оплатою шляхом внесення готівки в касу продавця, або перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Сторонами також передбачена авансова поставка покупцем товарів та послуг в рахунок отриманої в майбутньому продукції.
Відповідно до додатку № 14 до договору "Специфікація-заявка” від 10.03.2006р. (а.с.15) ПОП "Нове Життя” зобов'язується поставити, а ТОВ "Агро-ВІМ” прийняти товар на загальну суму 259 000, 00 грн. Строки поставки: зерно ріпаку та ячмінь пивний - липень-серпень 2006р.; зерно гречки та соняшнику - вересень-жовтень 2006р.
Крім того, відповідно до додатку №15 до договору "Специфікація-заявка” від 10.03.2006р. (а.с.15, на зворотній стороні) ТОВ "Агро-ВІМ” зобов'язується поставити, а ПОП "Нове Життя” прийняти товар (дизельне пальне) на загальну суму 259 000, 00 грн. Строки поставки: 10 000 л - до 20.04.2006р.; 10 000 л - до 01.06.2006р.; 10 000 л - до 10.08.2006р.; 10 000 л - до 20.08.2006р.; 10 000 л - до 30.08.2006р.; 10 000 л - до 10.09.2006р.; 10 000 л - до 20.09.2006р.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера № 255 від 13.04.2005р., № 260 від 14.04.2005р., № 340 від 12.05.2005р., № 442 від 13.06.2005р., №520 від 30.07.2005р., № 574 від 12.08.2005р., №607 від 19.08.2005р., №703 від 10.09.2005р., від 22.09.2005р., №758 від 20.10.2005р., №227 від 27.04.2006р., №332 від 14.06.2006р., №644 від 13.10.2006р. ТОВ "Агро-ВІМ” сплатило ПОП "Нове Життя” кошти на загальну суму 60 525,90 грн.
Згідно з платіжними дорученнями № 83 від 13.04.2005р., № 92 від 21.04.2005р., № 125 від 16.05.2005р., № 127 від 17.05.2005р., № 150 від 17.06.2005р., № 177 від 20.07.2005р., № 204 від 22.08.2005р., № 190 від 01.08.2005р., № 217 від 31.08.2005р., № 218 від 01.09.2005р., № 332 від 28.12.2005р., № 63 від 13.03.2006р., № 68 від 16.03.2006р., № 12 від 27.04.2006р., № 91 від 05.05.2006р. ТОВ "Агро-ВІМ” перерахувало на рахунок ПОП "Нове Життя” кошти на загальну суму 135 016, 62 грн. (а.с.18-21).
Відповідно до накладних № 118-1 від 15.04.2005р., № 125-1 від 22.04.2005р., № 147 від 12.05.2005р., № 205-1 від 30.06.2005р., № 265 від 30.08.2005р., № 281 від 15.09.2005р., № 332 від 31.10.2005р., № 375 від 30.11.2005р., № 22 від 26.01.2006р., № 58 від 28.02.2006р., № 73 від 17.03.2006р., № 92 від 13.04.2006р., № 98 від 18.04.2006р., № 102 від 26.04.2006р., № 107 від 06.05.2006р., № 115 від 25.05.2006р., № 155 від 24.07.2006р., № 159 від 02.08.2006р., № РН-0000064 від 14.05.2007р. ТОВ "Агро-ВІМ” передало ПОП "Нове Життя” товар на загальну суму 227 821, 64 грн. (а.с.22-26).
Відповідно до накладних б/н від 25.08.2005р., № 441 від 05.09.2005р., № 288 від 11.09.2005р., № 442 від 21.09.2005р., № 505 від 11.12.2005р., № 546 від 16.11.2005р., від 08.08.2006р., № 507 від 14.12.2005р., б/н від 17.05.2006р., б/н від 23.08.2006р., б/н від 30.08.2006р., б/н від 04.09.2006р., №336 від 29.09.2006р., №340 від 05.10.2006р., №340 від 06.10.2006р., №380 від 12.10.2006р., №515 від 20.10.2006р., №514 від 31.10.2006р., №533 від 30.12.2008р. та №505 від 31.10.2008р. ПОП "Нове Життя” передало ТОВ "Агро-ВІМ” товар на загальну суму 207 497,77 грн. (а.с.27-32).
Згідно з виписками банку ПОП "Нове Життя” перерахувало на рахунок ТОВ "Агро-ВІМ” кошти за товар, на загальну суму 87 015, 00 грн. (а.с.33-35).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками обох підприємств, сальдо на користь ТОВ "Агро-ВІМ” станом на 15.05.2007р. становить 212 943, 03 грн. (а.с.36).
15.05.2007р. між сторонами укладено договір-зобов'язання (а.с.37), за умовами якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 212 943, 02 грн. Відповідно до п.1.2 договору-зобов'язання оплата боргу повинна була проводитись шляхом поставки відповідачем сільськогосподарської продукції власного урожаю 2007 року.
Після звірки, як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, відповідачем видано дублікат квитанції ПКО №758 від 20.10.2005р. на суму 1308,36 грн. (а.с.38 на звороті), яка у позивача була відсутня, відповідачем сплачено кошти на розрахунковий рахунок позивача 12.07.2007р. - 30000 грн. та 17.08.2007р. - 10000грн. (а.с.38), а також відпущено позивачу 31.10.2008р. ячмінь на суму 3600грн. та 30.12.2008р. пшеницю на суму 41800грн. (а.с.39). Таким чином, станом на 01.01.2009р. заборгованість відповідача становила 128851,39грн. (212943,03грн.+1308,36-30000-10000-3600-41800).
23.02.2010р. позивач надіслав відповідачеві претензію про сплату заборгованості в сумі 128 851,39 грн. (а.с.40).
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проаналізувавши оспорюваний договір №08-КП від 11.04.2005р., колегія суддів відзначає, що він за формою і змістом належить до договору поставки, а спір між сторонами виник у процесі договірних відносин поставки.
Договір поставки в свою чергу є різновидом договору купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 128 851, 39 грн., яку відповідач не спростував, доказів погашення цієї суми не надав.
Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, втрат від інфляції, то судова колегія зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 вищезазначеної статті покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши розрахунки 3% річних за період з 01.01.2009р. по 14.04.2010р. в розмірі 5 602, 33 грн. та втрат від інфляції за січень 2009р. - березень 2010р. в розмірі 21 775, 87 грн., судова колегія приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги на суму 4 966, 95 грн. 3% річних та 21 775,87 грн. втрат від інфляції, а в частині стягнення 635,38 грн. 3% річних - в позові відмовив у зв'язку з помилкою позивача при розрахунку річних (за 2010 рік вказано 164 дня прострочення замість 104 днів).
Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки акт звірки, в якому станом на 15.05.2007р. визначена заборгованість відповідача перед ТОВ "Агро-Вім" в сумі 212 943, 03 грн. підписаний головними бухгалтерами обох підприємств, скріплений печатками, а в подальшому ця ж заборгованість підтверджена договором-зобов'язанням №01 від 15.05.2007р. за підписами керівників обох сторін (а.с.37).
Платіжні доручення за 2005 рік на загальну суму 73266, 62 грн., були враховані при складанні акту звірки представниками обох сторін.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Доводи Приватного орендного підприємства "Нове життя", викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 08 червня 2010 року у справі №7/796-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства "Нове життя" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08 червня 2010 року у справі №7/796-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства "Нове життя" - без задоволення.
2. Справу №7/796-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддруковано: 4 прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам;
4 - в наряд.