08 квітня 2024 рокусправа № 380/3822/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.09.2022 за №С/8191 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.09.2022 за №С/8191 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виходячи із 80% відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% сум грошового забезпечення. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №380/18863/22 ГУПФ України у Львівській області було проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2022 №С/8191, але розмір пенсії став складати після перерахунку 70% від суми грошового забезпечення, замість раніше призначених 80% суми грошового забезпечення. З метою проведення перерахунку позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, але пенсійний орган у листі відмов у проведені перерахунку. Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
21.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що згідно із ст.13 Закону №2262, станом на момент проведення перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсії за вислугу років , обчислений за нормами цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Відтак, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача виходячи із 80% сум грошового забезпечення відсутні.
Ухвалою від 26.02.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років з 01.08.1998 призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 80% сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №380/18863/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2022 №с/8191 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №380/14418/23:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати з 01.05.2023 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.05.2023 ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб” з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, на виконання зазначених рішень пенсію позивача було перераховано виходячи із 80% сум грошового забезпечення лише у період з січня 2018 по березень 2019 року.
Згідно протоколу перерахунку пенсії від 01.11.2023 основний розмір пенсії ОСОБА_1 склав 70% сум грошового забезпечення, замість раніше призначених 80%.
Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив повідомити про проведений перерахунок пенсії на виконання рішення суду від 02.02.2023, яке набрало законної сили із зазначення відсоткового значення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 12.01.2024 №1300-5902-8/6744 повідомило позивачу, що судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №380/18863/22 в частині здійснення перерахунку з 01.04.2019 зобов'язань щодо застосування відсоткового значення 80% судом не покладено.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії до 70% сум грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на час призначення пенсії) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки внутрішніх справ СРСР, військовослужбовців, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу у складі 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Л.Свободи та членів їх сімей.
Згідно ст. 1 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення , а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорії 2 і 3, - 90 процентів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнено у відставку у званні "підполковник", позивачу призначена пенсія за вислугу років з 01.08.1998 у розмірі 80% сум грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 04.07.2002 року № 51-IV у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ цифри "85", "95" і "90" замінити відповідно цифрами "90", "100" і "95", а слова і цифри "до категорій 2 і 3" замінити словами і цифрою "до категорії 2".
Разом з тим, пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011 року до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80".
Пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014 року до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифру "80" замінено цифрою "70".
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90 % до 70 % суми грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262 в редакції, в якій позивач набув право на пенсію у розмірі 80%, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 85 % від розміру грошового забезпечення.
Аналогічні висновки щодо протиправності зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії викладені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №380/14418/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили, суд звертає увагу «…Як встановлено судом, позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення. На момент призначення пенсії позивачу діяла норма ч. 2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена у розмірі 80% сум грошового забезпечення у відповідача, починаючи з 01.01.2018, були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% грошового забезпечення».
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи ту обставину, що судом у справі №380/14418/23, яке набрало законної сили, визнано право позивача на отримання (перерахунку) пенсії у розмірі 80% від суми грошового забезпечення та встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення з 01.01.2018, суд вважає, що дані обставини не підлягають доказуванню.
Під час розгляду справи суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття" звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третьої статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у під час перерахунку пенсії в Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії з 80 % на 70 %, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Разом із тим у разі надання пенсійним органом доказів, які свідчать, що спірні рішення, дії є правомірними, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій в частині зменшення відсоткового розміру пенсії позивача при її перерахунку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 80% до 70% починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 80% сум грошового забезпечення, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2022 №С/8191, починаючи з 01.04.2019 , з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяМорська Галина Михайлівна