з питань строку зверненння до суду
05 квітня 2024 року справа № 380/27477/23
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до суду надійшло клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку, зокрема з 01.01.2022 року та з 01.01.2023 року , у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, зокрема, й стало підставою для звернення до суду у цій справі. За таких обставин, позивач достовірно мав можливість дізнатися про порушення своїх прав з 01 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року, але до суду з позовною заявою звернувся тільки 21.11.2023, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду , встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
До позовної заяви представник позивача долучила заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що відповідно до практики застосування норм права у подібних правовідносинах право позивача на звернення до суду не обмежене жодним строком.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостою статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас до суду за захистом права, щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, 01.01.2023 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022, 01.02.2023 та зобов'язання видати таку довідку, позивач звернувся лише 21.11.2023.
Як зазначає представник відповідача, згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не погоджується із такими висновками представника відповідача, оскільки ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/1907/23 зазначено, що неправомірні дії відповідача (у випадку встановлення судовим рішенням) щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому, застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого статтею 51 Закону №2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Окрім того, колегія суддів вважає, помилковим врахування у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 правової позиції Верховного Суду (постанова від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19) у якій викладено висновок про необхідність застосування строку звернення до суду, передбаченого КАС України у відносинах щодо пенсійного забезпечення, оскільки ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких не є подібними, ухвалені за інших фактичних обставин справи, з урахуванням іншої нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію у справі № 380/14933/22.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Зважаючи на викладене, суд висновує про те, що право позивача на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити повністю.
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович