про повернення позовної заяви
08 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/304/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
27 березня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають в утримані (відрахуванні) індексації грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн із грошового забезпечення та інших виплат виплачених позивачу на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23;
2) зобов'язати відповідача здійснити виплату належного позивачу грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн;
3) визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 4 837,97 грн з суми грошового забезпечення, виплаченої позивачу на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі №360/1221/23;
4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді військового збору у розмірі 4 837,97 грн.
Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року позовну заяву адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху.
Запропоновано позивачу протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України з обґрунтуванням та підтвердженням наявності відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду з даним позовом; належних доказів на підтвердження наявності відповідного порушення військовою частиною НОМЕР_1 , суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів ОСОБА_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн та утримання військового податку в сумі 4 837,97 грн з суми грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23.
Від представника позивача 03 квітня 2024 року до суду надійшла заява, в якій представник позивача зазначив, що дійсно з невідомих позивачу причин, відповідач в зазначеному розрахунку фактично не зазначив показників утримань з суми грошового забезпечення, виплаченої відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23.
Разом з тим, представник позивача вважає, що із математичного розрахунку сум зазначених в долученому розрахунку вбачається очевидна різниця нарахованої суми грошового забезпечення та суми виплаченої на картку/рахунок ОСОБА_1 . Представник позивача, зазначає, що позивачем надано всі наявні в нього докази, які підтверджують факт наявності відповідного порушення військовою частиною НОМЕР_1 , суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів ОСОБА_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 19922,45 грн та утримання військового податку в сумі 4837,97 грн з суми грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23, що, на думку представника позивача, вказує на дотримання вимог статті 161 КАС України.
Представник позивача зазначає, що із огляду на право позивача на власний розсуд розпоряджатися своїми вимогами (частина третя статі 9 КАС України), а також враховуючи право кожної особи звернутись до суду та обрати самостійно один із способів захисту прав, які вона вважає порушеними (частина перша стаття 5 КАС України), враховуючи при цьому дискреційні повноваження відповідача позивач вважає, що звернення до суду мало місце при дотриманні норм законодавства.
Представник позивача вважає, що на суд покладено обов'язок встановити фактичні обставини справи, з'ясувати предмет спору та, відповідно, визначити обставини, необхідні для правильного вирішення конкретного спору. Залишення позову без руху у цій справі із зазначених в ухвалі підстав перешкоджає позивачу в доступі до правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не відповідає приписам статей 55, 124 Конституції України.
На думку позивача, позивач лише визначає предмет та підстави позову, а суд зобов'язаний установити обґрунтованість цих вимог, вирішити спір по суті, з визначенням правовідносин, виходячи зі встановлених обставин та правових норм, що підлягають застосуванню на стадії розгляду справи, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною першою статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати
до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду та одночасно передбачив обов'язок останнього доводити правомірність вимог, додати до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Представник позивача в позовній заяві оскаржує дії військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування індексації грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн та військового збору у розмірі 4 837,97 грн з суми грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23.
При цьому на підтвердження зазначених обставин представник позивача не надав суду жодних доказів, що позивачу індексація грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн не виплачена, а військовий податок в сумі 4 837,97 грн утриманий з суми грошового забезпечення, виплаченої відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23.
Подаючи на виконання ухвали суду від 01 квітня 2024 року заяву від 26 жовтня 2023 року представник позивача не надав суду доказів на підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем, суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача щодо не виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 19 922,45 грн та утримання військового податку в сумі 4 837,97 грн з суми грошового забезпечення, виплаченої відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 360/1221/23, на момент його звернення до суду.
Наведений представником позивача власний математичний розрахунок щодо невиплачених позивачу сум і здійснених відповідачем відрахувань не ґрунтується на жодних доказах, а тому, думку суду, є власним припущенням позивача.
На думку суду, не додавши до позовної заяви жодного доказу в обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача фактично перекладає на суд обов'язок встановити, які саме суми за рішенням суду не були виплачені позивачу, а отже визначити предмет позову, встановити наявність порушеного права при виплаті позивачу відповідних сум, тим самим оминаючи обов'язок позивача підтвердити наявність порушеного права на момент звернення до суду будь-якими доказами.
Суд також вважає, що у представника позивача наявні повноваження на звернення до відповідача з відповідним запитом щодо отримання інформації щодо невиплачених позивачу сум та здійснених відповідачем відрахувань і утримань, та у разі порушення прав позивача при виплаті, звернутися за захистом порушеного права до суду з позовом та відповідними доказами на підтвердження порушеного права.
Суд зазначає, що вимоги щодо підтвердження наявності порушеного права, не є суто формальними.
Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені КАС, який не передбачає винятків,
за яких особа, що звертається до суду, на власний розсуд може обирати, які саме вимоги процесуального закону щодо змісту позовної заяви слід виконувати чи не виконувати, вважаючи їх формальними.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 жовтня 2019 року у справі № 9901/129/19.
Отже судом встановлено, що позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, містить недоліки, на які вказано судом в ухвалі від 01 квітня 2024 року та які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, у встановлений судом строк, який був достатнім для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем вимоги ухвали суду від 01 квітня 2024 року не виконано.
Отже, станом на 08 квітня 2024 року недоліки позовної заяви не усунені позивачем
у строк, встановлений судом.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений
судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.
При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.09.2021 по справі № 160/12251/20.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.В. Захарова