Іменем України
08 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/160/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
07 лютого 2024 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не перерахунку та не виплати індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку 8072 грн. (основний розмір пенсії) х 0,197% = 1590,184 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ №168 в розмірі 1500 грн., зі збереженням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду 19.05.2023 року по справі №360/329/23, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з 31.05.2016.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 року у справі №360/329/23, яке залишене в силі судом апеляційної інстанції, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено, зокрема:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку та виплаті Позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.07.2021 перерахувати та виплатити Позивачу, відповідно до абз. 1, 2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Із розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі Позивача вбачається, що основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 26) у розмірі: 7080,7 грн. З урахуванням індексації: 9572 грн. З урахуванням доплати: Індексація базового ОСНП 2023 (8072*0,197) - 1500,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 21.01.2024 Позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася до Відповідача із заявою (ВЕБ-02001-Ф-С-24-011689) щодо перерахунку та виплати індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.
Проте, Відповідач листом №536-345/Ш-02/8-1200/24 від 30.01.2024 відмовив Позивачу у проведенні нарахування та виплаті.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, з цього приводу подав до суду відзив, в якому зазначив наступне.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” передбачено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених, зокрема, відповідно до статті 13 Закону № 2262 (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 Постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року, включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (1,197), передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Частиною 2 пункту 10 цієї постанови визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.
З 01.03.2023 позивачу проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” у розмірі визначеному пунктом 10 цієї постанови (розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень).
Отже, пенсію позивача проіндексовано з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з чітким дотриманням норм чинного законодавства України.
У вересні 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/329/23 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 ОСОБА_1 , та встановлено з 01.10.2023 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 21.01.2024 позивач звернулась на вебпортал Пенсійного фонду України з питання щодо перерахунку та виплати індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2023 року відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, із розрахунку 8072 грн. (основний розмір пенсії) х 0,197% = 1590,184 грн., у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі, без обмеження розміру індексації, встановленого пунктом 10 Постанови КМУ №168 в розмірі 1500 грн., зі збереженням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду 19.05.2023 року по справі №360/329/23, з урахуванням проведених виплат. Роз'яснення щодо зазначеного питання було надано позивачу листом Головного управління від 30.01.2024 вих. № 536-345/Ш-02/8-1200/24.
Підсумовуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992.
З 01.03.2023 позивачу проведено індексацію пенсії. Розмір індексації склав 1500 грн. Загальний розмір пенсії після перерахунку з 01.03.2023 становить 12135,25 грн.
Після перерахунку пенсії за рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/329/23 з 01.10.2023 розмір пенсії позивача становив 12135,25 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами електронної пенсійної справи позивача.
Спірним питанням у даній справі є правомірність визначення відповідачем розміру індексації пенсії позивача з 01.03.2023, проведеної згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
За змістом частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, (...) мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Приписами статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У силу частини першої статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
При цьому у пункті 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, серед іншого, зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами).
У пункті 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга статті 22, стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 24.02.2023 прийняв постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Відповідно до пункту 2 вказаної постанови з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., N 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 10 Постанови №168 установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
У межах цього судового провадження позивач оспорює правомірність дій пенсійного органу щодо обчислення йому суми індексації пенсії з 01.03.2023 з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 постанови №168, яким встановлено граничний розмір індексації - 1500,00 грн.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить, що підставою для проведення індексації пенсій, призначених військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ, є нездійснення у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону.
При цьому стаття 64 Закону №2262-ХІІ містить відсилочну норму, передбачаючи, що для забезпечення індексації пенсії проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у силу якої розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
А пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами згаданих законів надано право Кабінету Міністрів України визначати розмір, умови та порядок збільшення пенсій з метою їх індексації, що й зробив Уряд шляхом затвердження постанови №168.
При цьому, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України (стаття 95 Конституції України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зробив висновок, що фінансування соціальних та інших зобов'язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей; у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.
В умовах війни (повномасштабної збройної агресії) відбулось обмеження фінансових ресурсів держави, яке виразилось в тому числі і в обмеженні верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.
Суд установив, що відповідач з 01.03.2023 провів індексацію пенсії позивача та визначив суму індексації у розмірі 1500,00 грн.
При цьому пенсійний орган врахував приписи пунктів 1, 2, 10 постанови №168, які є чинними, не скасовані, а тому підлягали врахуванню під час обчислення суми індексації пенсії позивача з 01.03.2023.
Тож, індексація пенсії позивача з 01.03.2023 проведена відповідачем у межах чинного законодавства. Розмір пенсії позивача після індексації склав 12 135,25 грн.
Доводи позивача про те, що положення пункту 2, 10 постанови №168 суперечать Конституції України, законам України "Про державні соціальні стандарти" та "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки порушують його право на належний, гарантований державною рівень пенсійного забезпечення, є неприйнятними, так як індексація пенсії, навпаки, покликана підвищити рівень соціального захисту пенсіонерів.
У свою чергу, встановлення граничної величини індексації пенсії саме по собі не є порушенням права позивача на належний соціальний захист, оскільки пов'язане з фінансовими можливостями держави в умовах воєнного стану.
Суд також звертає увагу на відсутність підстав для ототожнення передбаченої пунктом 10 постанови №168 граничної величини розміру індексації пенсії з механізмом обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Як наслідок, у спірних відносинах немає підстав для врахування висновків Верховного Суду щодо протиправності обмеження пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром, викладених, зокрема, у постановах від 09.02.2021 у справі №440/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та інших, а також Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Помилковими є й посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, оскільки спірні відносини не допускають жодного множинного тлумачення його прав.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів правомірність своїх дій, як наслідок, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, питання щодо відшкодування понесених ним судових витрат у вигляді сплати судового збору судом не вирішуються та покладаються на нього.
Керуючись статями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова