29 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10681/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
- №00075030704 від 24.10.2023 року
- №00075040704 від 24.10.2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки матеріали перевірки не містять жодних доказів про порушення вимог законодавства позивачем, а сама перевірки проведена без наявності законних підстав.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідач подав суду клопотання, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у заяві.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконання листа ДПС України від 13.10.2022 №1832/8 щодо проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, які проводять господарську діяльність із застосуванням РРО та/або ПРРО та здійснюють розрахункові операції на господарських об'єктах виключно в безготівковій формі, або мають незначні готівкові розрахунки (виторги), працівниками підрозділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Кіровоградській області, на підставі наказу від 26.09.2023 №1178-п,проведено фактичну перевірку господарського об'єкту - магазину за адресою - АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 .
В ході перевірки встановлено наступні порушення:
- непровення розрахункових операцій через РРО та невидача покупцям розрахункових документів встановленого зразка, при здійсненні розрахункових операцій з продажу товарів з використанням банківських карток через встановлений в магазині платіжний термінал на загальну суму розрахункової операції 133 900,80 грн.;
- використання режиму попереднього програмування, найменування, цін товарів /послуг/ та обліку їх кількості з порушенням - здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатергорії , згідно УКТ ЗЕД, відповідно до фіскальних чеків з реалізації підакцизних товарів, зазначених у Додатку 1 до акту фактичної перевірки.
Результати перевірки оформлені актом №6720/11/28/рро/2264664554 від 04.10.2023, в якому зафіксовано наступні порушення:
-абз. 2 п. 1 ст. 17 Закону №265 - не видача в паперовому вигляді та(або) електронній формі відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її бех використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- 100 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, на суму штрафної санкції 133 900,80 грн.;
- п. 7 Закону №265 - триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмних РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості на суму штрафної санкції 5100 грн.
На підставі Акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 24.10.2023:
- №00075040704 за порушення вимог п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 5100 гривень.
- №00075030704 за порушення вимог п.1,2 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 133900,80 гривень.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки не погоджується із рішеннями контролюючого органу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Вирішуючи у цій справі питання щодо правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача за наказом від 26.09.2023р. №1178-п, які наведені у ньому, зокрема, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст.80 ПК України, судом враховується правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 21 лютого 202 року у справі №826/17123/18, який полягає у наступному.
«Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист».
Окрім того, відповідно до усталених висновків Верховного Суду, зокрема, які містяться і у пункті 47 постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, вказано, що оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
Відтак, адміністративний суд повинен здійснити перевірку правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення і проведення фактичної перевірки позивача, за наведеним вище наказом від 26.09.2023р. №1178-п, в першу чергу.
Так, приписами п.п.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів - п.п.80.2.2 згаданого Кодексу.
Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступати до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки, за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, із наведених приписів слідує, що ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення
Зокрема, як зазначено вище, одною із таких підстав, є наявність у контролюючого органу та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником законодавства щодо здійснення платником податків розрахункових операцій п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
За сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 11.07.2022р. у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022р. у справі №500/1331/21) зазначено, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Наведена правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у пункті 41 цією постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, яка є подібною до даних правовідносин (в питанні зазначення відповідачем у наказі підстав для проведення спірної перевірки), а, відповідно, є застосовною у даній справі виходячи з вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, як вбачається зі змісту наказу відповідача від 26.09.2023р. №1178-п, підставою для проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_2 зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 ст.80 ПК України, а саме: здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками /найманими особами/, порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари /послуги/.
Водночас, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) обставини, які слугували підставами для призначення такої перевірки (не зазначено, яка саме інформація наявна/отримана у встановленому законодавством порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, що свідчила про можливі порушення позивачем законодавства у частині проведення розрахункових операцій), що визначені у п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Отже, із аналізу змісту наведеного наказу, можна зробити висновок, що вищенаведене формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння про те, яка саме інформація наявна/отримана в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо здійснення позивачем розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, була підставою для призначення та проведення спірної фактичної перевірки магазину позивача саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, із наведених обставин, судом встановлено, що згаданий вище наказ від 26.09.2023 р. №1178-п про проведення фактичної перевірки позивача, окрім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення такої перевірки (не зазначено про отримання інформації від державних органів/органів місцевого самоврядування, яка свідчить про таке порушення) не містить.
В той же час, слід зазначити, що підставою для призначення та проведення фактичної перевірки платників податків в частині саме порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, є також і письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону згідно до вимог п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України.
Проте, як свідчить зміст наказу від 26.09.2023, вказаних наведених підстав за п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення та проведення фактичної перевірки позивача, він не містить.
Також є безпідставним і необґрунтованим посилання відповідача на правомірність призначення і проведення фактичної перевірки позивача на підставі листа ДПС, оскільки вказаний лист не був конкретною (фактичною) підставою для призначення та проведення перевірки позивача, оскільки, у наказі від 26.09.2023 р. №1178-п посилання на такий лист відсутні.
Відповідно, оскільки судом встановлено, що згаданий вище наказ конкретних (фактичних) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки, які слугували підставами для її призначення та проведення не містить, суд приходить до висновку, що згаданий наказ не відповідає та суперечить вимогам абзацу третього пункту 81.1 ст.81 ПК України, тому у відповідача були відсутні будь-які підстави для проведення перевірки позивача за наказом від 26.09.2023 р. №1178-п, що є істотним порушенням в частині не дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, а отже, законні підстави для призначення і проведення фактичної перевірки згідно до такого наказу в магазині де проводить господарську діяльність позивач за адресою: АДРЕСА_2 у відповідача були відсутні.
Враховуючи наведене, встановлення судом істотного порушення відповідачем процедури призначення і проведення фактичної перевірки, яка наведена вище, суд приходить до висновку, що наведені вище процедурні порушення відповідачем вимог податкового законодавства тягнуть за собою протиправність прийняття контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, які, у даному випадку, є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої незаконної перевірки.
Наведений правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у п.47 його постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, яка є застосовною і до даних правовідносин у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00075030704 від 24.10.2023року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівля, громадського харчування та послуг» видача невідповідного розрахункового документа в розмірі 13390,80 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
За правилами п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
В пункті 2.2.8 акта перевірки зазначено: перевіркою встановлено, що при співставленні даних Х-звіту РРО від 29.09.2023 - «картка/безготівка - 0» та Х-звіту з платіжного терміналу від 29.09.2023 - «сума за 787 розрахунковими операціями 133 900,80 грн.», встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО та невидача покупцям документів встановленого зразка, при здійсненні розрахункових операцій з продажу товарів з використанням банківських карток через встановлений в магазині платіжний термінал, на загальну суму розрахункових операцій 133 900,80 грн.
Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів; Порядок подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок); форму Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма № ЗВР-1)та Інструкцію щодо його заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350) (далі - Положення №13).
Згідно з п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в
Верховний Суд в постанові від 03.11.2023 у справі №640/23582/21 сформулював правову позицію щодо застосування норм пункту 4 розділу ІІ Положення №13.
Зокрема, Верховний Суд вказав, що суб'єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 (нумерація рядків фіскального чеку в редакції до липня 20221 року) лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з'єднаний з РРО, господарюючий суб'єкт не зобов'язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу встановленим вимогам, як порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідач, під час проведення перевірки не з'ясовував питання з'єднання платіжного терміналу з РРО та відповідно можливість здійснити видачу розрахункового документу при здійсненні розрахункових операцій з продажу товарів з використанням банківських карток через встановлений в магазині платіжний термінал.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, обов'язкова програмна інтеграція і з'єднання кожного платіжного терміналу із реєстратором розрахункових операцій чинним законодавством не передбачена, а так само не передбачено, що кількість платіжних терміналів, що використовуються суб'єктом господарювання, повинна відповідати кількості реєстраторів розрахункових операцій.
Зазначене підтверджується, зокрема, нормами Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" від 29 вересня 2010 року № 878, що була дійсно на момент проведення спірної фактичної перевірки, відповідно до пункту 1 якої кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про невідповідність розрахункових документів вимогам закону через відсутність у них в якості обов'язкових реквізитів рядків 11-18 є безпідставними, а в діях позивача відсутні будь-які правопорушення щодо неналежного підтвердження виконання розрахункових операцій.
Наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2020 №306 Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 передбачено, що до 01 серпня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.
Щодо зазначеного суд погоджується з доводами позивача, що дана норма зобов'язала виробників (постачальників) в строк до 01.08.2021p. доопрацювати реєстратори розрахункових операцій з метою забезпечення відображення в фіскальних чеках нових обов'язкових реквізитів, передбачених Наказом № 306.
Тобто, вказана норма стосується саме виробників (постачальників) РРО, а не суб'єктів господарювання. При цьому, таке доопрацювання виробниками РРО має бути здійснено лише у разі наявності технічних можливостей.
Окрім іншого, суд зазначає, що ані Законом України № 265, ані Положенням від 05 листопада 2014 року № 705, так як і Положенням № 13 недолік реквізиту розрахункового документа не прирівнює до відсутності розрахункового документа як такого. Зокрема, судом зазначається, що окремі недоліки програмування не становлять складу правопорушення.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах відбувся.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
За змістом Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" правопорушенням є здійснення розрахункових операцій за відсутності розрахункового документа як такого, а не здійснення таких операцій на підставі розрахункових документів, що містять окремі недоліки, які не впливають ні на зміст розрахункової операції, ні на зміст платіжної операції.
Статтею 17 Закону не передбачено відповідальності за порушення правил оформлення розрахункових документів, а отже, застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним.
Відтак, наявні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00075040704 від 24.10.2023 року.
З приводу проведення позивачем РО через РРО без зазначення коду товарної підкатегорії з УКТЗЕД при продажу підакцизних товарів згідно додатку до акту перевірки, судом враховується наступне.
У відповідності до пункту 7 частини 1 ст.17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції, зокрема, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно зУКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено, судом зі змісту додатку до акту перевірки дійсно у переліку виданих позивачем фіскальних чеків при реалізації підакцизних товарів (пиво) відсутні відомості про зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.
На спростування змісту вказаного додатку до акту перевірки та виявленого порушення позивачем жодних доказів суду не надано.
А відповідно, із наведеного слідує, що реалізація позивачем підакцизного товару без зазначення у розрахунковому документі коду товарної підкатегорії УКТЗЕД становить склад правопорушення, за яке для позивача настає фінансова відповідальність у розмірі, визначеному п.7 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР.
Разом з тим, оскільки судом у даній справі було встановлено незаконність проведення фактичної перевірки, а саме: допущення відповідачем істотних порушень процедури її проведення, тому її результати оформлені актом перевірки від 04.10.2023 з додатком до акту перевірки не є допустимими доказами у розумінні ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, не беруться судом до уваги, а відповідно, такі результати перевірки, викладені у згаданому акті перевірки, не можуть бути і підставами для притягнення позивача до фінансової відповідальності за наслідками такої перевірки за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та вищенаведених норм чинного законодавства у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00075040704 від 24.10.2023 року,
- податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00075030704 від 24.10.2023 року.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1391,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО