04 квітня 2024 року м.Київ № 320/42346/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, треті особи: Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 325 000, 00 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області подати Київському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду на протязі 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає протиправну невиплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (Постанова №168), починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про те, що відповідно до "Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.08.2020 №384 (Порядок №384), підставою для виплати грошового забезпечення є відповідний наказ, водночас грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби судової охорони або територіального управління Служби. Однак такі накази не видавались, у кошторисах відповідні витрати з Державного бюджету України не передбачались, Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником бюджетних коштів для Служби судової охорони необхідні бюджетні призначення не виділялись. За твердженням представника відповідача, ТУ ССО у м. Києві та Київській зверталось до розпорядника коштів вищого рівня Служби судової охорони з метою виділення фінансування для виплати, встановленої Постановою №168, додаткової винагороди, проте на відповідні звернення Служби судової охорони та Державної судової адміністрації, кошти виділені не були.
Третя особа, Служба судової охорони теж заперечує проти задоволення позову та зазначає про те, що керівництвом Служби проводиться робота з метою отримання з резервного фонду Держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168, після надходження яких одразу будуть видані відповідні накази і додаткова винагорода у найкоротший строк буде виплачена співробітникам Служби. Третя особа наголошує також на пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з цим позовом, установленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки суми додаткової винагороди входять до складу грошового забезпечення позивача, мали бути виплаченими при здійсненні остаточного розрахунку при звільненні, а первісно право на їх виплату порушено при виплаті грошового забезпечення, починаючи з лютого 2022 року.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Фактично порушення прав позивача відбулось до 19.07.2022, тобто до дати внесення змін до статті 233 КЗпП України щодо застосування строку звернення до суду у спорах про оплату праці.
У заявленому спорі суд вважає правомірним застосування частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Однак, частина четверта статті 3 КАС України встановлює виключення з вищенаведеного правила, зазначаючи, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Крім того, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Оскільки право на виплату у належному розмірі сум додаткової винагороди виникло до 19.07.2022, тобто до внесення змін у статтю 233 КЗпП України, а після вказаної дати відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, враховуючи, що позов подано під час дії карантину, суд вважає, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущено.
Застосування судом статті 122 КАС України, статті 233 КЗпП України з урахуванням пункту першого глави XIX вказаного Кодексу, відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 04.05.2023 у справі № 560/3294/22.
Третя особа, ДСА України не скористалася правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Згідно з довідкою ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 01.11.2023 №559 ОСОБА_1 проходить службу у Службі судової охорони на посаді контролера ІІ категорії 2 відділення12 взводу охорони 3 підрозділу охорони ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
У довідці ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 30.10.2023 №312 указано, що загальна сума доходу позивача в період з 01.02.2022 по 31.10.2023 становить 333 483,43 грн без нарахування додаткової винагороди.
Враховуючи відзив відповідача та наявні в матеріалах судової справи докази, згідно з частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд розцінює визнаною обставиною невиплату позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди на підставі Постанови №168, тому ця обставина не потребує доказування.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати з 24.02.2022 до 20.01.2023 додаткової винагороди на підставі Постанови №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено: зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення (пункт 22 частини першої статті 4); при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина третя статті 291).
Верховним Судом ухвалено рішення від 06.04.2023 справа №260/3564/22 (набрало законної сили 21.09.2023) за позовом особи до Закарпатського окружного адміністративного суду до ТУ ССО у Закарпатській області про визнати протиправними дій ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов'язання ТУ ССО у Закарпатській області здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022.
У справі №260/3564/22 Верховний Суд визначив ознаки типової справи: позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник унаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом спору є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Крім того, Верховним Судом виокремлено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права і порядок застосування таких норм у зразковій справі №260/3564/22, зокрема, застосування Постанови №168 у посутньому зв'язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (Закон №1402-VIII), нормами Порядку №384 та "Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану", затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396) належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022. При цьому на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.
З огляду на склад учасників розглядуваної справи №320/42346/23: позивач - співробітник ТУ ССО у м. Києві та Київській області, відповідач - ТУ ССО у м. Києві та Київській області; предмет спору - визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168, зобов'язання нарахувати таку та виплатити таку допомогу з 24.02.2022, а також стягнення її на користь позивача з ДСА України; підстави позову, в тому числі - стаття 43 Конституції України, статті 161, 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Постанова №168, суд доходить висновку, що розглядувана справа відповідає ознакам зразкової справи №260/3564/22, відповідно під час розгляду типової справи №320/42346/23 суд зобов'язаний урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22.
Ухвалюючи рішення в зразковій справі Верховний Суд проаналізував правове регулювання спірних відносин:
- статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;
- згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру;
- відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома);
- згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (частина перша); грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга);
- постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією;
- механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком №384, за змістом пунктів 4-7 якого, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункти 8, 10). До періодів, за які грошове забезпечення не виплачується віднесено, зокрема, час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (пункт 11). Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17);
- на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Уряд України ухвалив постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану, в тому числі співробітникам Служби судової охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пунктом 3). Постанова №168 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 (пункт 5);
- постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (набрала чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) внесені зміни до Постанови №168, зокрема: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць"; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів;
- Порядком №396 (набрав чинності з дня опублікування та застосовуються з 24.02.2022) визначено: додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком (пункт 3); додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пунктом 7); виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби (пункту 4).
Проаналізувавши наведені правові норми, Верховний Суд дійшов висновків про те, що з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
З урахуванням статті 165 Закону №1402-VIII, за якою грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, Порядку №384, яким до додаткових видів грошового забезпечення віднесено, зокрема, винагороди, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, виплату якої зобов'язалась здійснювати держава на період дії воєнного стану в Україні.
Надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи. Такий висновок зроблено з урахуванням положень статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 20.12.2017 №2-р/2017, в яких надавалось тлумачення наведеній нормі Основного Закону України, розглядалось питання дії нормативно-правових актів в часі та випадки, коли надання зворотної дії є неприпустимим, наголошувалось на необхідності дотримання складової принципу верховенства права - правовій передбачуваності.
Зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, якою розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, не змінили обсягу прав співробітника територіального управління Судової служби охорони на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню судом при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати. Так само пунктом 21 Постанови №168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою. Відповідно визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період (з 24.02.2022 по 22.09.2022) однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови № 168, а відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача на вказане право позивача не впливає.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 № Пз/990/4/22 (№ 260/3564/22) (щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони), залишеним без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Отже, вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди суд враховує таке.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Отже, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою №168.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 у розмірі 30000 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, від 02 червня 2022 року у справі №360/2838/20, Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («Суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та не довів правомірності своїх дій щодо невиплати додаткової винагороди за період 24.02.2022 по 20.01.2023.
Відтак, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області нарахувати і виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн на місяць за період 24.02.2022 по 20.01.2023.
При цьому суд зауважує, що задоволення позовних вимог в зазначеній частині є достатнім та належним способом захисту щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Саме такий спосіб захисту був застосований Верховним Судом у вищевказаній зразковій справі.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн з 24.02.2022 щомісячно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області (ідентифікаційний код 43162533, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Жилянська, буд.58-Б) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 починаючи з 24 лютого 2022 року щомісячно у розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.