про залишення позову без розгляду
05 квітня 2024 року Київ № 320/6164/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (надійшов 29.01.2024, зареєстрований в суді 03.02.2024, автоматизований розподіл здійснено 05.02.2024) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та здійсненні щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000, 00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.02.2023 та зобов'язати відповідача провести нарахування та здійснити щомісячну доплату до пенсії позивачу в сумі 2000, 00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.02.2023.
Ухвалою від 12.02.2024 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою позивачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.02.2023 по 28.07.2023 включно (останній день, що передує шести місяцям до дня звернення до суду) із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, за результатами вивчення змісту якої судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду в зазначеній частині позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів справи слідує, що позивач подав до відповідача заяву від 06.12.2023 (зареєстрована відповідачем 28.12.2023), відповідь на яку отримав листом від 09.01.2024.
Крім того, позивач подавав заяву до відповідача, яка зареєстрована 07.02.2023, у якій просив відновити спірну доплату до пенсії, однак стверджує, що відповіді на неї не отримав, тож строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Позивач зазначив, що на виконання рішення ОАСК у справі № 640/26858/21, у січні 2023 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії, за наслідками якого припинено спірну доплату.
У позові позивач стверджував, що про порушення своїх прав дізнався з відповіді відповідача від 09.01.2024, у зв'язку із чим уважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.
Із такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на таке.
За нормами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, сформовано такі висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено таке: «Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів…
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Із урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з 01.02.2023.
Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду та матеріали справи, суд не вбачає у повідомлених позивачем обставинах поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Судом установлено, що позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не зазначено про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Звернення позивача до відповідача не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду, а свідчить лише про початок реалізації позивачем дій, спрямованих на захист порушеного права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Отже звернення позивача до відповідача та отримання відповіді від 09.01.2024 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, ураховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу, суд ураховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, згідно з якою для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; у той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія і доплати до неї є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що вона виплачується у меншому розмірі.
За висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду в зазначеній частині позовних вимог.
Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки після відкриття провадження у справі, із урахуванням заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.02.2023 по 28.07.2023 включно, підстави пропуску цього строку не визнані поважними, суд доходить висновку про залишення позову в зазначеній частині без розгляду.
Одночасно суд роз'яснює, що в силу вимог частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у частині вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.02.2023 по 28.07.2023 - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім уповноваженим представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.