05 квітня 2024 року м. Київ № 320/18032/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії щодо відмови прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, яке зазначене у листі від 05.05.2023 № А-823/6/8010.4.1/1574-23;
зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС України у м. Києві та Київській області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства;
зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС України у м. Києві та Київській області документувати довідкою про реєстрацію особи громадянином України для отримання паспорта громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачем було отримано тимчасове посвідчення громадянина України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України. Разом із заявою про набуття громадянства України, позивач прийняв відповідне зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом 2х років. Водночас, зважаючи на те, що у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію України, консульські відділи на території України припинили діяльність, позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримання документу про припинення іноземного громадянства є неможливим з незалежних від нього підстав. Однак, відповідач відмовив у цьому. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки в разі неподання ним відповідних документів, при закінченні строку тимчасового посвідчення громадянина України, відповідач матиме підстави для припинення громадянства, що призведе до порушення його прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що декларація про відмову від іноземного громадянства подається особою в разі, коли протягом двох років з моменту подання клопотання про припинення іноземного громадянства, іноземною державою не надано такого документу. Водночас, позивачу було відмовлено у прийнятті декларації через відсутність підтвердження наявності визначених Законом № 2235-ІІІ незалежних причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, які є підставою для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
20.06.2023 до суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано на те, що позивач до повномаштабного вторгнення подав до консульства відповідне клопотання про відмову від громадянства та сплатив відповідних збір, що вказує на вчинення позивачем всіх максимально можливих дій, проте відзив на позовну заяву не містить жодних належних та обґрунтованих обставин, з посиланням на чинне законодавство, що давали б підстави для прийняття рішення про відмову в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із 2009 року постійно проживає в Україні, за національністю українець, має дружину та дитину - громадян України.
18.02.2020 позивач, відповідно до рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, набув громадянство України, що підтверджується тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_1 та довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 630\2020 від 19.02.2020. Разом із документами на набуття громадянства України, позивачем надано зобов'язання протягом двох років припинити громадянство російської федерації та подати до відповідача документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом цієї держави.
07.02.2022 після підготовки документів та оплати консульських зборів, позивач подав заяву про припинення іноземного громадянства до консульського відділу російського посольства в Україні та отримав відповідну довідку від 07.02.2022 № 269100537.
За визначеного порядку, прийняття рішення у спрощеному порядку відбувається у термін до шести місяців із дня подачі заяви та всіх необхідних документів.
Таким чином, позивач повинен був отримати відповідний документ про вихід із іноземного громадянства до 07.08.2022, втім, 23.02.2022 посольство росії припинило роботу в Україні, а 24.02.2022 росія розпочала широмасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини із росією.
Консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні із 23.02.2022 не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства.
Враховуючи, що позивач вчинив всі необхідні дії відповідно до Закону України «Про громадянство України», однак не отримав документу про вихід з іноземного громадянства, 27.04.2023 позивач письмово подав до відповідача декларацію про відмову від іноземного громадянства з поясненням причин відсутності документу про вихід іноземного громадянства, підставами подачі декларації про вихід із іноземного громадянства та проханням видати паспорт громадянина України.
Позивач вказує на те, що виходив із вимог законодавства про громадянство, якими передбачено, що у випадку неотримання документу про припинення іноземного громадянства за незалежних підстав, особа має право скористатися декларативним виходом із громадянства іноземної держави, у відповідності із абз. 16 ст. 1 Закону України «Про громадянство України».
Однак, 17.05.2023 позивач отримав відповідь, згідно якої йому було відмовлено у подачі декларації про вихід із іноземного громадянства, з підстав відсутності доказів про існування незалежних від позивача обставин, що унеможливлюють надання документу про вихід з іноземного громадянства.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).
Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» визначено, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Водночас, ст. 1 Закону № 2235-III визначає, що зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
За визначенням, наведеним у цій же статті, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури;
Також, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Зразок декларації про відмову від іноземного громадянства затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку» (далі - Наказ МВС № 715).
Відповідно до затвердженого Наказом МВС № 715 зразка заявник має зазначити в декларації строк, установлений законодавством іноземної держави, протягом якого заявник не отримав документ про припинення громадянства цієї держави.
Так, з огляду на матеріали справи, позивач набув громадянство України та прийняв на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, саме на позивача покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства.
Судом досліджено та не заперечується сторонами, що 07.02.2022 після підготовки документів та оплати консульських зборів, позивач подав заяву про припинення іноземного громадянства до консульського відділу російського посольства в Україні та отримав відповідну довідку від 07.02.2022 № 269100537, при цьому, позивач повинен був отримати документ про вихід із іноземного громадянства до 07.08.2022, втім, 23.02.2022 посольство росії припинило роботу в Україні, а 24.02.2022 росія розпочала широмасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини із росією. Консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні із 23.02.2022 не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства.
Згідно з п. п. 54 п. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань, дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, а також дипломатичним корпусом, акредитованим в Україні. За інформацією посольства російської федерації в Україні, розмір консульського збору за припинення громадянства російської федерації на момент набуття заявником громадянства України становив 1820 грн. що не перевищувало половину мінімальної заробітної плати на момент набуття громадянства України.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні п. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відтак, суд вважає, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку російської федерації.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом № 2235-III порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункти 117-119 Порядку).
Тобто, позивач зобов'язаний подати документ про припинення російського громадянства.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідних органів рф та сплата консульського збору), однак такі дії не призвели до результатів з незалежних від позивача причин, тому в такому випадку, законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації.
Згідно із ч. 21 ст. 9 Закону № 2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звертався до консульської установи російської федерації щодо припинення громадянства, заява останнього була прийнята, сплачений консульський збір та останнім взято на себе зобов'язання повернути національний документ громадянства російської федерації.
Положеннями частин 1, 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зважаючи на викладене, суд вважає цілком обґрунтованими побоювання позивача щодо можливого анулювання йому тимчасового посвідчення та втрати громадянства України, що стало наслідком подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При цьому, згідно пункту 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним декларації та протиправно фактично зобов'язав подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи ст. 245 КАС України та зазначає таке.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Суд констатує, що у даному випадку, немає підстав, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови прийняти декларацію та зобов'язавши відповідача повторно розглянути звернення щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової позиції викладеної судом та прийняттям відповідного рішення. У іншій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Під час розгляду даного спору в суді, відповідач не довів законності та обґрунтованості відмови у прийнятті від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства, при цьому, підстави, покладені в основу такого рішення, не відповідають ні фактичним обставинам справи, ні загальновизнаним обставинам припинення роботи посольства російської федерації в Україні через повномаштабне вторгнення та агресію проти України, що позбавляє позивача реальної можливості отримати документ про вихід з іноземного громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо відмови ОСОБА_1 прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, про що зазначено у листі від 05.05.2023 № А-823/6/8010.4.1/1574-23.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС України у м. Києві та Київській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.