04 квітня 2024 року № 320/6449/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ, ідентифікаційний код: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області №1039500002891 від 04.01.2022 та №103950002891 від 19.01.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та визнати дії ГУ ПФУ у Київській області щодо неприйняття рішення за моєю заявою від 04.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з досягненням нею віку, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась з відповідною заявою до відповідача від 10.01.2022. За результатами повторних звернень позивача їй повідомлялося про необхідність подачі нових документів, результатом чого, згідно пояснень позивача, є призначення пенсії не з дати досягнення пенсійного віку, а з 28.03.2022.
Позивач стверджує про протиправність дій відповідача з призначення їй пенсії за результатами розгляду заяви від 28.03.2022 у зв'язку із зверненням її із заявою про призначення пенсії 10.01.2022.
Позивач стверджує, що отримала спірні рішення лише у липні 2022, з яких і дізналась про підстави відмови їй, зокрема у призначенні пенсії за наслідками розгляду первинної заяви.
На думку позивача, така позиція органу Пенсійного фонду України є протиправною та порушує її право на своєчасне призначення пенсії, що змусило її звернутися до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі №320/6449/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що 04.01.2022 та 12.01.2022 позивач зверталась із заявами встановленого зразка про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону №1058. Проте, за наслідками розгляду її заяв у призначенні пенсії за віком було відмовлено з огляду на ненадання нею уточнюючих довідок. Відповідач зауважив, що пенсію позивачу призначено за результатами розгляду її заяви від 28.03.2022, а тому відсутні підстави для призначення пенсії з 17.10.2021.
Ухвалою від 31.10.2023 від сторін витребувано докази по справі..
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 22.09.2022.
Позивачкою укладено шлюб відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 03.09.2022, що призвело до зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Заявою від 04.01.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням ГУ ПФУ від 04.01.2022 №103950002891 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. В означеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки особисті дані заявниці не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_4 );
- стаж з 11.08.2003 не зараховано у подвійному розмірі, оскільки у довідці від 26.08.2021 №64 не зазначено перебування у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3-х річного віку.
До пільгового стажу не зараховано:
- період роботи відповідно довідки від 26.08.2021 №64, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку №637, а саме: відсутній підпис посадової особи - в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5 ; зазначено, що працює по теперішній час 31.01.2010; зазначено «працювала повний робочий» - не дописано «день».
Заявою від 12.01.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням ГУ ПФУ від 19.01.2022 №103950002891 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що необхідний пільговий стажу за Списком №2 становить 10 років; пільговий стаж відсутній; документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано період з 11.08.2003 по 30.09.2021, оскільки довідка від 11.01.2022 №5, уточнююча, пільговий характер роботи, не відповідає Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме, відсутня інформація щодо повної зайнятості протягом робочого дня, не зазначено класифікатор посади та узагальнення стажу. Для зарахування періоду роботи з 11.03.2008 по 30.09.2021 до пільгового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про пільговий характер роботи згідно з Додатком №5 до Порядку №637.
Заявою від 28.03.2023 позивачка звернулась до ГУ ПФК про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
На підставі означеної заяви позивачці призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 28.03.2022.
Листом ГУ ПФУ від 30.04.2022 №1000-0202-8/39361 на звернення позивачки повідомлено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.03.2022.
04 січня 2022 року та 12 січня 2022 року позивачка зверталась із заявами встановленого зразка для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону №1058. За результатами розгляду наданим нею документів винесено відмови. За результатами розгляду заяви від 28.03.2022 позивачці було призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 28.03.2022.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем рішень про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зокрема 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі по тексту - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку про наявність у жінок, зайнятих повний робочий день на роботах за списком № 2 після досягнення 53 років і 6 місяців при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, якщо вони народилися з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульовано положеннями статті 44 Закону №1058, за умовами якої призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Тобто, умовою для призначення пенсії за віком з дня, наступного за днем досягнення особою пенсійного віку, є її звернення до органу ПФУ за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку. При цьому, у випадку неподання заявником необхідних документів на пенсійний орган (у даному випадку на відповідача) покладено обов'язок письмового повідомлення заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис та у випадку подання таких документів у тримісячний строк, пенсія призначається з дати звернення.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105. Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії; документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Положеннями пункту 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначених норм слідує, що надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 17.10.2021 позивачка досягла віку 53 роки 6 місяців.
Позивачка вперше звернулась до ГУ ПФУ у Київській області 04.01.2022 із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Відповідно до розписки-повідомлення до означеної заяви нею було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт; диплом; довідку про заробітну плату №114 від 02.10.2021; довідку про зміну назви організації №115 від 02.10.2021; документи про місце проживання №125 від 18.08.2021; документи про стажу, визначені Порядком №637 №114 від 02.10.2021 та №65 від 26.09.2021; інший документ №05-65/170 від 10.08.2021 та №05-03/197 від 10.08.2021, №05-05/169 від 16.08.2021, №04 від 26.08.2021; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка НОМЕР_4 .
Суд зауважує, що ні заява, ні розписка не містять відміток про ненадання позивачкою документів, необхідних для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, як і відсутні докази письмового повідомлення про те, які документи необхідно подати додатково. Неповідомлення відповідачем про ненадання позивачкою документів, необхідних для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 унеможливило виправлення виявлених недоліків шляхом подання документів, яких не вистачало, у тримісячний строк, що мало наслідком відмову у призначенні пенсії за віком позивачці з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку.
На противагу означеним обставинам відповідач за наслідками розгляду заяви позивачки від 04.01.2022 прийняв спірне рішення від 04.01.2022 №103950002891, тобто у день подання нею заяви, без письмового повідомлення її про те, які документи необхідно подати додатково, та, відповідно, без надання позивачці часу для подачі таких документів.
Подання позивачкою заяви про призначення пенсії 04.01.2022, тобто протягом 3 місяців з дня виникнення у неї права на призначення пенсії за віком, свідчить про наявність підстав для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, за умови наявності достатнього страхового (не менше 25 років) та пільгового стажу (не менше 10 років).
Досліджуючи підстави відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, зазначені у спірному рішенні 04.01.2022 №103950002891, суд зазначає, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. В означеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки особисті дані заявниці не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_4 );
- стаж з 11.08.2003 не зараховано у подвійному розмірі, оскільки у довідці від 26.08.2021 №64 не зазначено перебування у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3-х річного віку.
До пільгового стажу не зараховано:
- період роботи відповідно довідки від 26.08.2021 №64, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку №637, а саме: відсутній підпис посадової особи - в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5 ; зазначено, що працює по теперішній час 31.01.2010; зазначено «працювала повний робочий» - не дописано «день».
Щодо незарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки особисті дані заявниці не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_4 ), суд зазначає таке.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_4 вбачається, що позивачка навчалась у період з 01.09.1985 по 30.09.1987. Також містяться відомості про періоди її трудової діяльності з 15.10.1987 по 13.09.1989, з 01.01.1991 по 01.07.2000, з 01.07.2000 по 01.08.2003. З 11.08.2003 позивачка була прийнята на посаду молодшої палатної сестри БДЗ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », назву якого змінено на ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України. Відомості про звільнення позивачки відсутні. Титульна сторінка означеної трудової книжки містить відомості про власника « ОСОБА_6 ».
На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162, відповідно до пункту 2.1 якої заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване підприємство, установа, організація та офіційною мовою СРСР.
Згідно пунктів 2.2, 2.3, 1.4 означеної Інструкції заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13, 18 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивачки є її трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відтак, усі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що означені норми стосуються неправильних або неточних даних про періоди роботи та не стосуються незначних описок, якщо власне період роботи визначений чітко та недвозначно.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивачки, судом встановлено, що титульна сторінка заповнена російською мовою, що відповідало вимогам заповнення трудової книжки станом на дату її заповнення. При цьому, жодних виправлень чи неточностей у записи про прийняття позивачки на роботу та звільнення не містять та у відповідача не було зауважень до таких записів станом на дату винесення спірного рішення від 04.01.2022.
Щодо невідповідності особистих даних заявниці паспортним даним в частині написання у трудовій книжці імені позивачки « ОСОБА_7 » імені на 2 сторінці паспорта - « ОСОБА_7 », суд зазначає, що дійсно у трудовій книжці НОМЕР_4 на титульній сторінці вказано ім'я російською мовою « ОСОБА_7 ». На другій сторінці належного позивачці паспорта серії НОМЕР_5 вказано ім'я « ОСОБА_7 », на першій сторінці - ОСОБА_7 .
Водночас, на переконання суду, у спірному випадку мова йде про одну і ту ж особу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який співпадає в означених документах, але має місце різне написання імені російською мовою в окремих документах, виданих позивачці. Разом з тим, на переконання суду, допущення іншого написання російською мовою імені в трудовій книжці та паспорті не можуть бути підставою для незарахування періоду її роботи до страхового та пільгового стажу стажу.
Крім того, як вже зазначалось судом, відповідальність за заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не на працівника, що підтверджується численною практикою Верховного Суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для незарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки особисті дані заявниці не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_4 ).
Щодо незарахування стажу позивачки з 11.08.2003 у подвійному розмірі, оскільки у довідці від 26.08.2021 №64 не зазначено перебування у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3-х річного віку, суд зазначає таке.
З наявної в матеріалах пенсійної справи частини копій довідок від 26.08.2021 №64, виданих Державним закладом «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» МОЗ України» вбачається, що вона видана ОСОБА_9 про те, що вона працює в ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України на посаді молодшої медичної сестри палатної з 11.08.2003 по теперішній час, який є санаторно-курортною установою для лікування дітей віком від 7 до 17 років хворих на туберкульоз органів дихання, в тому числі на активний туберкульоз дітей і підлітків із груп ризику щодо виникнення туберкульозу. Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
У спірному рішенні від 04.01.2022 відповідачем зазначено про відсутність в означеній довідці інформації про перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до 3-х річного віку як підставу для незарахування періоду її роботи з 11.08.2003 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788.
Довідкою від 11.01.2022 №6, виданою ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України, підтверджено, що позивачка у відпустці за власний рахунок не перебувала.
Також матеріали пенсійної справи містять копії довідок від 26.08.2021 №64, видані ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України, в яких міститься інформація, відповідно до якої позивачка у відпустці за власний рахунок не перебувала. Відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем довідок від 26.08.2021 №64 із зазначенням такої інформації унеможливлює встановлення судом дати отримання ГУ ПФУ екземпляру довідки від 26.08.2021 №64, в якій була наявна інформація щодо того, що позивачка у відпустці за власний рахунок не перебувала.
При цьому, незважаючи на відсутність в матеріалах справи довідок від ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України, які б підтверджували перебування позивачки у відпустках по догляду за дитиною до 3-х річного віку, роздруківкою форми РС-право підтверджено зарахування у подвійному розмірі періодів роботи позивачки з 11.08.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 08.07.2004, з 09.07.2004 по 24.04.2006, з 25.04.2006 по 17.04.2016, з 18.04.2016 по 07.12.2016, з 08.12.2016 по 07.12.2021.
З означених доказів суд виснував, що відсутність станом на 04.01.2022 у довідці від 26.08.2021 №64 інформації щодо перебування позивачки у відпустках по догляду за дитиною до 3-х річного віку не вплинула б на наявність чи відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у подальшому (28.03.2022) без наявності такої інформації позивачці було призначено означений вид пенсії.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю станом на 04.01.2022 у довідці від 26.08.2021 №64 інформації щодо перебування позивачки у відпустках по догляду за дитиною до 3-х річного віку.
Водночас, наявність у частині довідок від 26.08.2021 №64 інформації про те, що позивачка не перебувала у відпустці за власний рахунок та неможливість встановлення судом дати, з якої така інформація з'явилась в матеріалах пенсійної справи, у суду є підстави вважати про протиправність висновків відповідача щодо наявності підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з означеної підстави.
Додатково суд вважає за доцільне зауважити, що навіть за відсутності у відповідача такої інформації станом на 01.04.2022 у випадку виконання покладеного на нього обов'язку письмового повідомлення позивачки як заявниці про відсутність документів та надання їй часу для подачі їх подачі, виходячи з матеріалів пенсійної справи, означена інформація була б нею подана, що мало б наслідком призначення їй пенсії. Проте, як вже зазначалося судом, відповідач, проігнорувавши положення пункту 1.8 Порядку №22-1, не повідомив письмово позивачку про подання нею не всіх необхідних документів.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи відповідно довідки від 26.08.2021 №64, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку №637, а саме: відсутній підпис посадової особи - в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5 ; зазначено, що працює по теперішній час 31.01.2010; зазначено «працювала повний робочий» - не дописано «день», суд зазначає таке.
Судом встановлено, що довідка від 26.08.2021 №64 видана позивачці про те, що дійсно вона працює в ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України на посаді молодшої медичної сестри палатної з 11.08.2003 по теперішній час із зазначенням про зарахування роботи в інфекційних закладах до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788. Тобто, означена довідка видана з метою підтвердження наявності у позивачки права на зарахування періоду її роботи у ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788.
Додатком №5 до Порядку №637 є уточнююча довідка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, яка видається у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються.
Такою довідкою є видана ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України довідка від 26.08.2021 №65 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Дослідивши означену довідку, судом встановлено, що виявлені до неї зауваження ГУ ПФУ у Київській області мають місце, а саме: відсутній підпис посадової особи - в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5 ; зазначено, що позивачка працює по теперішній час 31.01.2010; зазначено «працювала повний робочий» - не дописано «день».
Водночас, на переконання суду, означені недоліки є технічними, які можливо було б виправити (та було виправлено у подальшому шляхом подачі позивачкою довідки від 11.01.2022 №5) за умови виконання відповідачем імперативно встановленого обов'язку письмового повідомлення позивачки як заявниці про відсутність документів та надання їй часу для подачі їх подачі.
Проте, як вже зазначалося судом, відповідач, проігнорувавши положення пункту 1.8 Порядку №22-1, не повідомив письмово позивачку про подання нею не всіх необхідних документів, а саме, про відсутність належним чином оформленої довідки з виправленими технічними недоліками за формою, визначеною додатком №5 до Порядку №637, наслідком чого стало позбавлення її права своєчасне призначення пенсії на підставі первинно поданої заяви.
Додатково суд зауважує, що наявність технічної описки у даті « 31.01.2010» в контексті трудових відносин позивачки з ДЗ «ДС(С)С «Барвінок» МОЗ України, які тривали станом на дату звернення її до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, жодним чином не впливає на підтвердження наявного у неї трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а факт перебування у трудових відносинах також підтверджується відсутністю запису у трудовій книжці про звільнення та довідкою №64 від 26.08.2021, в якій зазначено, що позивачка «…працює… по теперішній час…».
Відсутність слова «день» в контексті характеру роботи позивачки з надання допомоги туберкульозним хворим дітям повний робочий день, на переконання суду, є технічною помилкою та не може бути самостійною підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за умови підтвердження наявності у неї на те правових підстав.
Відсутність в означеній довідці підпису в.о. головного бухгалтера В.В. Мельник могла бути та була в подальшому усунута позивачкою шляхом подання нової довідки. Проте, як вже зазначалося судом, відповідач позбавив позивачку можливості усунення такого недоліку.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що зазначені у спірному рішенні від 04.01.2022 недоліки довідки від 26.08.2021 №65, яку відповідач зазначив у рішенні як довідку №64, є формальними та не можуть бути підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах у випадку підтвердження наявності у неї необхідних страхового та пільгового стажу, а також досягнення нею пенсійного віку.
Інших підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах спірне рішення від 04.01.2022 не містить.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 04.01.2022 №103950002891 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 як таких, що знайшли своє документальне та нормативне підтвердження під час судового розгляду справи.
З наданої відповідачем інформації за формою РС-право станом на 31.12.2021 у позивачки наявний страховий стаж понад 52 роки, пільговий стаж за списком №2 склав понад 31 рік, та у зв'язку з досягненням нею пенсійного віку 16.10.2021 і первинним зверненням до ГУ ПФУ 04.01.2022, тобто у тримісячний строк з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, за відсутності жодних інших зауважень у спірному рішенні від 04.01.2022, крім спростованих під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17.10.2021, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 04.01.2022, з метою ефективного захисту її прав суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17.10.2021.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 19.01.2022 №103950002891, яким позивачці повторно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, суд зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за наслідками розгляду відповідачем первинно поданої позивачкою заяви від 04.01.2022 рішенням від 04.01.2022 №103950002891 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку, а також стажу з 11.08.2003 у подвійному розмірі, а також у зв'язку з невідповідністю довідки від 26.08.2021 №64 формі, встановленій додатком №5 до Порядку №637.
При цьому, судом визнано протиправним та скасовано рішення від 04.01.2022 №103950002891 у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах та спростування заявлених у ньому підстав для відмови у призначенні такої пенсії.
Водночас, зі спірного рішення від 19.01.2022, прийнятого за наслідками повторного звернення позивачки за призначенням їй пенсії, вбачається про повторну відмову з підстав відсутності необхідного пільгового стажу та не зарахуванням до пільгового стажу періоду з 11.08.2003 по 30.09.2021, оскільки довідка від 11.01.2022 №5 не відповідає Додатку №5 до Порядку №637, а саме, відсутня інформація щодо повної зайнятості протягом робочого дня, не зазначено класифікатор посади та узагальнення стажу.
Питанню відсутності інформації щодо повної зайнятості протягом робочого дня вже надана оцінка в межах аналізу спірного рішенні від 04.01.2022 шляхом зазначення про наявність технічної описки, яка не впливає на результати розгляду справи.
Також підставою для відмови у прийнятті означеної довідки вказано не зазначення класифікатора посади та узагальнення стажу, яка відхиляється судом з огляду на відсутність зауважень у відповідача до попередньо наданої довідки з таких підстав.
Крім того, приймаючи спірне рішення від 19.01.2022, відповідачем також порушено вимоги пункту 1.8 Порядку №22-1 - не повідомлено письмово позивачку про подання нею не всіх необхідних документів, а саме, про відсутність належним чином оформленої довідки з виправленими технічними недоліками за формою, визначеною додатком №5 до Порядку №637, наслідком чого стало позбавлення її права своєчасне призначення пенсії на підставі повторно поданої заяви.
Враховуючи означене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення від 19.01.2022 №103950002891.
Додатково суд зауважує, що відповідно до пояснень, викладених в адміністративному позові, про прийняті відповідачем рішення від 04.01.2022 та від 19.01.2022 їй не було відомо, а у телефонних розмовах працівниками ГУ ПФУ у Київській області повідомлялось про необхідність подачі додаткових документів. При цьому, подання таких документів 19.01.2022 та 28.03.2022 згідно матеріалів справи оформлено як подання повторно заяв про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 31.10.2022 судом витребувано у відповідача, зокрема докази направлення та вручення позивачці рішень ГУ ПФУ у Київській області від 04.01.2022 №103950002891, від 19.01.2022 №103950002891 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, такі докази надані не були.
Частиною дев'ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем витребуваних доказів направлення та вручення позивачці спірних рішень від 04.01.2022 та від 19.01.2022 без поважних причини, суд вважає за можливе визнати факт відсутності таких доказів, що, в свою чергу, свідчить про не направлення позивачці спірних рішень.
В свою чергу, не направлення спірного рішення від 04.01.2022 позбавило позивачку можливості усунути зазначені у ньому недоліки та, як наслідок, отримати пенсію з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, а не з дати третього звернення до ГУ ПФУ у Київській області.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Водночас, за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.
З урахуванням означеного позовні вимоги в частині та визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо неприйняття рішення за моєю заявою від 04.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції про сплату від 21.07.2022 №62409901, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №1039500002891 від 04.01.2022 та №103950002891 від 19.01.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, адреса: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 04.04.2024
Суддя Панченко Н.Д.