ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"05" квітня 2024 р. Справа № 300/2301/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 08.02.2024 включно; зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2022 - 2024 роки), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн., на 2023 рік - 2684,00 грн., на 2024 рік - 3028,00 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з 22.06.2022 по 08.02.2024 включно; зобов'язати нарахувати та сплатити недоплачені протягом 2022 - 2024 років суми грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн., на 2023 рік - 2684,00 грн., на 2024 рік - 3028 грн. з врахуванням вже сплаченого грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024 включно; зобов'язати нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024 включно; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за 19 місяців військової служби з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2024 рік - 3028 грн.; зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за 19 місяців військової служби з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік - 3028,00 грн.; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі грошової компенсації за 15 днів невикористаної основної щорічної відпустки у 2022 році та за 20 днів у 2023 році (всього 35 днів за два роки), з урахуванням прожиткового мінімумів для працездатних осіб на 2024 рік - 3028 грн.; зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 15 днів невикористаної основної щорічної відпустки у 2022 році та за 20 днів у 2023 році (всього 35 днів за два роки), з урахуванням прожиткового мінімумів для працездатних осіб на 2024 рік - 3028,00 грн.; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2023 - 2024 роки, як учаснику бойових дій, тривалістю 28 календарних днів з урахуванням прожиткового мінімумів для працездатних осіб на 2024 рік - 3028,00 грн.; зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2023 - 2024 роки, як учаснику бойових дій, тривалістю 28 календарних днів з урахуванням прожиткового мінімумів для працездатних осіб на 2024 рік - 3028,00 грн.
Позовна заява подана до суду через систему "Електронний суд".
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі грошового забезпечення за період з 22.06.2022 по 08.02.2024 включно; зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення за 2022 - 2024 роки), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн., на 2023 рік - 2684,00 грн., на 2024 рік - 3028,00 грн. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти з 22.06.2022 по 08.02.2024 включно; зобов'язати нарахувати та сплатити недоплачені протягом 2022 - 2024 років суми грошового забезпечення з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2022 рік - 2481,00 грн., на 2023 рік - 2684,00 грн., на 2024 рік - 3028 грн. з врахуванням вже сплаченого грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024 включно; зобов'язати нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024 включно.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в період з 22.06.2022 по 08.02.2024 отримував грошове забезпечення з розрахунку затвердженого постановою №103, а саме розміри посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі №826/6453/18 визнано протиправним і скасовано п. 6 постанови №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови №704. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , то грошове забезпечення йому повинно було нараховуватись цією військовою частиною з 22.06.2022 по 31.12.2022, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік, з 01.01.2024 по 08.02.2024 з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024. Зазначає, що право на індексацію грошового забезпечення позивач набув під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, строк звернення до суду із позовом, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є, зокрема, порядок обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, із яких позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення за період з 22.06.2022 по 08.02.2024, а також нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024.
Водночас, заробітна плата виплачувалася позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за місяць червень, липень 2022 року позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за вказані місяці.
Надалі, позивач був обізнаний кожного місяця (за період з 22.06.2022 по 08.02.2024), у якому, на його переконання невірно обчислено розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, за кожний попередній місяць окремо, а також про не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 08.02.2024.
До суду із цим позовом позивач звернувся 29.03.2024.
Таким чином, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами щодо ненарахування та виплати не у повному розмірі грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату відповідних сум грошового забезпечення за період, що передує цьому строку (тобто за період з 22.06.2022 по 15.12.2023), а також щодо зобов'язання нарахувати та виплатити суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 включно.
Щодо твердження позивача про те, що оскільки позивач був виключений із списків військової частини НОМЕР_1 08.02.2024 (з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні), тому відповідно має право звернутися за захистом своїх прав у судовому порядку до 08.05.2024 включно, суд зазначає, що приписи статей 116, 233 Кодексу законів про працю України стосуються, зокрема, тримісячного строку звернення до суду саме щодо нарахованих, проте невиплачених сум грошового забезпечення при звільненні.
У спірному ж випадку позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у відповідному розмірі грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.
Щодо покликання позивача на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2023 №8-рп/2013 та №9-рп/2013, суд зазначає, що Конституційний Суд України у вказаних рішеннях надав тлумачення статті 233 Кодексу законів про працю України до змін, внесених Законом №2352-IX.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 161 КАС України, до позовної заяви, що оформлена у письмовій формі, додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з нормами частин 7 і 8 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини 9 статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Судом встановлено, що позивач всупереч вимогам частини 9 статті 44 КАС України не подав до суду докази надсилання ним листом з описом вкладення на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 копії позовної заяви з додатками. Докази надсилання позивачем до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 копії позову із додатками також відсутні.
Крім наведеного вище, відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із частинами 9, 10 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
У відповідності до пункту 113 розділу V «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Приписами підпунктів 15.1, 15.3. пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рада суддів України у рішенні від 05.08.2022 №26 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендувала судам у разі відсутності можливості у суді роздрукувати документи, що надійшли до суду в електронній формі через значний їх обсяг, звертатися до учасників судових проваджень з пропозицією додатково подати відповідні документи для суду у паперовій формі.
Цим самим рішенням Рада суддів України закликала усіх учасників судових проваджень:
- з розумінням поставитися до існуючих проблем фінансування судової гілки влади в умовах воєнного стану;
- при подачі значного обсягу документів до суду в електронній формі (понад 30 аркушів) - додатково подавати їх суду в паперовій формі.
Таким чином, з огляду на критичне фінансування судів в умовах воєнного стану при подачі позивачем до суду значного обсягу документів в електронній формі (понад 30 аркушів) слід додатково подавати їх суду в паперовій формі.
Однак, в порушення п. 4 ст. 161, ч. 9 ст. 18 КАС України до матеріалів позову не додано доказів в підтвердження доводів позовної заяви у паперовій формі, хоча повідомлення про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу (понад 30 аркушів) від 29.03.2024 ТОВ «Західтранспарк» отримало 29.03.2024 17:16 год.
З наведеного слідує, що учасник справи, визначаючи у позовній заяві про певні обставини, зобов'язаний при зверненні до суду подати відповідні докази, які ними засвідчуються.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161,169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказів надсилання Військовій частині НОМЕР_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.