09 квітня 2024 року Справа № 280/1175/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.12.2023 №084450008132 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком позивачу період роботи з 28.04.1978 по 01.12.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») відповідно до трудової книжки, а також період проходження військової служби з 24.04.1979 по 29.05.1981, та повторно розглянути заяву позивача від 19.12.2023 про призначення пенсії за віком.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з трудової книжки позивача вбачається, що в ній всі записи завірені печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») у спірний період з 28.04.1978 по 01.12.1997, тому вважаємо ці записи належним доказом підтвердження трудового стажу позивача. Відмічає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо та/або виникають сумніви у їх достовірності, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, однак відповідачем цього не було зроблено. Щодо не зарахування стажу за період проходження військової служби пояснює, що позивач з 24.04.1979 по 29.05.1981 проходив військову службу, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 . Однак, відповідачем період проходження позивачем служби при призначенні пенсії не був врахований, оскільки у військовому квитку від 17.04.1979 серії НОМЕР_1 прізвище позивача вказано (російською мовою) " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявника - " ОСОБА_3 ". Наголошує, що данні розбіжності містяться в одній літері прізвища заявника « ОСОБА_2 » і « ОСОБА_3 » та повністю збігаються з його ім'ям, по батькові та датою народження». На думку позивача, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Ухвалою судді від 09.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов також не визнав, 16.02.2024 через систему «Електронний суд» направив відзив на позовну заяву (вх. №7731), у якому звертає увагу суду, що в позовній заяві позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 28.04.1978 по 01.12.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 колгосп «Україна», з лютого 1995 КСП «Україна») відповідно до трудової книжки, але трудова книжка ОСОБА_1 містить такі записи: з 28.04.1978 по 28.05.1982 працював в колгоспі ім. «Жданова» (в зазначеному періоді міститься запис про проходження військової служби в лавах Радянської армії з 24.04.1979 по 31.05.1981 без зазначення підстави запису); з 29.05.1982 по 21.07.1985 - не працює; з 22.07.1985 по 25.03.1995 працював в колгоспі ім. «Жданова» (з 27.06.1989 колгосп «Україна»), встановлений мінімум трудоднів у 1994 році не відпрацьовано без поважної причини; з 26.03.1995 по 25.06.1997 - не працює; з 26.06.1997 по 01.12.1997 працював в КСП «Україна», тобто додатково потребують уточнення довідкою періоди роботи: з 28.04.1978 по 28.05.1982 в колгоспі ім. «Жданова» через те, що не всі записи про трудову участь у громадському господарстві засвідчені печатками та підписами відповідальних осіб; з 22.07.1985 по 25.03.1995 в колгоспі ім. «Жданова» (з 27.06.1989 колгосп «Україна») - не всі записи про трудову участь у громадському господарстві засвідчені печатками та підписами відповідальних осіб, запис про звільнення не засвідчено печаткою; з 26.06.1997 по 01.12.1997 в КСП «Україна» - у зв'язку з відсутністю повної підстави прийому на роботу (не зазначено дату протоколу на прийом), запис про звільнення не засвідчено печаткою та підписом відповідальної особи. Стверджує, що проходження військової служби з 24.07.1979 по 29.05.1981 не можливо зарахувати до страхового стажу згідно з військовим квитком від 17.04.1979 серії НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 ». Саме через відсутність необхідного страхового стажу ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Луганській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з рішенням від 22.12.2023 №084450008132, тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
29.01.2024 позивач скерував до суду відповідь на відзив (вх. №4624), аналогічну за змістом поданій позовній заяві.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 19.12.2023 до відділу обслуговування громадян № 12 (сервісного центру) з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 22.12.2023 №084450008132 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 20 років. В обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що до страхового стажу не зараховано період: проходження військової служби з 24.04.1979 по 29.05.1981 згідно з військовим квитком від 17.04.1979 серії НОМЕР_1 , оскільки прізвище " ОСОБА_2 " (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявника; роботи за трудовою книжкою колгоспника від 29.04.1978 №1020, оскільки на титульному аркуші не зазначено число та місяць народження, прізвище не відповідає паспортним даним та не всі записи про трудову участь у громадському господарстві засвідчені печатками та підписами відповідальних осіб (підлягає уточненню довідкою).
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема,: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1 та 3 ст.44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд враховує, що згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наведені положення свідчать про те, що законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі по тексту - Основні Положення).
Відповідно до п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п.8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Судом встановлено, що підставою для відмови пенсійним органом позивачу у призначенні пенсії за віком стала відсутність у нього достатнього страхового стажу, визначеного в ст. 26 Закону №1058-IV. Зокрема, відповідачем не враховано до стажу період роботи за трудовою книжкою колгоспника від 29.04.1978 №1020, оскільки на титульному аркуші не зазначено число та місяць народження, прізвище не відповідає паспортним даним та не всі записи про трудову участь у громадському господарстві засвідчені печатками та підписами відповідальних осіб (підлягає уточненню довідкою).
Надаючи оцінку твердженню про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 28.04.1978 по 01.12.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки позивача №1020 від 29.04.1978, вона за своєю формою є трудовою книжкою колгоспника та в ній за спірний період містяться записи наступного змісту щодо періодів трудової діяльності позивача:
з 28.04.1978 по 28.05.1982 працював в колгоспі ім. «Жданова» (в зазначеному періоді міститься запис про проходження військової служби в лавах Радянської армії з 24.04.1979 по 31.05.1981 без зазначення підстави запису);
з 22.07.1985 по 25.03.1995 працював в колгоспі ім. «Жданова» (з 27.06.1989 колгосп «Україна»),
з 26.06.1997 по 01.12.1997 працював в КСП «Україна».
Тобто, із записів трудової книжки колгоспника судом встановлено, що у період з 29.05.1982 по 21.07.1985 та з 26.03.1995 по 25.06.1997 позивач не працював у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна»), що позивачем не спростовано.
Щодо вихододнів, трудової участі в громадському господарстві, трудова книжка позивача містить інформацію про прийнятий колгоспом трудовий мінімум участі в громадському господарстві, а також про фактичне виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, які внесені до трудової книжки на підставі особового рахунку.
Отже, зазначені записи про періоди роботи позивача містять всі необхідні дані, відповідають вимогам наведених вище Інструкцій №162 та №58, зокрема завірені відбитком печатки; виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою.
Виявлені відповідачем недоліки в заповненні титульної сторінки трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Додатково позивачем до матеріалів справи було надано архівну довідку з Державного архіву Запорізької області №05-07/М-29 від 01.02.2024, якою підтверджується те, що:
- ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , (так у документах російською мовою) було прийнято в члени колгоспу протокол засідання правління від 28 квітня 1978 р. № 5, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 18 травня 1978 р. № 2);
- ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (так у документах російською мовою) було прийнято в члени колгоспу з 13 серпня (протокол засідання правління від 24 серпня 1981 р. № 8, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 28 січня 1982 р. № 1);
- ОСОБА_6 , ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було виключено з членів колгоспу (протокол засідання правління від 19 квітня 1982 р. № 4, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 26 квітня 1982 р. № 2);
- слухалася заява ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (так у документі російською мовою) про прийняття в члени колгоспу та було рекомендовано загальним зборам уповноважених прийняти в члени колгоспу з 09 липня 1985 р.(протокол засідання правління від 29 липня 1985 р. № 7);
- ОСОБА_7 (так у документі російською мовою), за не вихід на роботу в мех. ланку, було виключено з роботи мех. ланки та направлено в бригаду № З (протокол засідання правління від 27 вересня 1986 р. № 9);
- ОСОБА_1 (так у документі російською мовою) по бригаді № 2 було позбавлено 100% додаткової оплати (протокол засідання правління від 06 січня 1987 р. №1);
- ОСОБА_7 , (так у документі російською мовою) по бригаді №3 було позбавлено 25% додаткової оплати (протокол засідання правління від 13 січня 1988 р. № 1);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було позбавлено 25% додаткової оплати (протокол засідання правління від 04 січня 1989 р. № 1);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було позбавлено 100% додаткової оплати (протокол засідання правління від 03 січня 1990 р. № 1);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було переведено з цеху тваринництва до цеху рослинництва в якості механізатора з 11 липня 1992 р. (протокол засідання правління від 04 грудня 1992 р. № 10);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було переведено на «СТФ» (так у документі російською мовою) слюсарем, строком на З місяці (протокол засідання правління від 05 червня 1993 р. № 6);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) значиться у списку колгоспників, які не відпрацювали мінімуму трудової участі з поважної причини (протокол засідання правління від 06 січня 1994 р. № 1);
- ОСОБА_6 (так у документах російською мовою) було звільнено з членів КСП (протокол засідання правління від 25 березня 1995 р. № З, протокол загальних зборів уповноважених членів КСП від 17 лютого 1996 р. № 1);
- слухалася заява ОСОБА_1 (так у документі) про прийняття до членів КСП та було рекомендовано загальним зборам уповноважених прийняти до членів КСП обліковцем тракторно-польової бригади № 3 з 26 червня 1997 р. по 26 жовтня 1997 р. (протокол засідання правління КСП від 01 серпня 1997 р. № 7);
- ОСОБА_6 (так у документі) було надано відпустку за власний рахунок (протокол засідання правління від 26 грудня 1997 р. № 12);
- ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (так у документах) було виведено з членів КСП (протокол засідання правління від 29 квітня 1998 р. № З, протокол загальних зборів уповноважених членів КСП від 12 лютого 1999 р. № 1).
Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому відсутність номеру та року наказу при зарахуванні у трудовій книжці позивача не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з його трудового стажу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також суд зазначає, що згідно з приписами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, у разі наявності сумнівів або необхідності уточнення певних даних щодо періоду роботи позивача в колгоспі пенсійний орган мав можливість скористатися своїми правами, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, та звернутися з відповідними запитами до підприємства-роботодавця, архівної установи тощо.
Крім того, відповідачем не враховано до стажу період проходження військової служби з 24.04.1979 по 29.05.1981 згідно з військовим квитком від 17.04.1979 серії НОМЕР_1 , оскільки прізвище " ОСОБА_2 " (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявника.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вказано у п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується військова служба.
Відповідно до п.6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Відповідно до військового квитка від 17.04.1979 серії НОМЕР_1 , який виданий ім'я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач проходив військову службу у лавах Радянської Армії з 24.04.1979 по 29.05.1981. Запис про проходження строкової служби містить також і трудова книжка позивача.
Суд вважає зазначені вище мотиви відповідача протиправними, оскільки такі розбіжності зумовлені виключно помилкою в транслітерації при їх перекладі та жодним чином не ставляють під сумнів приналежність таких документів саме позивачу. Так, описка в написані прізвища позивача не може бути виправданою для позбавлення його права на страховий стаж, оскільки допущена не з його вини. Данні розбіжності містяться в одній літері прізвища позивача та повністю збігаються з його ім'ям, по батькові та датою народження. На переконання суду, самі лише описки у написанні імені особи в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, коли судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача.
Беручи до уваги той факт, що спірний період зазначений також і в трудовій книжці позивача, не врахування даного періоду проходження строкової служби до страхового стажу є безпідставним.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення від 22.12.2023 №084450008132 та наявність підстав для його скасування.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з ч.1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, яка визначає загальні умови щодо строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Як уже зазначалось судом вище, судом із записів трудової книжки колгоспника встановлено, що у період з 29.05.1982 по 21.07.1985 та з 26.03.1995 по 25.06.1997 позивач не працював у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна»), а у період з 24.04.1979 по 29.05.1981 проходив військову службу, що саме позивачем не заперечено.
Як наслідок, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період його роботи з 29.05.1982 по 21.07.1985 та з 26.03.1995 по 25.06.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») відповідно до трудової книжки.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, періоди його роботи з 28.04.1978 по 23.04.1979, з 30.05.1981 по 28.05.1982, з 22.07.1985 по 25.03.1995, з 26.06.1997 по 01.12.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») згідно з записами трудової книжки, а також період проходження військової служби з 24.04.1979 по 29.05.1981 згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 від 17.04.1979, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 19.12.2023 щодо призначення пенсії за віком.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області, яким прийняте протиправне рішення.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано ордер серія АР №1161331 від 02.02.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, додаткова угода від 29.01.2024 №29/01 до договору на надання правової допомоги від 08.01.2024, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат №29/01 від 29.01.2024, акт виконаних робіт №29/01 від 29.01.2024, розрахунок витрат на правову допомогу, акт №29/01 від 29.01.2024 прийому-передачі наданих послуг згідно з договором.
За змістом ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, дослідивши подану заяву із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує на таке.
Судом встановлено, що згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Прядком Д.В. надано наступні послуги:
усна консультація з питань пенсійного забезпечення, зокрема з оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії;
складання, формування та направлення до суду позову про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Загальна вартість виконаних робіт становить 7500,00 грн.
Суд звертає також увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2000,00 грн.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.12.2023 №084450008132 відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 28.04.1978 по 23.04.1979, з 30.05.1981 по 28.05.1982, з 22.07.1985 по 25.03.1995, з 26.06.1997 по 01.12.1997 у колгоспі ім. «Жданова» (з лютого 1989 року - колгосп «Україна», з лютого 1995 року - КСП «Україна») згідно з записами трудової книжки, а також період проходження військової служби з 24.04.1979 по 29.05.1981 згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 від 17.04.1979, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2023 щодо призначення пенсії за віком.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак