09 квітня 2024 року (15:00)Справа № 808/2495/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, код ЄДРПОУ 03500105) про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати неправомірним визначеного до виплати з 01 січня 2018 року розміру суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки господарського суду Запорізької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 001822 від 16.02.2018;
зобов'язати відповідача видати довідку «Про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди», із зазначенням, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді господарського суду Запорізької області, який перебуває на відповідній посаді, станом на 01 січня 2018 року складає 63432,00 грн., у тому числі посадовий оклад - 42288,00 грн., доплата за вислугу років - 21144,00 грн.
27.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 31.07.2018 без виклику сторін.
31.07.2018 позивачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №808/2495/18 набрання законної сили судовим рішенням у справі №808/2859/17.
Ухвалою суду від 31.07.2018 провадження у справі №808/2495/18 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №808/2859/17.
Ухвалою суду від 09.04.2024 поновлено провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не видав позивачу довідку «Про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди». Вважає, що має право на отримання такої довідки із зазначенням, станом на 01 січня 2018 року суддівської винагороди у розмірі 63432,00 грн., у тому числі посадовий оклад - 42288,00 грн., доплата за вислугу років - 21144,00 грн. Посилається на порушення відповідачем пункту 2 Розділу III Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року № 5-1). Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 23 липня 2018 року надав до суду заперечення проти позову (вх.№22867), в яких зазначає, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видається відповідно до Додатку 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України на підставі особового рахунку за відповідний період і не містить у складі суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, 1/12 частини допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Враховуючи викладене, відповідач відмовив позивачу у видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного утримання із зазначенням посадового окладу, вислуги років 50%, загальної суми суддівської винагороди, дати, з якої здійснюється нарахування цієї суддівської винагороди - 01 січня 2018 року. Відповідач зазначає, що він не вправі видати позивачу довідку для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року із зазначенням в ній посадового окладу судді Господарського суду Запорізької області - 42288,00 грн., доплати за вислугу років - 21144,00 грн.; загальна сума суддівської винагороди станом на 01 січня 2018 року - 63432,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 у справі №335/3100/16-а (яка набрала законної сили 08.07.2016) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя та зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 18.02.2016 в розмірі 86 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, виданої Господарським судом Запорізької області 17.02.2016. (а.с.9-13) Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 у справі №335/3100/16-а (яка набрала законної сили 08.07.2016) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя та зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 18.02.2016 в розмірі 86 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, виданої Господарським судом Запорізької області 17.02.2016.
19 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки для перерахунку щомісячного довічного утримання з 01 січня 2018 року у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Листом від 16.02.2018 №001829 відповідач повідомив позивача, що Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видається відповідно до Додатку 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсії, і не містить у складі суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
Також, відповідач наддав позивачу довідку №001822 від 16.02.2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої посадовий оклад становить 16000 грн., доплата за вислугу років - 8000грн.
Позивач, не погодившись із Довідкою від 16.02.2018 №001822 та такими діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі- Закон 1402-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Надання довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачене Розділом III. «Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1.
Згідно з частиною першою статті 135 Закону 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Відповідно до пункту 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).
Пунктом 23 наведеного розділу Закону №1402-VIII установлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Відповідно до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Судом встановлено, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди працюючого судді господарського суду Запорізької області, який пройшов кваліфікаційне оцінювання та відмови відповідача у видачі такої довідки, положення пунктів 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були чинними, а тому дії відповідача щодо відмови відповідача видати позивачу довідку для перерахунку довічного грошового утримання були правомірними.
Згідно з частиною третьою статті 133 Закону №2453-VІ, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII (далі - Закон №2246-VIII) визначено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня становить 3723,00 грн.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина, для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.
Поряд з цим, згідно з частиною другою статті 133 Закону №2453-VI, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон №1774-VІІІ, положеннями якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина, для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.
При цьому, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2018 року №5 визнано відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІ положенням частини першої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, другої статті 24, частини першої статті 126, статті 130 Конституції України.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, вказані положення Закону №1774-VІІІ були чинними, неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнавалися.
При цьому, Закон №1774-VІІІ не містили вказівки щодо незастосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до законів України № 1402-VIII та №2453-VI.
Отже, законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3723,00 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн.
Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, позаяк для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 805/2364/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 820/2640/17, від 10 липня 2019 року у справі № 820/3217/17, від 30 липня 2019 року у справі № 820/1850/17, від 30 січня 2020 року у справі №П/811/1358/17 та від 05 серпня 2020 року у справі №808/2860/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачу довідки про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, у іншому розмірі, який не передбачений Законами України №1402-VIII, №2453-VI.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 31.07.2018 провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції у справі №808/2859/17.
Так, Постановою Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №808/2859/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про зобов'язання вчинити дії, у якій позивач просить зобов'язати відповідача надати йому довідку «Про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди», із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди працюючого судді Господарського суду Запорізької області, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у суді), включаючи: посадовий оклад - 28800,00 грн. (з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 до базового розміру посадового окладу), вислугу років 50% - 14400,00 грн., загальну суму суддівської винагороди - 43200,00 грн., дату, з якої здійснюється нарахування цієї суддівської винагороди - 28 липня 2017 року:
касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення;
постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 - залишені без змін.
У зазначеній вище постанові, Верховний суд зазначив: «…Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).
На час звернення позивача до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди працюючого судді господарського суду Запорізької області, який пройшов кваліфікаційне оцінювання та відмови відповідача у видачі такої довідки, положення пунктів 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були чинними, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність відмови відповідача видати позивачу довідку для перерахунку довічного грошового утримання та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог…».
Таким чином, ураховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, код ЄДРПОУ 03500105) про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.04.2024.
Суддя Ю.В. Калашник