донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.10.2010 р. справа №23/101
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівДіброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 дов. № 878 від 10.06.2010 року
від відповідача:Декабрьський А.М. дов. № 05/03-10 від 25.03.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Насолода»м. Слов'янськ Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від28.07.2010р.
у справі№ 23/101 (суддя Забарющий М.І.)
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк
доЗакритого акціонерного товариства «Насолода»м. Слов'янськ Донецької області
простягнення 91 526рн. 28коп.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Насолода»м. Слов'янськ Донецької області 91 526рн. 28коп., з яких: 76 035грн. -сума неоплаченого товару, 7 909, 38грн. - пеня, 1 157, 47 грн. -3% річних, 6 424, 43грн. -інфляційні втрати.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 03.09.2009 року № 03/08-09 в частині несвоєчасної оплати отриманого товару та надав копію договору від 03.09.2009 року № 03/08-09, розрахунок ціни позову, копії видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних.
Господарський суд Донецької області рішенням від 28.07.2010р. у справі № 23/101 позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 68 500грн. -суми боргу, 7316грн.90коп. - пені, 940грн.05коп. -3% річних, 3956грн.05коп. - інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив у зв'язку з недоведеністю.
Закрите акціонерне товариство «Насолода»м. Слов'янськ Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2010р. у справі № 23/101 скасувати частково, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарський суд повинен був, на підставі п.2 ст.63 ГПК України, повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, оскільки позивач, в порушення ст.54 ГПК України, не вказав повного найменування сторін.
Заявник скарги вважає, що у позивача не виникло право вимоги звернення з відповідним позовом, оскільки на адресу відповідача вимоги щодо оплати поставленого товару не надходило.
Представник позивача вважає рішення господарського суду від 28.07.2010р. у справі № 23/101 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Сторонами не виконана вимога Донецького апеляційного господарського суду, викладена в ухвалі від 05.10.2010 року, про зобов'язання сторін з ініціативи позивача звірити розрахунки.
Представником позивача суду надано власний екземпляр проекту акту звірки взаємних розрахунків, якій не узгоджений з відповідачем, та квитанція про відправку даного акту відповідачеві. Відповідач пояснив, що проект акту звірки він не отримував, позивач до нього не звертався з пропозицією звірити розрахунки.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та ЗАТ «Насолода»03.09.2009 року укладено договір поставки № 03/08-09, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність замовнику (відповідачу) вироби в асортименті та за ціною, яка вказана в погодженій сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору ціни на продукцію та відсоткова націнка вказані в специфікації (додаток № 1 до договору).
Згідно з п.3.6 договору доставка продукції здійснюється постачальником за товарно-транспортними накладними (п.3.8 договору), яка підписується представниками сторін, завіряється (п.п.3.11, 3.12 договору).
У пункті 5.2 договору сторони визначили, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № РН-000055 від 16.10.2009р., № РН-000061 від 23.10.2009р., № РН-000076 від 07.11.2009р., № РН-000081 від 12.11.2009р. та № РН-000098 від 27.11.2009р. поставив відповідачеві товар на суму 73 500грн. Видаткові накладні підписані представниками відповідача у графі накладних ”отримав”, завірені печаткою та штампом відповідача.
Факт поставки товару не заперечується представниками сторін.
Поставлений товар оплачений відповідачем частково у сумі 5000грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором від 03.09.2009 року № 03/08-09 виконав належним чином та здійснив поставку товару за вищевказаними накладними на суму 68 500 грн., відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару за цими накладними, слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнив їх.
Позивачем в якості доказу поставки товару на суму 7 535грн.00коп. надана копія накладної № РН-000107 від 04.12.2009р., оскільки вона не містить відомостей щодо отримання відповідачем поставленого по ній товару, а саме: відсутній підпис представника відповідача, підстав для визнання цього документу належним доказом отримання товару немає, тому слід визнати, що господарський суд обґрунтовано не прийняв вищевказану накладну у якості доказу поставки товару за умови вищевказаного договору та відмовив у стягненні 7 535грн.00коп.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 7 909грн.38коп., 3% річних -1 157грн.47коп., інфляційні втрати -6 424грн.43коп.
За пунктом 6.1 договору за несвоєчасну оплату продукції замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів погоджується із зробленим господарським судом розрахунком пені на суму 7 316грн.90коп., 3% річних у сумі 940грн.05коп., інфляційних втрат у сумі 3 956грн.05коп.
Доводи заявника скарги про поставку товару за накладними вказаними в позовній заяві поза межами договору від 03.09.2009 року № 03/08-09 не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки сторонами не надано доказів існування між ними інших договорів, які б регламентували поставку товару за вищенаведеними накладними, не надано доказів існування між сторонами усних договорів поставки (купівлі-продажу). Крім того, відповідачем не наведено інших підстав виникнення зобов'язань між сторонами, крім договору, на який посилається позивач.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2010р. у справі № 23/101 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Насолода»м. Слов'янськ Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.07.2010р. у справі № 23/101 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1, 2 -сторонам
3 -до справи
4 -гос. суду Дон.обл. 5 - ДАГС