08 квітня 2024 року Справа № 280/1451/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з відмовою розглянути по суті та ухвалити рішення за заявою від 02 січня 2024 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 абзацу 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 невідкладно розглянути по суті заяву від 02 січня 2024 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 абзацу 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та надати йому відстрочку від призову за мобілізацією.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що має статус військовозобов'язаного, проте не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки перебуває у шлюбі з особою, якій встановлено другу групу інвалідності (інвалід з дитинства). Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа, утримавшись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції та свідчить про протиправні дії суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України.
20 лютого 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 26 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вищезазначена ухвала разом із копією позовної заяви доставлена до особистого кабінету відповідача в електронній підсистемі «Електронний суд» 27 лютого 20204 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Проте, відповідач у строк та в порядку, визначеному статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив на позовну заяву до суду не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що має статус військовозобов'язаного, що підтверджується тимчасовим посвідченням № 1264/1 від 22 червня 2020 року.
Згідно вказаного посвідчення призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача зараховано у запасу, дату повторного медичного пересвідчення встановлено на 04 лютого 2025 року.
28 грудня 2023 року позивач уклав шлюб із громадянкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Дружині позивача, ОСОБА_2 25 липня 2023 року онко МСЕК м. Запоріжжя повторно визнано інвалідом другої групи (інвалід дитинства). Інвалідність ОСОБА_2 встановлено у строк 01 травня 2024 року, із черговим переглядом 24 квітня 2024 року.
Вищезазначені обставини підтверджуються довідкою серії 12ААг № 167063 онкоМСЕК м. Запоріжжя від 25 липня 2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
02 січня 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку на адресу відповідача направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку статті 23 частини 1 абзацу 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої було додано засвідчені копії наступних документів:
- свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2023 року;
- довідки серії НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25 липня 2023 року про встановлення інвалідності 2-ї групи ОСОБА_2 ;
- паспорту громадянина України ОСОБА_2 № НОМЕР_5 ;
- довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного
реєстру №2796782-2021 від 03 серпня 2021 року;
- тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 №21246/1;
Вищезазначені обставини підтверджуються поштовою квитанцією № 6909300870252 від 02 січня 2024 року, описом вкладення до відправлення № 6909300870252, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6909300870252 05 січня 2024 року.
Проте, листом відповідача від 10 січня 2024 року № 70/286 позивача повідомлено про те, що ТЦКта СП не є органом, який має повноваження приймати рішення щодо надання відстрочок від призову під час мобілізації. Також вказано, що
згідно розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13 грудня 2021 року № 393 «Про забезпечення підготовки та проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території Запорізького району» було затверджено Положення про комісію з розгляду питань надання відстрочок військовозобов'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначеним положенням визначено наступне: «Комісія розглядає заяви за формою згідно з Додатком, які подаються заявником через центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов'язаного на військовому обліку ТЦК та СП задіяні лише для отримання, перевірки та направлення документів визначених Положенням до Комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов 'язаним.
Також вказано, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації потрібно написати заяву за формою, визначеною Додатком до Положення про комісію з розгляду питань надання відстрочок військовозобов 'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окрім того вказано про необхідність особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також необхідності надання вище зазначених документів.
Позивач вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В силу приписів статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Згідно із частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Разом з тим, суд зазначає, що Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" (далі - Положення №154) відповідно до пункту 1 якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абзацу 8 пункту 11 Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наявності підстав.
Зі змісту листа відповідача від 10 січня 2024 року № 70/286 вбачається, що звернення позивача від 02 січня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по суті не розглянуто, рішення за результатами його розгляду не прийнято.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Тобто, відповідач не розглянув звернення позивача щодо відстрочки від призову на підставі частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вирішив питання щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.
Таким чином, позивач у ході судового розгляду даної справи надав належні, допустимі та достовірні докази, що свідчать про порушення відповідачем порядку мобілізації військовозобов'язаного та безпідставної відмови у наданні йому відстрочки від призову у порядку, визначеному статтею 23 Закону №3543-XII.
В той же час не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією, оскільки, як зазначалось раніше, заява позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією від 02 січня 2024 року по суті не розглядалась. Окрім того, з урахуванням постанови КМУ від 23 лютого 2022 року №154, прийняття рішень про надання відстрочки від призову за мобілізацією належить до дискреційних повноважень відповідача.
Вимоги щодо невідкладності розгляду заяви про відстрочку від призову також задоволенню не підлягають, оскільки з урахуванням положень статті 370 КАС України, судове рішення за наслідками розгляду даної справи є обов'язковим для виконання для всіх учасників справи після набрання вказаним судовим рішенням законної сили.
Згідно приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Розглядаючи дану справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
З огляду на викладене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови розглянути по суті та ухвалити рішення за заявою від 02 січня 2024 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 абзацу 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву від 02 січня 2024 року військовозобов'язаного ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 абзацу 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та прийняти мотивоване рішення за наслідками розгляду вищезазначеної заяви про надання відстрочки від призову за мобілізацією.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов