м. Вінниця
08 квітня 2024 р. Справа № 120/18769/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо не призначення пенсії як державному службовцю по інвалідності з 08.12.2023 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№766), в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки правові підстави для призначення пенсії, як державному службовцю по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року відсутні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзивах на позовну заяву (вх.№3566/24, №3933), також просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії, як державному службовцю по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року позивач не набула пенсійного віку.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.03.2019 року Серія 12 ААБ №096647 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №652-О від 27.11.2023 року ОСОБА_1 з 07 грудня 2023 року звільнено з посади головного спеціаліста Відділу добору, оцінки та розвитку персоналу Управління по роботі з персоналом, у зв'язку з виходом на пенсію.
08.12.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просила перевести її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення №905090807493 від 14.12.2023 року, яким відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки вона не досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Судом встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі складає 20 років 02 місяці 15 днів і вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати №0200-0602-8/122122 та довідкою МСЕК серії 12 ААБ №096647 /а.с. 9, 10/.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляцій адміністративний суд у постанові №560/2826/21 від 23 березня 2022 року.
Отже, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказані висновки у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019 року, та яку з огляду на частину 3 статті 291 КАС України необхідно враховувати при вирішенні даної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №905090807493 від 14.12.2023 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю по інвалідності з 08.12.2023 року, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XIІ у розмірі 60 відсотків сум заробітної плати, зазначеної у довідках №0200-0602-8/122122 від 07.12.2023 року та №0200-0602-8/120954 від 05.12.2023 року, то суд зазначає наступне.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Так, частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, з дати звернення позивача до відповідача (1) із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", а саме з 08.12.2023 року ОСОБА_1 має бути призначена спірна пенсія.
Тому, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 08.12.2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №0200-0602-8/122122 від 07.12.2023 року та №0200-0602-8/120954 від 05.12.2023 року.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору та нею не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №905090807493 від 14.12.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 08.12.2023 року пенсію, як державному службовцю по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №0200-0602-8/122122 від 07.12.2023 року та №0200-0602-8/120954 від 05.12.2023 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927).
Суддя Свентух Віталій Михайлович