донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2010 р. справа №20/173
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю
представників сторін:
від позивача:Позднякова І.О., довіреність №56-10Д від 30.12.2009року
від відповідача:Шмідт В.О., довіреність №юр/4707 від 21.12.2009року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка
на рішення господарського суду Донецької області
від27.08.2010року
у справі№20/173 /суддя Донець О.Є./
за позовомВідкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка
до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк
простягнення 712799,05грн.
Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк про стягнення 712799,05 грн., з яких 615093,80 грн. -сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 8167,44 грн. -сума заборгованості за реактивну електричну енергію, 53746,59 грн. -сума пені, 7952,29 грн. -сума 3% річних, 27838,93 грн. -сума інфляції./арк. справи 2-3/.
Рішенням від 27.08.2010року господарський суд Донецької області /суддя ДонецьО.Є./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 465093,80 грн. -суму заборгованості за активну електричну енергію, 8157,37 грн. -суму заборгованості за реактивну електричну енергію, 27838,27 грн. -суму індексу інфляції, 7952,11 грн. -суму 3% річних, 42997,27 грн. -суму пені, припинив провадження у справі щодо стягнення з відповідача 150000,00 грн. -суми основного боргу, в решті позовних вимог відмовив./арк. справи 112-114/.
Рішення мотивоване тим, що 25.02.2009року між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” (Постачальник) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці „Краматорськміжрайтепломережа” (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 637, згідно даного договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, постачав відповідачеві електричну енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами; позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 465093,80 грн. -суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 8157,37 грн. -суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 7952,11 грн. -суми 3% річних, 27838,27 грн. -суми інфляції, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню; під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із клопотання про зменшення розміру пені на 50% та клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців; приймаючи до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір стягуваної пені на 20%, тобто до 42997,27 грн. скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заперечення позивача та його майнові інтереси. У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суд відмовив, оскільки відповідачем не було надано суду доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим та враховуючи майнові інтереси позивача.
Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка у апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2010року у справі №20/173 в частині зменшення розміру стягуваної пені до 42997,27грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 53746,59грн. посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права./арк. справи121-124/.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір збитків, які поніс позивач, у зв'язку з невиконанням зобов'язання відповідачем, більше розміру штрафних санкцій про стягнення яких подано позов, так як у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої позивачем, позивач не мав можливості виконати своє зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої позивачу ДП «Енергоринок»; грошові кошти, які надходять від споживачів електричної енергії, є майном, якими володіють, користуються та розпоряджаються учасники договору оптового ринку від 15.11.1996року, відповідно, відповідач, порушивши своє зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії, завдав збитки іншим учасника договору оптового ринку від 15.11.1996року; не залучивши до участі у справі енергогенеруючі компанії та підприємство, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами - ДП «Енергоринок», суд першої інстанції порушив ч.1 ст. 27 ГПК України.
Представник Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 25.08.2010року у справі №20/173 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки метою діяльності відповідача є виробництво та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари споживачам; 78% споживачів відповідача -населення, на дану заборгованість відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги»підприємство не має право нараховувати пеню; тарифи на теплову енергію встановлені нижче собівартості послуг, у зв'язку з чим не забезпечується належний рівень рентабельності.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2009року між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії №637, згідно з яким Постачальник (позивач) зобов'язався постачати електричну енергію, а Споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. /арк. справи 9-15/.
Відповідно до п. 9.5 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009року та може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Сторонами у справі не заперечується, що у спірний період вони знаходились у договірних взаємовідносинах на підставі договору про постачання електричної енергії №637 від 25.02.2009року.
Предмет позовних вимог -стягнення 712799,05 грн., з яких 615093,80 грн. -сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 8167,44 грн. -сума заборгованості за реактивну електричну енергію, 53746,59 грн. -сума пені, 7952,29 грн. -сума 3% річних, 27838,93 грн. -сума інфляції./арк. справи 2-3/.
Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснювалось постачання відповідачу електричної енергії згідно з умовами договору, що підтверджується актами приймання-передачі за період жовтень 2009року, листопад 2009року, грудень 2009року, січень 2010року, які підписані уповноваженими представниками сторін /арк. справи 22-34/.
Згідно із п.2.3.4 договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатків № 3 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та № 5 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п.2.3.5 договору, Споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно із додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.»
Сторонами підписано Додаток №5 та Додаток №6 до вказаного договору /арк. справи 16-19/.
Пунктом 9 Додатку№5 до договору передбачено, що остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюються Споживачем на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунку грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані у р.10 договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.
Рахунки на оплату спожитої електроенергії №32/637 за період жовтень 2009року -січень 2010року вручені представнику відповідача, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на них /арк. справи 24, 27, 28, 31, 34,/.
Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем частково погашено суму основного боргу в розмірі 150000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями/арк. справи 60-62/, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо припинення провадження по справі в цій частині в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Оскільки матеріалами справи доведено факт поставки згідно умов договору про постачання електричної енергії №637 від 25.02.2010року позивачем відповідачу електричної енергії у жовтні 2009року -січня 2010року у означеній у актах кількості, рахунки на оплату отриманої енергії відповідачем отримані, строк оплати вартості електричної енергії настав, відповідач підтверджує факт поставки електричної енергії на підставі умов договору та факт наявності заборгованості, матеріалами справи факт оплати заборгованості не підтверджується, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 465093,80 грн., спожиту реактивну електроенергію в сумі 8157,37 грн. підлягають задоволенню.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, сума основного боргу визнана відповідачем, відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача в частині стягнення індексу інфляції в сумі 27838,27 грн., 3% річних в сумі 7952,11 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.230 Господарського кодексу України та ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 Порядок розрахунків за електроенергію, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 53746,59 грн.
Факт прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої електричної енергії матеріалами справи доведений, умовами договору визначений розмір пені у разі порушення строків оплати, тому позивач мав підстави для заявлення вимоги щодо стягнення пені.
Суд першої інстанції правомірно визнав розрахунок суми пені таким, що є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
Предмет апеляційного оскарження -скасування рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2010року у справі №20/173 в частині зменшення судом першої інстанції розміру пені на 20% згідно ст. 83 ГПК України, що належить до стягнення - до 42997,27 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив клопотання про зменшення суми заявленої до стягнення пені на 50%, посилаючись на важкий фінансовий стан свого підприємства та той факт, що ОКП„Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк є комунальним підприємством./арк. справи 53-55/.
На підтвердження фактів, викладених у клопотанні, відповідач надав довідку Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції №14710 від 21.07.2010року з додатком, згідно якої станом на 20.07.2010року у відділі перебуває 600 наказів господарського суду Донецької області про стягнення з ОКП „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк та його структурних підрозділів на суму 92022021,42грн./арк. справи 67-79/ та баланс на 01.04.2010року, згідно якого збитки підприємства за звітний період складають 55477грн./арк. справи 63/.
Крім того, відповідач вказує на те, що рухоме майно підприємства повністю знаходиться у податковій заставі, на підтвердження якого надано витяг про реєстрацію відповідного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. /арк. справи 65/.
У запереченнях, які отримані господарським судом Донецької області 03.08.2010року, позивач заперечує у задоволенні вказаного клопотання, оскільки, на його думку, у даному випадку відсутні виняткові обставини, обов'язковість яких передбачена ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, розмір збитків, які поніс позивач, у зв'язку з невиконанням зобов'язання відповідачем, більше розміру штрафних санкцій про стягнення яких подано позов, так як у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої позивачем, позивач не мав можливості виконати своє зобов'язання зі сплати електроенергії, поставленої позивачу ДП «Енергоринок».
Суд першої інстанції, виходячи з того, що ОКП„Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк є комунальним підприємством та інші факти, викладені у клопотанні, враховуючи фінансовий стан позивача та його заперечення стосовно клопотання, задовольнив вказане клопотання частково, зменшивши розмір пені, що належить до стягнення на 20%.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку відносно задоволення клопотання відповідача частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки /штрафу, пені/, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Судова колегія вважає, що наявні істотні виняткові обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру пені судом.
Зокрема, ОКП„Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк є комунальним підприємством, метою діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пари споживачам; 80% споживачів відповідача це населення, яке несвоєчасно сплачує отриману теплову енергію, заборгованість якого станом на 01.07.2010року становить 22392,8тис.грн.
Відповідач на даний час знаходиться у незадовільному фінансовому стані, згідно наказів господарського суду Донецької області у Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ОКП „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк та його структурних підрозділів суми 92022021,42грн., баланс підприємства свідчить про його збитковість, рухоме майно знаходиться у податковій заставі тощо.
Судова колегія вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача частково, прийняв до уваги також і фінансовий стан позивача у справі.
Ствердження скаржника, що ст. 233 Господарського кодексу України може бути застосована виключно, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора є недоцільним, оскільки право на зменшення пені передбачено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду ...за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Посилання скаржника на те, що згідно з договором між позивачем та ДП “Енергоринок”, ВАТ “Донецькобленерго” також сплачує пеню та на його незадовільний фінансовий стан у даному випадку не є доцільним, оскільки матеріалами справи не доведено, що прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання суттєво вплинуло на фінансовий стан позивача. Зокрема, матеріалами справи не доведено, що позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача нанесені значні збитки та не визначено їх розмір.
Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що суд недоцільно застосував ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються до уваги, оскільки необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Крім того, ОКП„Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.
Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.
Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, оскільки його вимоги належним чином не доведені.
Посилання скаржника, що судом першої інстанції порушенні норми процесуального права в частині того, що, не залучивши до участі у справі енергогенеруючі компанії та підприємство, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами - ДП «Енергоринок», суд першої інстанції порушив ч.1 ст. 27 ГПК України, не є доцільним.
Зокрема, договір постачання електричної енергії №637 від 25.02.2010року укладено між сторонами у справі, грошові кошти за отриману електричну енергію направляються на розрахункові рахунки позивача, порядок їх розподілу не має істотного значення у справі та стосується виключно відносин ДП «Енергоринок»та позивача.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2010року у справі №20/173 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС