м. Вінниця
05 квітня 2024 р. Справа № 120/7482/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за підписом ОСОБА_2 , подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.11.2022 № 025750006969. Цим рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Водночас пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано роботу по трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.05.1980 за період з 1981 по 1983 рік в колгоспі "Комінтерн", оскільки такі періоди не підтверджено уточнюючими довідками.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його неправомірним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.05.1980 за 1981 та 1983 роки в колгоспі "Комінтерн", оскільки факт роботи архівною довідкою не підтверджено.
Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак відповідач наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка, а за її відсутності або відповідних записів у ній - на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. А оскільки, на думку відповідача, страховий стаж позивача згідно з відомостями з трудової книжки становить 28 років 06 місяців 22 дні, підстав для призначення позивачу пенсії за віком немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 25.04.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви позивач додав необхідні документи, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 , архівну довідку КУ "Барський міський трудовий архів" від 04.04.2022 № 149.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.04.2022 № 025750006969 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача складає 25 років 08 місяців 05 днів, а стаж для розрахунку права особи становить 27 років 03 місяці 05 днів.
До страхового стажу позивача пенсійний орган не зарахував період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 10.03.1984 до 26.06.1984 через виправлення в датах наказів.
Листом від 21.06.2022 № 71217 Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області повідомило позивача про рішення від 27.04.2022 № 025750006969 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №120/6789/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 025750006969 від 27 квітня 2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В решті позовних вимог відмовлено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено позивача листом від 28.02.2023 про те, що на виконання рішення ВОАС від 13.10.2022 у справі №120/6789/22 прийнято повторно рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.11.2022 з посиланням на наявність лише 28 років 6 місяців 22 дні з необхідних 29 років страхового стажу для призначення пенсії.
Вважаючи вказане рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абз.1-2 ч.2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз.1 ч.2 ст.24 Закон №1058-IV).
Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон 1788-XII) всім непрацездатним громадянам України гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Вказаний Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Положення статті 56 Закон 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Спір у даних правовідносинах виник з приводу незарахування позивачу до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Комінтер", у період з 01.01.1981 по 01.05.1981, та з 24.11.1983 по 31.12.1983 оскільки записи в трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція).
Як свідчать матеріали справи, у позивача наявна трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 від 26.05.1980, за записами якої він у оскаржуваний період працював в колгоспі "Комінтерн". Однак, вказана інформація не підтверджена та не містить посилання на відповідні накази та не засвідчено печатками організації.
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162.
Згідно із пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Інструкції № 162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За змістом пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункт 2.8 Інструкції).
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 162 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за " таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Відповідно до пункту 4.1 зазначеної Інструкції при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зокрема, у пункті 1 Порядку № 637 зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Однак, як уже встановлено судом, в трудовій книжці відсутні посилання на відповідні накази та такі записи не засвідчено печатками організації. До суду позивачем також не надано документів, які підтверджують страховий стаж за спірний період.
Тому, відповідач правомірно відмовив у зарахуванні оскаржуваного періоду до страхового стажу у зв'язку із ненаданням позивачкою уточнюючої довідки.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду відповідач довів правомірність відмови щодо не зарахування періоду роботи з 08.04.1981 по 14.07.1999 у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо перейменування підприємства.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403 )
Суддя Комар Павло Анатолійович