м. Вінниця
04 квітня 2024 р. Справа № 120/8553/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до Ладижинського сектору обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 31.03.2023 за №025350008545 призначено пенсію, однак відповідачем не було враховано до загального стажу період роботи з 19.09.1988 по 31.12.1998 на ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли". У відповідь на письмове звернення щодо зарахування зазначеного стажу роботи до страхового стажу отримав лист ГУ ПФУ у Вінницькій в якому зазначено, що такі періоди роботи не зараховані до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці записи здійснено із виправленням та відсутній запис про перейменування товариства.
Позивач непогоджується із такими діями відповідача, що стало підставою для звернення в суд.
Відповідач подав до суду відповідь на відзив згідно якого заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити. Зазначено, що при призначенні пенсії позивачу д страхового стажу не зараховано період трудової діяльності у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" з 19.09.1988 по 31.12.1998 на підставі записів у трудовій книжці, оскільки запис про період роботи здійснено з виправлення та відсутній запис про перейменування. З метою надання практичної допомоги позивачеві Головним управлінням було здійснено запис в Архівний відділ Ладижинської міської ради щодо витребування довідки про стаж і заробітну плату за період з 19.09.1988 по 31.12.1998 у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", однак додаткових документів для зарахування період роботи до страхового стажу не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію із зниженням пенсійного віку, як потерпілий від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, згідно статті 55 Закону Укрїни "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При призначенні пенсії позивачу до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" з 19.09.1988 по 31.12.1998 у зв'язку із чим від звернувся 19.04.2023 він звернувся до відповідача із заявою в якій просив письмового повідомити його про причини не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу.
Листом від 12.05.2023 позивача повідомлено про те, що пенсія призначена відповідно до вимог чинного законодавства, а період роботи з 19.09.1988 по 31.12.1998 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про період роботи здійснено з виправлення та відсутній запис про перейменування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162.
Згідно із пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Інструкції № 162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
За змістом пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункт 2.8 Інструкції).
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції № 162 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за " таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Відповідно до пункту 4.1 зазначеної Інструкції при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зокрема, у пункті 1 Порядку № 637 зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно листа Архівного відділу Ладижинської міської ради від 07.06.2023 слідує, що до архівного відділу Ладижинської міської ради документи особового складу ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" не надходили на зберігання, документи вважаються втраченими.
Втім, як вже зазначалося, відповідачем не враховано період трудової діяльності позивача до його страхового стажу позивача, у зв'язку із порушенням вимог Інструкції при заповненні трудової книжки позивача відповідальними за це посадовими особами.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому наявність у трудовій книжці неточностей, виправлень не може бути підставою для прийняття управлінням рішення про незарахування трудової діяльності до страхового стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина, тобто позивача.
Додатково слід вказати, що у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи викладене, слід зауважити, що недоліки записів чи їх оформлення у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту трудової діяльності, а не правильність введення записів.
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає за необхідне вказати, що відсутність підписів уповноважених осіб, якими здійснено відповідні записи у трудовій книжці позивача та наявність виправлень у трудовий книжці позивача, не може бути обґрунтованою підставою для відмови в зарахуванні даного періоду до його страхового стажу, оскільки за внесені відомості до трудової книжки працівник відповідальності не має нести.
Зазначені сумніви, які виникли у суб'єкта владних повноважень можуть бути перевірені та усунені лише за наслідками здійснених таким органом відповідних запитів до організації, що визначено положеннями Порядку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи викладене, слід наголосити, що записи засвідчені відповідними печатками та внесені уповноваженими особами колгоспу, до трудової книжки колгоспника позивача та уточнюючи довідки, які містять відомості про відпрацьовані позивачем вихододні та отриману заробітну плату у зазначений період, підтверджують його трудовий стаж у оскаржуваний період.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що трудова діяльність з з 19.09.1988 по 31.12.1998 у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з тим, доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині вищевказаних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду до суду не надано, при цьому слід врахувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Проаналізувавши встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з метою відновлення прав та інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності управління щодо незарахування позивачу до його страхового стажу періоду роботи у з 19.09.1988 по 31.12.1998 у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати таку трудову діяльність позивача до його страхового стажу. Крім того, суд відмічає, що відповідачу належить здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вказаного стажу з дати призначення пенсії.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до його страхового стажу період трудової діяльності з 19.09.1988 по 31.12.1998 у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати період трудової діяльності з 19.09.1988 по 31.12.1998 у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" до страхового стажу ОСОБА_1 та здійснити з 09.03.2023 перерахунок пенсії з урахуванням такого стажу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, . Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Комар Павло Анатолійович