справа № 2-3598/2010 р .
іменем України
21 жовтня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Ірпінська держнотконтора про визнання заповіту нікчемним правчином та визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач в червні 2010 р. звернулася до суду з даним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер її та відповідачів батько - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1, земельну ділянку для ведення садівництва на території Сонячнодолинської сільради Автономної Республіки Крим в садовому товаристві «Капсель», автомобіль ВАЗ-21043 2005 року випуску та частку в статутному фонді приватного підприємства «ДІМ». Вказувала, що вона та відповідачі прийняли спадщину після смерті батька шляхом подачі заяв до Ірпінської держнотконтори. За життя батько 12.01.2007 р. склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом, яким своє майно заповідав лише відповідачам. Посилалася, що даний заповіт є нікчемним правочином, бо посвідчений нотаріусом з порушенням вимог закону. Зокрема приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив нотаріальну дію поза межами свого нотаріального округу в АДРЕСА_2, чого не мав права робити, а тому згідно ч.2 ст.215 та ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт є нікчемним. Просила визнати оспорюваний заповіт нікчемним правочином та визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового майна, вказаного в заповіті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, підтвердив наведені в позові обставини, просив задоволити.
Відповідачі в судове засідання не з»явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відстність та письмові заперечення проти позову.
Треті особи приватний нотаріус ОСОБА_4 і Ірпінська держнотконтора подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, вислухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини : ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача і відповідачів ОСОБА_5, який 12.01.2007 р. склав заповіт, де майно заповідав своїм дітям - відповідачам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.8,12). Позивач, як інвалід 3 групи, яка має право на обов»язкову частку у спадщині вне залежності від змісту заповіту, прийняла спадщину шляхом подачі у встановлений строк заяви до держнотконтори про прийняття спадщини (а.с.11,14). Відповідачі як спадкоємці померлого батька за заповітом теж прийняли спадщину шляхом подачі у встановлений строк заяв до держнотконтори про прийняття спадщини.
Також судом встановлено, що заповіт спадкодавця ОСОБА_5 був посвідчений 12.01.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, територією діяльності якого є м.Києв, за місцем проживання спадкодавця в м.Буча Київської області, яке відноситься до Ірпінського міського нотаріального округу Київської області.
Вказані обставини визнані в судовому засіданні представником позивача, а також стверджуються свідоцтвом про смерть, свідоцтвами про народження та одруження, пенсійним посвідченням, заповітом, нотаріально завіреною заявою позивача про прийняття спадщини та іншими матеріалами справи.
- 2 -
Вирішуючи даний спір суд керується наступним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодесу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом.
Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про нотаріат» ( в редакції станом на 12.01.2007 р. ) приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність після отримання реєстраційного посвідчення, в якому вказується територія діяльності приватного нотаріуса (нотаріальний округ).
Відповідно до ст.25 цього Закону приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межах нотаріального округу, який визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України.
Відповідно до ч.2 ст.41 цього Закону нотаріальні дії вчиняються в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з»явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Згідно абз.1 п.11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України від 03.03.2004 р., нотаріальні дії вчиняються в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса . В окремих випадках, коли фізична особа не може з»явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням, але в межах території діяльності визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Оцінючи всі докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про визнання оспорюваного ним заповіту нікчемним правочином, підлягають до задоволення, поскільки судом незаперечно встановлено, що складений батьком сторін у справі заповіт, посвідчений приватним нотаріусом з порушенням вимог законодавства щодо його посвідчення, що виразилося у вчиненні нотаріусом нотаріальної дії за межами свого нотаріального округу.
На думку суду в даному випадку приватний нотаріус мав право посвідчити заповіт батька сторін в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, а при виїзді з нього Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій чітко вказує, що в такому випадку можливо вчинення нотаріальних дій лише в межах нотаріального округу, що приватним нотаріусом дотримано не було.
Вказані обставини, щодо порушення вимог законодавства при посвідченні заповіту, згідно ч.3 ст.61 ЦК України доказуванню не підлягають, поскільки встановлені судовим рішенням, зокрема рішенням Верховного Суду України від 02.06.2010 р., яким відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено у позові про визнання заповіту дійсним (а.с.98-99).
Згідно абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» в имога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Поскільки оспорюваний позивачем заповіт батька від 12.01.2007 р. посвідчений з порушенням вимог законодавства, то відповідно до приписів ч.1 ст.1257 ЦК України суд визнає його нікчемним правочином.
Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях щодо права приватного нотаріуса вчиняти нотаріальні дії поза межами свого нотаріального округу спростовуються наведеними вище обставинами та доказами.
Посилання відповідачів в запереченнях на те, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом МЮ України від 03.03.2004 р. і зареєстрована МЮ України у встановленому законом порядку, не може обмежувати Закон України «Про нотаріат» необгрунтовані.
- 3 -
Відповідно до ст.39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
На думку суду в даному випадку наведені нормативні акти Закон України «Про нотаріат» і Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій не суперечать один одному, а Інструкія, яка зареєтрована у встановленому законом порядку є частиною законодавства і підлягає виконанню всіма нотаріусами.
Вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно ст.1296-1298 ЦК України оформлення спадщини проводиться державними нотаріальними конторами.
Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса із заявою за видачею свідоцтва про право на спадщину , яке згідно ст.1298 ЦК України видається спадкоємцю після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до роз»яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» згідно п.23 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадщину судовому розглядові не підлягають .
В даному випадку після визнання заповіту спадкодавця нікчемним правочином позивач вправі звернутися до держнотконтори і оформити свої права на спадщину за законом.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє в позові в цій частині поскільки позивач не надав доказів, що можливість оформлення ним спадщини за законом у встановленому законом порядку в держнотконторі втрачена, в тому числі не надав постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
На підставі ст.ст.203, 215, 1257, 1296-1298 ЦК України, ст.ст.24, 25, 39, 41 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд , -
Позов задоволити частково.
Визнати нікчемним правочином заповіт, складений 12.01.2007 р. ОСОБА_5 щодо розпорядження майном на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4
В решті позову відмовити.
Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 26.10.2010 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко