м. Вінниця
08 квітня 2024 р. Справа № 120/19614/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході службового розслідування щодо самовільного залишення відповідачем військової частини встановлено, виявлено факт недоносу речового та інвентаризаційного майна, яке було видано солдату на загальну суму 17135,12 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини від 09 червня 2023 року №61 позивача зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та вважався таким, що прибув в район проведення табірного збору на території Вінницької області (м. Гайсин).
Позивача призначено на посаду розвідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2023 року № 127-РС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивач прибув в район виконання бойового завдання за призначенням з лікування.
Рапортом заступника начальника штабу з мобілізаційної роти військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 року за вх. № 5/63/15066 було здійснено доповідь, що під час здійснення вечірньої перевірки у табірному зборі військової частини здійснено доповідь, що ОСОБА_1 відсутній.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2023 року № 343, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 04.12.2023 року перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю у лікувальному закладі та знятий з усіх видів грошового забезпечення.
Наказом командира військової частини від 15.12.2023 року № 354 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.12.2023 року № 781 призначено службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування завершено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.12.2023 року № 742.
У ході службового розслідування виявлено факт недоносу речового майна на суму 17135,12 грн.
З метою стягнення вказаних коштів, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи наявний спір по суті, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.2019 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут).
Згідно зі ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України від 03.10.2019 року № 160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Так, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини № НОМЕР_3 від 04.12.2023 року солдат ОСОБА_1 , розвідник 1 розвідувального відділення розвідувального взводу, вважається таким, що з 04.12.2023 року перебуває у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 з району проведення табірного збору на території Вінницької області (м. Вінниця).
Окрім того, вказаним наказом позивача знято з усіх видів грошового забезпечення з 04.12.2023 року.
У ході службового розслідування за актом № 705 від 17.12.20223 року встановлено факт недоносу речового майна на суму 17135,12 грн відповідно до довідки № 7 на відшкодування вартості речового майна, виданої за відповідним рапортом.
Згідно наказу командира військової частини від 17.12.2023 року № 742 наказано за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у відповідності до ч. 4 ст. 5, ст. 45, ст. 54, ст. 83 та п. "в" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА" на військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, солдата ОСОБА_1 ; помічнику командира з правової роботи подати адміністративний позов до Вінницького окружного адміністративного суду про відшкодування шкоди державі в розмірі 17135,12 грн.
Відомості щодо оскарження вказаного наказу відповідачем відсутні.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, зокрема витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 354 від 15.12.2023 року позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відшкодування шкоди в разі переведення перебування особи в розпорядженні відповідного командира (начальника) регламентовано ст. 11 Закону № 160-IX.
Відповідно до ч. 1 цієї статті у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону (ч. 3 ст. 11 Закону № 160-IX).
Вказане кореспондує з обов'язком командира (начальника) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видати наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню, у разі доведеності вини. Наказ доводиться до винної особи під підпис (ч. 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ).
Так, ч. 1 ст. 10 Закону № 160-IX регламентовано, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Так, у вищезазначеній нормі права зазначено випадки у яких відшкодування матеріальної шкоди здійснюється у судовому порядку.
Зокрема, ст. 12 Закону № 160-IX регламентовано відшкодування шкоди в разі звільнення особи зі служби, а саме, встановлено, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Натомість, у контексті цієї справи відсутні будь-які докази, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності у вигляді стягнення вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися, як і докази звільнення позивача з військової служби, що давало б підстави завертатись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді стягнення вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися.
Окрім того, судом враховано, що позивачем здійснено повідомлення щодо ознак у діяннях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що адресовано курівнику ТУ ДБР розташованого у місті Краматорськ.
Принагідно суд зазначає, що у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 10 Закону № 160-IX).
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та передчасність вимог про стягнення з відповідача вартості речового майна строки носіння якого не закінчилися (недонос).
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович