справа № 2-632/2007 р.
іменем України
13 квітня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченко С.І.
при секретарі Забарило О.С.,
за участю представника позивачів ОСОБА_1
відповідача Копилової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 до нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори Копилової Валентини Василівни про зобов”язання вчинити нотаріальні дії, -
Позивачі в лютому 2007 р. звернулися до суду із даним позовом, який мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. - батько позивача ОСОБА_2. та дід позивача ОСОБА_3., Померлий ОСОБА_4. 02.12.1987 р. склав заповіт, де все своє майно заповідав позивачам, які 02.07.2003 р. отримали в Ірпінській держнотконторі свідоцтво про право на спадщину у вигляді будинку по АДРЕСА_1. Вказували, що на підставі рішення Ірпінського міського суду від 05.07.2004 року до спадщини ОСОБА_4. увійшов житловий будинок по АДРЕСА_2. Позивачі, як спадкоємці за заповітом на підставі ст.1300 ЦК України звернулися до державного нотаріуса Копилової В.В. про внесення зміни до свідоцтва про право на спадщину від 02.07.2003 р. та видачу їм нових свідоцтв про право на спадщину : ОСОБА_3. - на будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 - на будинок по АДРЕСА_2. Однак державний нотаріус Копилова В.В. відмовила в усній формі вносити зміни до свідоцтва про право на спадщину та запропонувала позивачам отримати одне на двох свідоцтво про право на спадщину на будинок по АДРЕСА_2. Посилаючись на порушення їх прав, просили зобов»язати державного нотаріуса Копилову В.В. вчинити нотаріальні дії, а саме внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.07.2003 р. та видати кожному спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину: ОСОБА_2. - на будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 - на будинок по АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив викладені в позові обставини, просив задоволити.
Відповідач державний нотаріус Копилова В.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що ОСОБА_4. помер у 2002 р. Його спадкоємці, позивачі у справі, отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом у 2003 р., тобто під час дії ЦК УРСР 1963 р., який не передбачав можливості внесення змін нотаріусом до вже виданого свідоцтва про право на спадщину. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. вказаний Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому відповідно до ст.1300 ЦК України 2003 р. нотаріус має право внести зміни до свідоцтва про право на спадщину виданого лише після 01.01.2004 р. Підтвердила той факт, що позивач ОСОБА_2 в кінці 2006 р. чи на початку 2007 р. була у неї на прийомі і просила внести зміни до свідоцтва, на що їй в усній формі з викладених мотивів було відмовлено. Просила в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими ЦПК України.
- 2 -
Судом встановлені слідуючі обставини : ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_4, який все своє майно заповідав в рівних долях дочці та онуку, позивачам у справі . Після його смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1. Позивачі як спадкоємці за заповітом у встановлений строк прийняли спадщину та 02.07.2003 р. отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4., згідно якого успадкували в рівних частинах кожний будинок АДРЕСА_1.
Також судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду від 05.07.2004 р. за померлим ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2. Позивач ОСОБА_2. в кінці 2006 р. на звернулася в усній формі до державного нотаріуса Копилової В.В. з проханням внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 02.07.2003 р., виданого після смерті ОСОБА_4., та видачу кожному спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину: їй - на будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 - на будинок по АДРЕСА_2. Державний нотаріус Копилова В.В. в усній формі відмовила у вчиненні такої нотаріальної дії, пославшись на невідповідність її закону.
Вказані обставини визнані сторонами і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Суд вважає, що відсутні підстави для зобов»язання державного нотаріуса на підставі ст.1300 ЦК України внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.07.2003 р., виданого позивачам після смерті ОСОБА_4., оскільки вимоги позивачів не грунтуються на законі.
До такого висновку суд прийшов з наступних міркувань.
Спірні відносини регулюються ч.1 ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. вказаний Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 р. З наведеного слідує, що приписи ст.1300 ЦК України щодо можливості внесення нотаріусом за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, змін до свідоцтва про право на спадщину та видачу нових свідоцтв, стосуються лише свідоцтв, виданих після 01.01.2004 р.
Аналогічні вимоги викладені в п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. за яким правила книги шостої цього Кодексу (Спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
В даному випадку спадщина після смерті у 2002 р. ОСОБА_4. відкрилася та була прийнята позивачами як спадкоємцями до набрання чинності ЦК України 2003 р. Окрім того, позивачі до набрання чинності цим Кодексом позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину, а тому підстави для застосування ст.1300 ЦК України відсутні.
На думку суду дії державного нотаріуса щодо відмови позивачам у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину від 02.07.2003 р. відповідають закону, поскільки розділ УІІ (Спадкове право) ЦК УРСР 1963 р. в період дії якого було видане дане свідоцтво, не передбачав можливості внесення змін до вже виданих нотаріусам свідоцтв про право на спадщину.
На підставі ст.58 Конституції України, п.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., ЦК УРСР 1963 р ., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Відмовити в позові ОСОБА_2 ОСОБА_3 до нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори Копилової Валентини Василівни про зобов”язання вчинити нотаріальні дії.
Рішення в повному обсязі буде виготовлене 18.04.2007 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко
справа № 2-2459/2009 р.
іменем України
25 вересня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов”язання вчинити нотаріальну дію, -
Позивач у вересні 2009 р. звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала тим, що 18.08.2009 р. вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про посвідчення договору купівлі-продажу належної їй земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_3. Однак відповідач своєю постановою від 19.08.2009 р. відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що земельна ділянка набута позивачем під час шлюбу із ОСОБА_8 і є їх спільним майном подружжя, а тому для відчуження ділянки потрібна письмова згода другого з подружжя, посвідчена нотаріально. Так як позивач такої згоди чоловіка не надала, то в укладенні договору відмовлено. Вказувала, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 отримана позивачем у власність в порядку безоплатної приватизації, будівель на ній немає, а тому ділянка не є спільним майном подружжя. Посилаючись на незаконність постанови приватного нотаріуса, просила скасувати її та зобов»язати приватного нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.
В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримала, підтвердила викладені обставини, просила задоволити.
Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_7 в попереднє судове засідання не з»явився, подав заяву, де вказав, що позов визнає, просив розглядати справу у його відсутність, а тому відповідно до вимог ст.130 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити рішення в попередньому судовому засіданні.
Суд, заслухавши доводи позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини : 18.08.2009 р. позивач звернулася із проханням до відповідача про посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_3, яка отримана позивачем у власність в порядку безоплатної передачі за рішенням Ірпінської міської ради і належить їй на підставі державного акту від 08.08.2003 р., будівлі чи інші споруди на ці ділянці відсутні (а.с.9).
Також судом встановлено, що постановою відповідача від 19.08.2009 р. у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено, з посиланням на те, що земельна ділянка набута позивачем під час шлюбу із ОСОБА_8 і є їх спільною сумісною власністю подружжя, а тому для відчуження цієї ділянки потрібна письмова згода другого з подружжя, посвідчена нотаріально. Враховуючи, що позивач такої згоди чоловіка не надала, в укладенні договору відмовлено (а.с.5).
Вказані обставини визнані сторонами і згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими ЦПК України.
- 2 -
Вирішуючи даний спір, суд керується наступними вимогами закону.
Згідно ст. 22 КпШС України (діяв у 2003 р. на момент набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. За змістом вказаної норми мова йде про майно нажите подружжям в період шлюбу за цивільно-правовими угодами.
Згідно ч.1 ст.81 ЗК України 2001 р. громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності.
Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.116 ЗК України 2001 р. безоплатна передача земельних ділянок у власність проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Таким чином відповідно до положень ст.ст. 81, 116, 118 ЗК України 2001 р. , Декрету КМ України від 26.12.1992 р. № 15 “Про приватизацію земельних ділянок” земельна ділянка, передана громадянину у період шлюбу за рішенням ради безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки у наведених нормах йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду за рішенням адміністративного органу (правові позиції Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ).
Поскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 за рішенням міської ради отримала безоплатно у власність земельну ділянку згідно ст. 116 ЗК України 2001 р. та відповідно до порядку, визначеного ст.118 цього Кодексу, тобто набула права власності шляхом одержання частки із земельного фонду, а не на підставі цивільно-правової угоди, то суд вважає, що дана ділянка є її особистою власністю і не відноситься до спільного майна подружжя.
Відповідно чоловік позивача ОСОБА_8 не має права на частину цієї земельної ділянки як на спільне майно подружжя, а відтак угода щодо відчуження даної ділянки не потребує його письмової згоди, посвідченої нотаріально.
З наведених підстав відмова відповідача у посвідченні договору суперечить вимогам закону.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.011992 р. «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або про відмову у їх вчиненні» при оскарженні відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд задовольняючи вимоги позивача, зазначає про скасування постанови і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.
З урахуванням вищевикладеного суд скасовує постанову та зобов»язує нотаріуса вчинити нотаріальну дію щодо посвідчення договору купівлі-продажу ділянки, належної позивачу.
На підставі п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., ст.81, 116, 118 ЗК України, ст.22 КпШС України, ЦК УРСР 1963 р ., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов задоволити.
Скасувати постанову приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 від 19.08.2009 р. про відмову ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії.
Зобов»язати приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 вчинити нотаріальну дію, а саме посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_3, належної ОСОБА_6 на праві власності на підставі державного акту від 08.08.2003 р.
Копію рішення направити відповідачу.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко
справа № 2-2278/2010 р.
іменем України
20 серпня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Журавській О.М., Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за ОСОБА_9 до публічного акціонерного товариства «ОТП-Банк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції Нижник Тетяни Володимирівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і його скасування, скасування постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження , -
Зважаючи на складність справи та складність у виготовленні рішення в повному обсязі, пов'язаної з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис, вчинений 29.07.2009 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про звернення стягнення на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_9.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко
справа № 2-3470/2010 р.
іменем України
19 жовтня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.
при секретарі Балинській О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_11 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, 3-тя особа державна виконавча служба Бучанського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , -
Позивач у вересні 2010 р. звернувся до суду із даним позовом, який мотивував тим, що 21.04.2008 р. між ним та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 190000 доларів США на 30 років із розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом. На забезпечення зобов»язань за кредитом між сторонами укладений договір іпотеки належного позивачу нерухомого майна, предметом якого є квартира АДРЕСА_4 Вказував, що 05.08.2010 р. він отримав з Бучанського ВДВС лист, з якого дізнався про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, виданого 12.04.2010 р. приватним нотаріусом ОСОБА_12, про звернення стягнення на належну йому квартиру за договором іпотеки, та задоволення за рахунок коштів від реалізації майна вимог банку на суму 204003 доларів США грн. Посилався, що виконавчий напис приватного нотаріуса підлягає скасуванню, як такий, що вчинений з порушенням вимог Законів України «Про нотаріат», «Про іпотеку» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. Просив в изнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.04.2010 р. приватним нотаріусом.
В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали, підтвердили викладені в позові обставини, послалися, що виконавчий напис слід скасувати, бо заборгованість щодо дострокового стягнення всієї суми кредиту не є безспірною, крім того, порушено пункти 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р.
Відповідачі ПАТ «Сведбанк» та приватний нотаріус ОСОБА_12. в судове засідання не з»явилися, про час розгляду справи обоє відповідачів повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень, причин неявки не сповістили, а тому за згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 224, 225 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини : 21.04.2008 р. між позивачем та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 190000 доларів США строком на 30 років із розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом. Повернення кредиту згідно п.3.1, 3.3 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів згідно додатку № 1. Згідно п.3.9, 3.10 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (а.с.6-8).
На забезпечення виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором між сторонами 21.04.2008 р. було укладено договір іпотеки належної позичальнику квартири АДРЕСА_4(а.с.14-17).
- 2 -
Також судом встановлено, що після укладення кредитного договору відповідач не в повній мірі виконував обов”язки по поверненню кредиту, покладені на нього кредитним договором, у зв»язку з чим 18.12.2009 р. на адресу позивача банком направлена вимога про дострокове погашення протягом 30 днів всього отриманого ним кредиту в сумі 198140,60 доларів США, відсотків та пені (а.с.25).
Крім того судом встановлено, що на підставі звернення банку приватний нотаріус ОСОБА_12 12.04.2010 р. вчинив виконавчий напис, про звернення стягнення на належну позивачу квартиру АДРЕСА_4що знаходиться в іпотеці, в рахунок погашення заборгованості в сумі 204003 долари США (а.с.18).
Вказані обставини стверджуються кредитним договором, договором іпотеки, виконавчим написом нотаріуса, вимогою та іншими доказами.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими ЦПК України.
Згідно ч.12 ст.110 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису таким, що не пдлягає до виконання можуть пред»являтися за місцем його виконання.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступними вимогами закону.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3).
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж 30-ти денни строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 р. виконавчий напис на іпотечному договорі , що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов»язанням, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов»язання.
Згідно п.284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість визнається безспірною, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якимим стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, що затверджений постановою КМ України.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999 р., передбачено, що стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення зобов»язання.
- 3 -
Оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, поскільки судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги закону.
Зокрема суд прийшов до висновку, що при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно, кредитор, в даному випадку ПАТ «Сведбанк» не надав нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача за кредитним договором, і наявність яких є обов»язковою згідно ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Як вбачається із виконавчого напису нотаріусу було надано складений банком розрахунок заборгованості, який включає борг з урахуванням дострокового повернення всього кредиту, з якого борг по кредиту - 184720 доларів США, відсотки - 19283 доларів США та пеню - 106758,32 грн.
Однак, наданий банком розрахунок боргу не є документом, який підтверджує безспірність боргу, поскільки як вже вище зазначалося кредит був отриманий позивачем на 30 років і строк його остаточного повернення становить згідно кредитного договору 20.04.2038 року. Вказані умови договору сторонами не змінені. Відповідно п.3.9, 3.10 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.
Таким чином згідно умов кредитного договору банк вправі лише вимагати дострокового, тобто до закінчення строку договору, повернення боргу. Однак дана заборгованість набуває статусу безспірної, якщо з нею погодиться позивач, або якщо буде постановлене рішення суду про стягнення з позичальника всієї суми кредиту достроково. В інших випадках дострокове стягнення всієї суми кредиту, яка має бути повернута до 20.04.2038 р. є спірним.
Як вище зазначалося у нотаріуса не було ні усної, ні письмової згоди позивача на повернення достроково всієї суми кредиту, яка б підтверджувала безспірність заборгованості, а відтак підстави для вчинення виконавчого напису були відсутні.
Крім того, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку передбачає, що стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум.
В даному випадку угода про сплату грошових сум (кредитний договір) не оформлена нотаріально, а тому не є безспірним документом.
Також, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису відповідачами, тобто банком і нотаріусом, порушена ст. 33 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі порушення основного зобов»язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу, в якій серед інших відомостей має вказуватися попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Зокрема відсутні докази про отримання даної вимоги позичальником. Його особистий підпис на вимозі про її отримання відсутній, як і відсутні інші докази про вручення йому цієї вимоги, що є обов»язковим для дострокового стягнення боргу.
Інших доказів сторонами не надано.
З наведених підстав суд задовольняє позовні вимоги.
На підставі ст.ст.33,35 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріт», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 р., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, про звернення стягнення на належну на праві власності ОСОБА_11 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4для задоволення вимог ПАТ «Сведбанк» в розмірі 204003 долари США.
Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 24.10.2010 р.
Копію заочного рішення направити відповідачам для відома.
Рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання відповідачем його копії.
- 4 -
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко
Позивач в квітні 2010 р. звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала тим, що 19.09 07.02.2008 р. між нею та ПАТ «ОТП-банк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 249763,63 долари США на 15 років із розрахунку 5,99 % річних за користування кредитом з послідучим збільшенням до 13,49 % річних. На забезепечення зобов»язань за кредитом між сторонами укладений дого вір ір іпотеки належного позивачу нерухомого майна, предметом якого є була земельна ділянка по АДРЕСА_5 області та дві квартири за цією ж адресою. Вказувала, що 14.12.20909 р. вона отримала з Ірпінського відділу В ДВС Ірпінського МУЮ лист, з якого діз н галася про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, виданого 29.07.2009 р. приватним нотаріусом ОСОБА_10, про звернення стягнення на належне їй нерухоме майно за договором іпотеки, та задов о ллення за рахунок коштів від реалізації майна вимоги банку на суму 2234266,39 грн. Посилалася, що виконавчий напис приатного нотаріус а підлягає скасуванню, як такий, що вчинений з порушенням вимог Закон ів у України «Про нотаріат» , «Про іпотеку» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. А відтак підлягає скасуванню і постанова Ірпінсьукого ВДВС від 27.11.2009 р. про відкриття виконавчого провадження. Просила в Визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис, вчинений 29.07.2009 р. приватним нотаріусом, а також скасувати постанову заступника начальника Ірпінського ВДВС про відкриття виконавчого п ровадження.
Ухвалою суду від 20.08.2010 р. закрите провадження в частині вимог позивача щодо скасування постанови Ірпінського ВДВС від 27.11.2009 р. про відкриття виконавчого провадження., як такі, що згідно ст.181 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного судовчинства.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, підтвердила викладені в позові обставини, послалася вказавла, що вважає, , що виконавчий напис слід скасув а ти, бо заборгованість не є безспірною, окрім того, порушено пункти 283, 287 , - 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. просила позов задоволити.
Представник відповідача ПАТ «ОТП-Банк» в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що виконавчий напис вчинено згідно вимог закону. Зокрема у зв»язку із невиконанням вимог кредитного договору і непогашенням кредиту позивачу 09.01.2009 р. було направлена письмова вимога банку про о повідомлення про дострокове погашення суми кредиту, яку позивач отримав, дана сума ним не була спспростована чи оспоренане була, а тому виконавчий напис вчинений нотаріусом згідно закону. Вказала, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису банк надав необхідні документи, в тому числі розрахунок боргу за кредитним договором, який обрахований і підписаний банком.
Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_10. напаравилавила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Суд, заслухавши доводи таьа заперечення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені слідуючі обставини : 19 07.0 9 2.2008 р. між позивачем та відповідачем ПАТ «ОТП-банк» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 249763,63 долари США терміном на 15 років із розрахунку 5,99 % річних за користування кредитом з послідучим збільшенням до 13,49 % річних. Повернення кредиту згідно п.4 частини 1 кредитного договору та п.1.5 частини 2 цього ж дог овору воору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів рівними частинами починаючи з в бере с зня 2008 р. Згідно п.1.9 частини 2 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (а.с.5-13).
Також судом встановлено, що н Н а забезпечення виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором між сторонами 19.09 07.02.2008 р. було укладено договір іпотеки належних позичальнику була земельн ої а ділянк и для будівництва будинку площею 0,0503 кв.м. а по АДРЕСА_5та дві квартири за цією ж адресою.
Також судом встановлено, що після укладення кредитного договору відповідач не в повній мірі виконував обов”язк и ів по поверненню кредиту, покладен і их на нього кредитним договором, у зв » 2язку з чим 09.01.2009 р. на адресу позивача банком направлена вимог а и про дострокове погашення протягом 30 днів всього отриманого ним кредиту в сумі 249496,05 доларів США , відсотків та пені.
Крім того судом встановлено, що на підставі звернення банку приватний нотаріус ОСОБА_10 29.07.2009 р. вчинила виконавчий напис, про звернення стягнення на належне по з хивачу нерухоме майно, яке знаходиться в іпотеці , в рахунок погашення заборгованості в сумі 249496,05 доларів США, відсотків 29139,37 доларів США і пені 91457,15 грн. .
Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими ЦПК України.
Згідно ч.12 ст.110 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису таким, що не пдлягає до виконання можуть пред»являтися за місцем його виконання.
Вирішуючи даний спір, суд керується наступними вимогами закону.
Згідно ст. 87 Закону 22 КпШС України Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж 30-ти денни строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 р. виконавчий напис на іпотечному договорі , що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов»язанням, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов»язання.
Згідно п.284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість визнається безспірною, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якимим стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, що затверджений постановою КМ України.
Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999 р., передбачено, що стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення зобов»язання.
(діяв у 2003 р. на момент набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. За змістом вказаної норми мова йде про майно нажите подружжям в період шлюбу за цивільно-правовими угодами.
Стаття 87 . Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88 . Умови вчинення виконавчих написів
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно ч.1 ст.81 ЗК України 2001 р. громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності.
Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.116 ЗК України 2001 р. безоплатна передача земельних ділянок у власність проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Таким чином відповідно до положень ст.ст. 81, 116, 118 ЗК України 2001 р. , Декрету КМ України від 26.12.1992 р. № 15 “Про приватизацію земельних ділянок” земельна ділянка, передана громадянину у період шлюбу за рішенням ради безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки у наведених нормах йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду за рішенням адміністративного органу (правові позиції Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ).
Поскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 за рішенням міської ради отримала безоплатно у власність земельну ділянку згідно ст. 116 ЗК України 2001 р. та відповідно до порядку, визначеного ст.118 цього Кодексу, тобто набула права власності шляхом одержання частки із земельного фонду, а не на підставі цивільно-правової угоди, то суд вважає, що дана ділянка є її особистою власністю і не відноситься до спільного майна подружжя.
Відповідно чоловік позивача ОСОБА_8 не має права на частину цієї земельної ділянки як на спільне майно подружжя, а відтак угода щодо відчуження даної ділянки не потребує його письмової згоди, посвідченої нотаріально.
З наведених підстав відмова відповідача у посвідченні договору суперечить вимогам закону.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31.011992 р. «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або про відмову у їх вчиненні» при оскарженні відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд задовольняючи вимоги позивача, зазначає про скасування постанови і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.
З урахуванням вищевикладеного суд скасовує постанову та зобов»язує нотаріуса вчинити нотаріальну дію щодо посвідчення договору купівлі-продажу ділянки, належної позивачу.
На підставі п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., ст.81, 116, 118 ЗК України, ст.22 КпШС України, ЦК УРСР 1963 р ., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-
Позов задоволити.
Скасувати постанову приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 від 19.08.2009 р. про відмову ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії.
Зобов»язати приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 вчинити нотаріальну дію, а саме посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_3, належної ОСОБА_6 на праві власності на підставі державного акту від 08.08.2003 р.
Копію рішення направити відповідачу.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І.Савченко
Оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, поскільки судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги закону.
Зокрема суд прийшов до висновку, що при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно, кредитор, в даному випадку ПАТ «ОТП-банк» не надав нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача за кредитним договором, і наявність яких є обов»язковою згідно ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Як пояснив представник банку фактично нотаріусу було надано складений банком розрахунок заборгованості, який включає не поточну заборгованість позивача, тобто заборгованість за поточними платежами згідно графіку, які позичальник мав внести і не вніс за певний період, а розрахунок боргу з урахуванням дострокового повернення всього кредиту, з якого основний борг -249496,05 доларів США, відсотки - 29139,37 доларів США та пеню - 91457,15 грн.
Однак, наданий банком розрахунок боргу не є документом, який підтверджує безспірність боргу, поскільки як вже вище зазначалося кредит був отриманий позивачем на 15 років і строк його остаточного повернення становить згідно кредитного договору 19.09.2023 року. Вказані умови договору сторонами не змінені. Відповідно п.1.9 частини 2 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.
Таким чином згідно умов кредитного договору банк вправі лише вимагати дострокового, тобто до закінчення строку договору, повернення боргу. Однак дана заборгованість набуває статусу безспірної, якщо з нею погодиться позивач, або якщо буде постановлене рішення суду про стягнення з позичальника всієї суми кредиту достроково. В інших випадках дострокове стягнення є спірним.
Як вище зазначалося у нотаріуса не було ні усної, ні письмової згоди позивача на повернення достроково всієї суми кредиту, яка б підтверджувала безспірність заборгованості, а відтак підстави для вчинення виконавчого напису були відсутні.
Крім того, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку передбачає, що стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум.
В даному випадку угода про сплату грошових сум (кредитний договір) не оформлена нотаріально, а тому не є безспірним документом.
Також, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису відповідачами, тобто банком і нотаріусом, порушена ст. 33 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі порушення основного зобов»язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу, в якій серед інших відомостей має вказуватися попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Як вбачається із наданої банком вимоги, яка направлялася позиачу 09.01.2009 р., в цій вимозі відсутнє чітке і конкретне попередження позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на дві квартири та земельну ділянку у разі невиконання цієї вимоги.
З наведених підстав суд адовольняє позовні вимоги.