Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
09 квітня 2024 року
м. Шаргород
Справа № 152/318/24
провадження № 1-кп/152/55/24
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження
зі сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
зі сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
інших учасників:
потерпілої ОСОБА_7 ,
представників:
Служби у справах дітей
Шаргородської міської ради ОСОБА_8 ,
уповноваженого підрозділу
ВП№2 Жмеринського РВП ГУНП
у Вінницькій області ОСОБА_9 ,
представника органу пробації ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Шаргород в залі суду матеріали кримінального провадження № 12024020150000036 від 01.02.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України,
встановив:
Неповнолітній ОСОБА_4 13.01.2024 о 15 годині 40 хв., перебуваючи в будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно знаючи місце зберігання банківської картки, умисно, таємно з кишені куртки, яка знаходилась в одній із кімнат будинку, таємно викрав банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_7 , та відповідно до ст. 1 ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 являється офіційним документом, оскільки містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.
Далі, 13 січня 2024 року, в період дії воєнного стану на території України ОСОБА_4 , діючи з єдиним продовжуваним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , які знаходилися на рахунку належної їй банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , граючи на власному мобільному телефоні марки «REDMI 9A» з IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 та мобільному телефоні марки «ZTE Blade A54» з IMEI 1: НОМЕР_5 ; IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить брату ОСОБА_11 , онлайн ігри «FREE FIRE»; «STANDOFF2» та «OLZHAS», заволодів грошовими коштами за наступних обставин:13.01.2024 у період часу з 15.40 год. по 20.44 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри (придбання алмазів, костюмів, зброї та інших речей) на загальну суму 5390,46 грн.; 14.01.2024 у період часу з 11.10 год. по 20.08 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри на суму 2197,91 грн.;15.01.2024 у період часу з 09.26 год. по 10.00 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри на суму 324.98 грн.
Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 7913,35 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, не заперечував факту вчинення кримінальних правопорушень при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинені кримінальні правопорушення, просив його суворо не карати та не позбавляти волі.
Суду показав, що 13.01.2024 перебуваючи в будинку, де проживає разом з бабкою ОСОБА_7 та братом і сестрою, який розташований по АДРЕСА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з кишені куртки ОСОБА_7 , що знаходилася в одній із кімнат, викрав банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка належала ОСОБА_7 та в період часу з 13.01. по 15.01.2024 зняв з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 7913,35 грн., які використав на онлайн ігри.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, згідно з приписами ч.6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Виконуючи вимоги ст.349 КПК України, суд з'ясував думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Прокурор ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його законний представник ОСОБА_5 , захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 також вважають за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, про що подали до суду письмові заяви.
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_4 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , його законному представнику ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_7 що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини провадження у апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_3 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_5 , захисника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 і переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які викладені в обвинувальному акті і ніким не оспорюються та про можливість проведення судового розгляду за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він 13.01.2024 о 15 годині 40 хв., перебуваючи в будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно знаючи місце зберігання банківської картки, умисно, таємно з кишені куртки, яка знаходилась в одній із кімнат будинку, таємно викрав банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_7 , та відповідно до ст. 1 ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 являється офіційним документом, оскільки містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.
Далі, 13 січня 2024 року, в період дії воєнного стану на території України ОСОБА_4 , діючи з єдиним продовжуваним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , які знаходилися на рахунку належної їй банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , граючи на власному мобільному телефоні марки «REDMI 9A» з IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 та мобільному телефоні марки «ZTE Blade A54» з IMEI 1: НОМЕР_5 ; IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить брату ОСОБА_11 , онлайн ігри «FREE FIRE»; «STANDOFF2» та «OLZHAS», заволодів грошовими коштами за наступних обставин:13.01.2024 у період часу з 15.40 год. по 20.44 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри (придбання алмазів, костюмів, зброї та інших речей) на загальну суму 5390,46 грн.;14.01.2024 у період часу з 11.10 год. по 20.08 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри на суму 2197,91 грн.;15.01.2024 у період часу з 09.26 год. по 10.00 год. здійснив розрахунок за придбання різних онлайн речей для ігри на суму 324.98 грн.
Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 7913,35 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 ,які полягають у викрадені офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів та у крадіжці (таємному викраденні чужого майна), вчиненій в умовах воєнного стануорганом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення за ч.4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно вимог п. 20 Постанови ПВСУ за №7 від 24.10.2003 з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретних кримінальних правопорушень й обставини їх вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови життя та виховання обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, вплив на нього дорослих, рівень розвитку та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальні правопорушення будучи неповнолітнім, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, щиро розкаюється у скоєному. Ці обставини суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає - вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра неповнолітній ОСОБА_4 не перебуває.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 .
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 - Жмеринським районним сектором №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області від 28.04.2024 вбачається, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проживає у власному будинку в АДРЕСА_1 , разом із бабкою ОСОБА_7 , братом ОСОБА_11 та сестрою ОСОБА_12 , умови проживання - задовільні. ОСОБА_4 навчається в ДНЗ «Вінницький центр професійно - технічної освіти переробної промисловості за спеціальністю «кухар, пекар, кондитер». Соціальні зв'язки з рідними та близькими позитивні, з людьми з антисоціальною поведінкою зв'язків не підтримує, самооцінка адекватна, фізично розвинутий, агресії відносно оточуючих не проявляє, спиртними напоями не зловживає, матеріально залежить від опікуна. Має плани на майбутнє, а саме закінчити навчальний заклад, працевлаштуватися та не вчиняти більше правопорушень. За місцем проживання та навчання ОСОБА_4 характеризується з позитивної сторони, до навчання ставиться відповідально, замкнений, легко підпадає під вплив інших осіб, підтримує дружні стосунки з однолітками, ввічливий, поважає старших, працьовитий. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає за доцільне покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (а. с. 67 - 71).
Представники Уповноваженого підрозділу ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , Служби у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_4 раніше не перебував на обліку в ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області та у Службі в справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, в даний час з неповнолітнім проводяться профілактичні заходи, по місцю проживання та навчання характеризується з позитивної сторони. Сім'я належить до категорії соціально-благополучних сімей. При призначенні ОСОБА_4 покарання просять останнього суворо не карати, врахувати, що він вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім та призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Ухвалюючи судове рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим у ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 та виконуючи вимоги ст.ст. 485, 487 КПК України, під час судового розгляду кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім, крім обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, суд з'ясував повні і всебічні відомості про особу ОСОБА_4 , стан здоров'я та рівень його розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності, умови життя обвинуваченого, склад його сім'ї, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, відсутність батьків, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї, зв'язки і поведінку обвинуваченого поза домівкою, ставлення до навчання.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
При таких обставинах суд, виходячи з загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, думки потерпілої, яка просила суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 , даних про особу неповнолітнього обвинуваченого,який щиро покаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та навчання, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином та кримінальним проступком, суд вважає, що зазначені і проаналізовані обставини є підставами для визначення основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 статті 69 КК України.
У справі, що розглядається цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст. 368, ч.1 ст. 369, ст.ст. 373 - 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання
- за ч. 1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у один рік не вчинить нового кримінального правопорушення.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1