справа № 759/21136/23
провадження № 22-ц/824/9159/2024
09 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядження квартирою шляхом виселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Мусійченко Миколи Георгійовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року в складі судді Горбенко Н.О.,
встановив:
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.
29.02.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мусійченко М. Г. на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусійченка М. Г. залишено без руху для усунення недоліків.
28.03.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Мусійченко М. Г. подав заяву на усунення недоліків, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та копії апеляційної скарги з доданими письмовими матеріали відповідно до кількості учасників справи.
14.03.2024 матеріали справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
Так, право апеляційного оскарження передбачено статтею 352 ЦПК України.
Частиною першою статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені у вказаній нормі.
Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Як вбачається, перелік, зазначений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі.
Відповідно до пункту четвертого частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Так, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою.
Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №668/8268/15-ц.
Виходячи зі змісту статті 353 ЦПК України, ухвала суду про відмову в зупиненні провадження не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Згідно з п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, то апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусійченко М. Г. на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року слід повернути скаржнику.
При цьому суд уважає за необхідне роз'яснити представнику ОСОБА_2 - адвокату Мусійченку М. Г., що заперечення на ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі, постановлену Святошинським районним судом м. Києва від 13 лютого 2024 року, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами її розгляду.
Керуючись ст.ст. 352, 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мусійченко Миколи Георгійовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , який діє у власних інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядження квартирою шляхом виселення повернути особі, що її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук