справа № 759/13518/23 головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.
провадження № 22-ц/824/6983/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
09 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 27 серпня 2021 року у розмірі 30 305 грн. 96 коп. станом на 15 квітня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 27 серпня 2021 року, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 000 грн. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останньої про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів. Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15 квітня 2023 року має заборгованість у розмірі 30 305 грн. 96 коп.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 рокупозов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 362 грн. 04 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач був письмово ознайомлений із умовами кредитування, в т.ч. і розміром відсоткової ставки, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил. Нарахування заборгованості, що здійснювалося банком, цілком відповідає тим умовам, що викладені у підписаній відповідачем заяві. При цьому, факт наявності заборгованості за відсотками відповідачем не спростований, що в силу вимог ст. 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц. Крім цього, відповідач частково погашав наявну заборгованість, в тому числі і по нарахованих відсотках, та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Відповідач не оспорив в судовому порядку жодної операції здійсненої по картки/рахунку. У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року справа №753/10779/16-ц суд прийшов до наступних правових висновків: «Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину». Отже, встановивши, що банк надав відповідачу саме кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав вважати, що кошти, які відповідач вносив на рахунок платіжних карток слід вважати, як повернення саме кредитних коштів, а не сплату відсотків та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату відсотків за користування коштами банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.16-26).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 квітня 2023 року складає 30 305 грн. 96 коп., з яких: 24 362 грн. 04 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5 943 грн. 92 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9-10).
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення відсотків є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 27 серпня 2021 року, та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. В подальшому кредитний ліміт збільшено до 25 000 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду розрахунок заборгованості станом на 15 квітня 2023 року, виписку по рахунку за період з 24 грудня 2020 року по 19 квітня 2023 року, заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено розмір кредитного ліміту та яку картку отримав ОСОБА_1 .
Крім того, суду було надано виписку по рахунку, яка є доказом підтвердження заборгованості та її розміру.
Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредитом і в цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.
АТ КБ «Приватбанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, вважаючи, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув їх на користь позивача.
Відповідно до наданої суду довідки ОСОБА_1 було видано кредитну карту «Універсальна».
З наявної у матеріалах справи заяви від 27 серпня 2021 року, яка містять підпис позичальника, серед іншого вбачається, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом для картки «Універсальна» на момент підписання складає 42,0 % річних.
Підписавши вказану анкету-заяву від 27 серпня 2021 року, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відмовляючи у стягненні відсотків, суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем заява в якій, зокрема, встановлена базова відсоткова ставка (42,0%), тип кредитної картки, валюта кредиту, порядок погашення заборгованості (а.с.16-26). З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсотках нарахована позивачем на підставі підписаної відповідачем заяви. Розмір заборгованості відповідачем не оспорювався.
Суд першої інстанції не врахував, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, а, відтак, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до положень закону та підписаної відповідачем анкети-заяви.
Посилання суду першої інстанції на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є необґрунтованими, оскільки на відміну від викладених в ній висновків, розмір відсотків між сторонами погоджено з відповідачем.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні відсотків не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у розмірі 4 026 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, сплачений ним судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 5 943 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок три) гривні 92 копійки та судовий збір у розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.